"Помаранчева революція" як реакція
українського суспільства на використання адміністративного ресурсу на президентських виборах 2004 р.
Микола Бучин, Національний університет „Львівська політехніка”
Наприкінці 2004 р. весь світ став свідком масового протестного руху в Україні, який отримав назву "помаранчевої революції". Тоді (22 листопада – 8 грудня) сотні тисяч громадян України усіх регіонів держави вийшли на вулиці, вимагаючи відставки діючої влади. Дана подія мала вплив не лише на політичну ситуацію в нашій державі, але вплинула на політичну ситуацію всієї Східної Європи. Хоча наслідки "помаранчевої революції" стануть повністю очевидними лише через деякий час.
Під політичною революцією розуміють „суспільний рух і переворот, що ставлять за мету повалення старого режиму шляхом насильницького завоювання політичної влади і здійснення докорінних змін політичного життя суспільства [5, с.293]. Тому термін "помаранчева революція" є до певної міри умовним, оскільки в Україні зміна правлячої політичної еліти відбулася мирним шляхом, без застосування сили. Крім того, політичний режим України, не зважаючи на ряд важливих змін у напрямку демократизації, не набув кардинально іншого характеру. І хоча „без крові сучасні революції, в принципі, можуть і обійтися, то без фундаментальних – тобто системних – змін всього політичного і соціального устрою революцій не буває” [4, с.30].
Прикладами безкровних революцій були так звані „оксамитові революції”, які відбулися в ряді країн соціалістичного табору після Горбачовської „перебудови”. Однак вони докорінно змінили політичну систему, соціально-економічне і культурне життя даних держав. В цьому плані "помаранчева революція" в Україні більше схожа на „трояндову революцію” 2003 р. у Грузії, яка теж була ненасильницькою і теж не призвела до кардинального зламу політичної системи держави.
Однією з головних причин "помаранчевої революції" була спроба влади сфальсифікувати волевиявлення виборців шляхом застосування адміністративного ресурсу під час виборчого процесу.
Під адміністративним ресурсом розуміють наявність у суб’єкта виборчого процесу з уваги на його приналежність до влади, додаткових ресурсів, які дозволяють йому здійснювати законний чи незаконний вплив на виборчий процес і волевиявлення виборців, щоб досягнути особистих чи групових цілей.
Термін адміністративний ресурс з’явився у період президентської виборчої кампанії 1999 р. Згодом його можливості було ефективно продемонстровано під час проведення референдуму 2000 р. Парламентські вибори 2002 року сформували чіткі алгоритми застосування адміністративного ресурсу вже у масовому вимірі. А вершиною застосування адміністративного ресурсу стали вибори президента у 2004 р., коли у зв’язку із масштабним застосуванням адміністративного ресурсу було сфальсифіковано результати волевиявлення громадян на користь В.Януковича.
Під час президентських виборів 2004 р. адміністративний ресурс застосовувався у найрізноманітніших формах. Загалом можна виділити такі найпоширеніші форми прояву адміністративного ресурсу під час виборів президента у 2004 р.:
1. Адміністративний тиск на опозиційні ЗМІ.
2. Використання адміністративного ресурсу при формування виборчих комісій, складанні списків виборців та зборі підписів за В.Януковича.
3. Адміністративний тиск на виборців та опозиційні структури і організації.
4. Використання службового становища на користь В.Януковича.
5. Використання владою кримінальних елементів проти опозиційних кандидатів, а також проти політичних сил і виборців, що їх підтримували.
6. Незаконний збір під тиском відкріпних талонів у населення і масове незаконне голосування за ними.
7. Використання коштів державного бюджету для агітації за провладного кандидата В.Януковича.
8. Застосування адміністративного ресурсу під час голосування і підрахунку голосів, а також під час передачі результатів голосування з ДВК у ОВК, і з ОВК до ЦВК.
9. Участь ЦВК у масовій фальсифікації результатів голосування 2 туру президентських виборів.
Загалом можна виділити такі особливості президентської виборчої кампанії 2004 р. щодо використання адміністративного ресурсу у порівнянні з усіма попередніми виборчими перегонами доби незалежності України:
1. Масштабність. Дана виборча кампанія була наймасштабнішою за рівнем використання адміністративного ресурсу за всю історію незалежної української держави. Вперше практично вся державна машина, вся виконавча вертикаль активно і злагоджено працювала для забезпечення перемоги кандидата від влади.
2. Акумулятивність. Влада використовувала адміністративний ресурс спочатку у невеликих масштабах, акумулюючи свій потенціал для завершального етапу і поступово нарощуючи владний тиск. Виборча кампанія почалася відносно спокійно, а завершилася потужним використанням адміністративного ресурсу.
3. Регіональність. Рівень використання адміністративного ресурсу був різним у залежності від регіонів. Він наймасштабніше застосовувався на Сході і Півдні України і був найменшим за рівнем застосування на Заході.
4. Криміналізація. У даній виборчій кампанії влада потужно залучала кримінальні структури для забезпечення перемоги кандидата від влади.
5. Інноваційність. Влада на президентських виборах 2004 р. застосувала ряд нових способів використання адміністративного ресурсу чи зробила системним явищем вже раніше використовувані види адміністративного ресурсу (масштабне використання відкріпних талонів та ін.).
6. Поєднання адміністративного ресурсу і новітніх виборчих технологій для перемоги владного кандидата.
7. Інформаційна блокада. Як правило, більшість ЗМІ працювала на провладного кандидата, даючи позитивну інформацію про нього, в той час як більшість інформації про опозиційних кандидатів була негативного (чи у кращому випадку нейтрального) змісту. Обсяг інформації про владного кандидата у ЗМІ був на порядок вищий, ніж у решти кандидатів.
Наслідком застосування адміністративного ресурсу став масовий вихід на вулиці громадян України, які домоглися того, що результати 2 туру, який відбувся 21 листопада 2004 р., були скасовані Верховним Судом України через неможливість встановлення реальних результатів голосування. Вперше в історії пост-радянського простору вищий судовий орган країни визнав наявність значного втручання органів державної влади на виборчий процес: „Судом... встановлено, що при проведенні... голосування... не дотримувалися вимоги щодо заборони участі у передвиборній агітації органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, мало місце їх незаконне втручання у виборчий процес...”[7].
У результаті даного рішення було призначено 3 тур голосування за вдосконаленим законодавством, яке дозволило значно обмежити рівень застосування адміністративного ресурсу. У даному турі з відривом майже у 8% переміг опозиційний кандидат В.Ющенко. Характерною ознакою 3 туру голосування стало зниження рівня застосування адміністративного ресурсу на кілька порядків.
Як ми бачимо, "помаранчева революція" виявилася єдиним способом, за допомогою якого вдалося зупинити непереможну ходу адміністративного ресурсу. І курс нової української влади на євроінтеграцію, а також неодноразові висловлювання В.Ющенка про те, що чинна влада не буде застосовувати адміністративний ресурс, дає нам підстави сподіватися, що з таким негативним явищем сучасного політичного життя України як адміністративний ресурс в нашій державі буде покінчено раз і назавжди.
Використана література:
1. Грабовська С., Скочиляс Л. та ін. Адміністративний ресурс у виборчій кампанії і способи його нейтралізації. –Львів: Центр політичних досліджень ЛНУ ім. І.Франка. – 2005 р. – 160 с.
2. Дуда А. Адміністративний ресурс як фактор політичної боротьби на парламентских виборах 2002 року / Вісник ШПА, №1. – 2002
3. Знайомтесь – "Адміністративний ресурс".
URL: http://www.ukipr.kiev.ua /ukrainian/adminresurs/001.html
4. „Оранжевая революция”. Украинская версия: Сборник / Сост. М.Б.Погребинский. – М.: Издательство „Європа”, 2005. – 464 с. – (Евровосток).
5. Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Генеза, 1997 р. – 400 с.
6. Речицький В. Помаранчева революція, блакитна реформа.
URL: http://www.krytyka.kiev.ua
7. Рішення Верховного Суду України від 3 грудня 2004 року щодо другого туру виборів Президента України від 03. грудня 2004 р.