Маніпулювання чи антиманіпулювання: уроки помаранчевої революції
Леся Кучма, Львівський національний університет
імені Івана Франка
В контексті ситуації, що складається в Україні, проблема розуміння суті та специфіки помаранчевої революції , а особливо її наслідків виступають на перший план дослідження науковців. Виникають питання: що нам дала подібна акція, як вона проходила, і чи можливо поставити під сумнів щирість та чесність намірів лідерів та їх команд, що стояли на майдані. В цьому випадку слід розглянути два можливі аспекти трактування цих дій: можливо, це була широкомасштабна маніпуляційна акція, розроблена умілими політтехнологами, для досягнення певними політиками своїх власних цілей, а можливо це дійсно був антиманіпуляційний порив українського суспільства, втомленого постійним обманом та маніпулюванням попередніх можновладців. В будь-якому випадку феномен впливу був присутній та відіграв в подібній ситуації не останню роль.
Загалом деякі дослідники виділяють, що суспільство за всю свою історію винайшло лише три основних засоби впливу на людину. По-перше, це примус. По-друге, це маніпуляція. По-третє, співробітництво.[7, 44]
В контексті дослідження сфери політики та можливостей застосування різноманітних технологій впливу варто відзначити, що на сьогоднішній день всі ці три наведені чинники застосовуються в політичній практиці. Однак слід сказати, що у суспільствах з розвиненою демократією провідну роль відіграє третій, найгуманніший спосіб впливу. Для країн так званої „нової демократії” характерним є перший засіб, як певний залишок від тоталітарного ладу. Але головним є те, що у всіх суспільствах, навіть у найдемократичніших, не відмовляються (і не відмовляться) від маніпулювання свідомістю населення. Воно стало досить звичним явищем в повсякденному житті, економічній конкуренції та політичній боротьбі.
Звернемо увагу на специфіку політичного маніпулювання в сучасному політичному процесі. Варто відзначити, що важливим аспектом існування маніпулятивних впливів у сучасній політичній практиці є те, що вони мають масовий та тривалий характер, тобто процес маніпулювання торкається інтересів більшості населення та залучає до політичної боротьби в якості активних учасників значні групи людей. Саме в політичній сфері ми можемо найбільш явно прослідкувати закономірності маніпулятивних технологій, особливості прийомів та засобів, нарешті, можемо побачити реальний результат цих дій. В цьому аспекті мова йде про політичні технології, які мають справу з інформацією. Вчені відзначають, що маніпуляція є швидше технологією утримання і реалізації політичної влади, аніж її здобуття.
Дуже часто маніпулювання розглядають в контексті існування громадської думки, адже політичні суб’єкти – держава, політичні групи чи окремі політики йдуть на маніпулювання громадською думкою, вбачаючи у цьому реальні шанси реалізації своїх цілей.
Загалом маніпуляції можна визначити так: дії, направлені на „прибирання до рук” іншої людини, які виконуються так майстерно, що у неї (людини, над якою здійснюється маніпуляція) створюється ілюзія, що вона сама управляє своєю поведінкою. Ціль маніпулятора – створити „вільний вибір”, змінити поведінку аудиторії на свою користь, уникаючи прямого примусу, лише скеровуючи дії реципієнта.[4, 114]
В контексті нашого дослідження політичне маніпулювання можна розглядати як процес обмеження і заниження політичної свідомості, культивування політичного неуцтва, за допомогою якого керівні кола можуть доходити до найстійкіших рівнів мислення і самоконтролю, до незмінних переконань та звичок, до найбільш первинних та інстинктивних ідейно-політичних реакцій. Вплив здійснюється переважно на емоції, а не на розум, на підсвідомість, а не на свідомість.[6]
В контексті існування майдану та застосування маніпулятивних технологій, слід брати до уваги специфіку психології натовпу. В кінці 19 століття подібні ідеї розвиває французький соціальний психолог Густав Ле Бон, який називав народні маси натовпом, дії якого не передбачувані і небезпечні, оскільки базуються на імпульсах підсвідомості. Звідси, таким чином, виправдовується маніпуляція, як засіб боротьби з інстинктами натовпу. В той же час умілі маніпулятори можуть використовувати ці інстинкти для досягнення своїх власних цілей.
Дослідники стверджують, що маніпулятори завжди шукають засобів зміни стану свідомості реципієнта. Окремим прийомом маніпулювання є створення в подібних ситуаціях так званих межових ситуацій, тобто станів, коли у людини рівень усвідомлення усунутий, але зберігається так званий поріг чуттєвості.
На властивостях межових станів свідомості базуються такі техніки, як шокування та збентеження – техніки, що „вимикають” ліву півкулю мозку і працюють безпосередньо з правою. Коли люди шоковані, вони схильні впадати у напівтрансовий стан і відключатись, що зумовлено небажанням сприймати реальність в її неприємних або відразливих проявах. Існують техніки із залученням впливу на тіло. Ці техніки найдієвіші, оскільки люди за власним бажанням перебувають у сфері впливу маніпулятора певний час, а саме на кількаденних семінарах, при регулярних зустрічах, тощо. До арсеналу засобів маніпулювання входять одноманітні ритмічні рухи, промовляння молитв, скандування гасел, марші, танці тощо. Коли в результаті тілесних маніпуляцій аудиторія впадає в стан найвищої піддатливості впливові, їй закладають відповідну текстову установку, яка потрапляє безпосередньо до підсвідомості і стає керівництвом до дії. Ефективними засобами створення змінених станів свідомості є звук та світло певних частот. Таке, наприклад, відбувається на так званих гала-концертах, коли між інтервалами виступів голосно скандуються політичні гасла: „Х- наш президент!”, тощо. У цій ситуації відбувається впровадження заданої оцінки на рівень підсвідомості і підштовхування до прийняття необхідного рішення або певної дії.
В той же час маніпулятивний вплив на підсвідомість не може бути ефективним без повторення чи певного психологічного тиску, адже настійливість у повторенні певних фактів приводить до стабільного засвоєння інформації, яка пропагується.
Таким чином, головною метою застосування методів впливу на підсвідомість є зниження рівня критичного мислення людей і відповідно надання можливості інформації, яка є вигідною для маніпулятора, одразу проникнути в свідомість без обдумування та аналізу, і таким чином визначати та провокувати наступні дії людини.
Звичайно, необхідно розуміти, що при такому скупченні людей, можливе і ненавмисне використання подібного роду технік, про які знає тільки невелика кількість спеціалістів. В такому випадку слід розглядати майдан як свого роду пробудження, усвідомлення, що кожна людина, виборець може бути залучений до маніпуляційного процесу, бути об’єктом маніпулювання, і розуміти революцію як антиманіпуляційний процес, процес усвідомлення використання маніпуляційних технологій, та боротьби з ними чи мінімалізації їх впливу.
Загалом, більшість дослідників сфери політичного маніпулювання так і радять боротись з маніпуляціями. Вчені визначають, що суттєвими перепонами для маніпулювання є власний досвід людей, а також системи комунікацій, які не піддаються контролю влади. До них можна віднести сім’ю, родичів, знайомих та друзів, інтеракційні групи, які утворюються в процесі виробничої та іншої діяльності. В такому випадку, та велика кількість людей, що брала участь в революції, так званий „дух майдану”, де не було жорстокості та ворожнечі, стали важливою перепоною маніпулюванню.
До подібних обмежень об’єктивного та суб’єктивного характеру щодо політичного маніпулювання, які перешкоджають повному перетворенню вільного вибору громадян на формальний акт, запрограмований політтехнологами, В.Бебик відносить передусім ментальність і політичну культуру суспільства, які хоча не є досить застиглими, але і не такі динамічні, як цього вимагають маніпулятори. Також він згадує системи комунікацій, які навіть у тоталітарних суспільствах перебувають поза межами контролю влади. Це ті ж сім’я, родичі, знайомі, колеги, приятелі. Також Бебик В. вважає важливим чинником обмеження можливостей політичного маніпулювання з боку правлячої еліти суспільний контроль інформаційної влади. [1, с.46]
М. Ожеван вважає протиотрутою від маніпулювання належний рівень духовної культури, який передбачає здатність людини до самовизначення, до проведення демаркаційної лінії між її внутрішнім та зовнішнім світами (між власним „Я” або колективним „Ми” та іншими „Я- Ми”). Коли з’являються саме такі рамки, тоді з’являється почуття власної гідності та повага до гідності інших, належна повага до своєї унікальної суб’єктності.[5, с.27]
Єдиним висновком у процесі розгляду маніпуляційних - антиманіпуляційних аспектів помаранчевої революції може служити твердження про неймовірне зростання свідомого розуміння політичних процесів, вияв та вдосконалення аспектів політичної культури населення України, розуміння громадянами своїх прав та обов’язків та усвідомлення, що кожна людина зокрема та громада загалом, їх контроль можуть справляти величезний вплив на протікання політичних процесів та зміну політичної ситуації загалом. Подальший розвиток політичної ситуації зможе показати, та вже показує, наскільки щирими були наміри політиків, і чи були використані маніпуляційні техніки при приході до влади нових людей. Позитивом є те, що люди зрозуміли наскільки можуть мати вплив на політичну ситуацію та позицію посадовців, що вже є першим кроком до подолання маніпулятивних впливів.
Використана література:
1. Бебик В.М. Менеджмент виборчої кампанії: ресурси, технології, маркетинг: навч.-метод. посіб.- К.: МАУП.- 2001,- 216с.
2. Грачев Г.В., Мельник И.К. Манипулирование личностью: организация, способы и технологии.- М.: ИНФРАН.- 1999.
3. Маніпуляція свідомістю. //Незалежний культурологічний часопис „Ї”.- 2003.-№30.
4. Мотузенко Б.І. Маніпуляції як соціальна технологія. //Соціальні технології: актуальні проблеми теорії та практики. – Випуск 4, Київ – Запоріжжя - Одеса. - 2000.-С.111-124.
5. Ожеван М. Маніпулятивні стратегії. //Підприємництво в Україні. – 2001.-№9.-С.26-27.
6. Побокін М. Маніпуляційні впливи в системі політичних технологій. //Школа політичної аналітики //www.spa.org.ua.
7. Слободянюк Е. Виборчі технології для „чайників” і не тільки. //Нова політика. - 2000.-№2.-С.44-46.