СТЕНОГРАМА КРУГЛОГО СТОЛУ
“ІВАНО-ФРАНКІВЩИНА У ВИБОРАХ 2006”
В.Климончук (директор ГО “Центр політичного моніторингу”, кандидат політичних наук)
Шановне товариство! У нас сьогодні “круглий” стіл “Івано-Франківщина 2006”. Це практично-наукова конференція в проекті гранту Прикарпатського центру політичних та євроінтеграційних досліджень. Питання стосується виборів на Івано-Франківщині 2006 року. Ми пережили період виборів в нашій державі, але фактично вони ще не закінчилися, оскільки іде процес перерахування, немає офіційних оголошень. І напередодні виборів ми займалися моніторингом різних проблем, що стосувалися виборчої кампанії, зокрема, вивчали конфігурацію політичних партій і блоків, які формувалися напередодні виборів, тому що це питання було дуже цікавим. Конфігурація регіонального виміру не відповідала конфігурації всеукраїнського виміру. Нас цікавила громадська думка, моніторинг громадської думки, соціологічні дослідження, програми кандидатів різних рівнів, місцеві вибори, які стосувалися мерів міст. І в такому проекті є багато регіонів: Львівська, Сумська, Закарпатська, Донецька, Чернівецька область і тому числі наша область. Сьогодні ми обговорюємо дану проблему в нас на Івано-Франківщині. Я представляю Вам Романюка Анатолія Семеновича, Василя Васильовича Марчука, представники Прикарпатського університету. Регламент до 15 хвилин. Я запрошую до слова Анатолія Романюка.
А.Романюк (директор Центру політичних досліджень, м.Львів, кандидат філософських наук, доцент)
Мене попросили підготувати виступ на тему “Політичні наслідки застосування пропорційної виборчої системи під час виборів до парламенту у березні 2006 року”. Я хотів би побудувати свій виступ, склавши його з двох частин, навіть трьох. Перша частина – які позитиви від застосування пропорційної виборчої системи, друга – які проблеми у зв’язку з застосуванням виборчої системи, і третя – які ми маємо уже на сьогодні висновки, які зміни необхідні, що стосується виборчої системи. Якщо говорити про позитиви застосування пропорційної виборчої системи, то я би лабідарно визначив наступні характеристики:
1. В нас відбулися вибори за пропорційною виборчою системою. Про це говорили дуже довго, років 12-15, багато політичних партій. Нарешті ми провели вибори за пропорційною виборчою системою і маємо певні результати.
2. В результаті цих виборів ми отримали сформований парламент і це дає нам можливість запустити положення конституційної реформи, які були прийняті 8 грудня 2004 року. Ми отримуємо можливість сформувати більшість, отримуємо можливість сформувати за допомогою більшості уряд і можливість сформувати опозицію, яка відповідатиме системі координат опозиції в парламентах, тої опозиції яка існує в європейських країнах. Тому що попередній варіант опозиції не давав можливості визначити чи це опозиція парламентська чи опозиція до виконавчої влади, або до окремих елементів виконавчої влади.
3. Вибори за пропорційною виборчою системою дають можливість перетворити парламент в парламент. Якщо ми говоримо про функції які виконує парламент в демократичні й країні, то більшість функцій, якщо і виконувалися парламентом України, то дуже і дуже опосередковано. Принаймні, функція пов’язана формуванням уряду або систему виконавчої влади, яка властива парламентам всіх демократичних країн, за виключенням, коли існує президентська форма правління, дана функція в нас практично не виконувалася. Президент країни фактично придушував формування уряду, а також він різними способами забезпечував функціонування цього уряду під час голосування бюджету, під час прийняття програми розвитку. Парламент не виконував тої функції, яку він мав виконувати, має шанси, що це має виконуватись.
4. Ми отримали рівень підтримки громадянами або виборцями основних політичних сил на національному, обласному та місцевому рівні. Ми вперше побачили в якій мірі ми маємо підтримку п’яти політичних сил в межах країни, а також різних політичних сил в регіонах.
5. В наслідок реалізації саме цієї виборчої системи було здійснюється оновленння депутатського корпусу. Цифра 61% досить значна. Це нові депутати, які прийшли до Верховної Ради. І ми не говоримо поки що про якісний склад депутатів.
6. Виборча система і результати виборів будуть стимулювати оволодінням інститутом політичного компромісу і відповідальності. Це те нове, яого не було в політичному житті, ми не мали досвіду політичного компромісу. А якщо і був компроміс, то досить умовним. Згадайте минулий рік, коли виникло питання як формувати уряд, то Ю.Тимошенко говорила: “В нас є домовленість з Президентом і він зобов’язався, щоякщо він стає Президентом, я стаю Прем ’єром”.
7. Наочно виявлено рівень підтримки населенням влади, мова йде про рівень підтримки в центрі і на місцях.
8. Виборча система сприяла певній структуризації електорату. Якщо ми згадаємо президентські вибори 2004 року, то на цих виборах ми мали поділ України на дві частини. Якщо ми подивимось поза електоратами, які вже є давно визначеними, це електорат Соціалістичної і Комуністичної партій, то країна, грубо кажучи, поділилася на три частини. Коли Південь і Схід – “Регіони”, Північ і Центр – це Тимошенко, Захід – “Наша Україна”. Безумовно, що дана структуризація є умовною, але це крок вперед до структуризації сегментної, тому що парламентська виборча системапередбачає, що політична партія сегментує суспільство і кожна партія орієнтується на своїх виборців і працює з даним сегментом. Ті політичні сили, які не пройшли до парламенту, вони зробили серйозну помилку, вони не працювали на свій сегмент. Це яскраво було помітно по “зелених”, які працювали на цілу Україну, замість того, щоб виділити сегмент нових шарів, які здебільшого орієнтуються на партії такого типу як “зелені”.
9. Виборець поставив на відомі політичні сили, проігнорувавши на національному рівні дрібні політичні сили. Внаслідок цього ми отримали конфігурацію політичних партій. Але дана зміна є межах загальної тенденції, яка полягає в наступному. Якщо виборів 2004 року ми застосовуємо індекс ефективної кількості політичних партії, то ми тоді отримали показник 8,6 %, то сьогодні ми отримуємо показник майже 7%. Відбувається зменшення показника ефективної кількості політичних партій.
В.Марчук (директор Прикарпатського центру політичних і євроінтеграційних досліджень, доктор історичних наук, доктор філософії, професор)
Шановні журналісти, присутні! Ми сьогодні в рамках цього проекту, про який іде мова, зібрали багато наукових, громадських організацій. Це – Прикарпатський центр політичних і євроінтеграційних досліджень, Центр політичного моніторингу, ми запросили Західноукраїнську інформаційну корпорацію (Тамара Пшенична), Карпатський медіа-центр (Дмитро Курищук), Комітет Виборців України (Мирон Дмитрик), Фонд сприяння виборцям (Сергій Дерев’янко), Студентське Братство. Хочу сказати, що результатом наших досліджень будуть аналітичні і інформаційні дослідження по підсумкам виборічої кампанії 2006 року на Івано-Франківській області і західноукраїнському регіоні зокрема. Деяку роботу ми вже розпочали. Хто слідкує за інтернет-виданнями, засобами масової інформації, міг побачити, що публікації вже розпочались.
Вибори 2006 року висунули деякі особливості. По-перше, що спонукало нас сьогодні зробити аналіз. Абсолютно практично ні одна соціологіна група не передбачила конкретно точного результату виборів. Всі передбачали, що пройдуть шість блоків до Верховної Ради. Практично не було жодного соціологічного дослідження, де б Народний блок Литвина не проходив до Верховної Ради. Як на кожних виборах, є сюрпризи, і бкзумовно, що до них треба бути готовими і з точки зору науки також.
Я в такому короткому слові хочу сказати про те, що ми будемо мати і практичну сторону. Прикарпатський центр політичних і євроінтеграційних досліджень, Центр політичного моніторингу зараз працюють над створенням музею виборчих технологій, який найближчим часом буде відкритий в Прикарпастькому університеті і це буде музей, де будуть зібрані різні по групах технології, використані на виборах.
До наступних виборів треба готуватися вже сьогодні. Вибори мера Івано-Франківська засвідчили, що на вибори треба працювати після закінчення попередніх виборів і до наступних. Ми, тобто всі організації зібрані тут, будемо працювати постійно. 90 % організацій і різних фондів створюються під вибори, за рік, за півроку до виборів. Запрошуємо до співпраці представників всіх засобів масової інформації. Так на базіПрикарпатського центру політичних і євроінтеграційних досліджень ми зробили дні “Газети if.ua”. Наша співпраця націлена на конкретний результат і ми будемо працювати постійно.
В.Ковальчук (Проект “Сприяння виборам в Україні”)
Я тут представляю проект “Сприяння виборам в Україні” – це київський центр, який організовував семінари з виборчих питань, навчали виборчі комісії. Одним з виконавців цього проекту був Комітет виборців, який проводив навчання членів дільничних виборчих комісій.
Кожен політик-практик розуміє, що нові вибори розпочинаються на наступний день після виборів. Сьогодні багато аналітиків говорять, що якщо буде створена коаліція, то той, хто буде прем’єр-міністром, той буде думати про президентські вибори 2008 року. Звичайно ми повинні показувати рівень політичної культури діалогу, дискутувати між собою, десь якійсь свої бачення, міркування пропонувати. І от скажімо проблема з соцдослідженнями. Якщо ви пригадуєте дослідження в газеті “Репортер”, які готував Центр соціальних досліджень. Залежно від того хто був замовником, відповідно той ішов першим. Хотілося, щоб наші місцеві соціологи були за рівнем однакові з Центром “Демократичні ініціативи”.
Друге питання – судові прецеденти. Звичайно цього не можна оминути. Наприклад, коли я за день до виборів чув, що в суді знімають одного з кандидатів і багато шуму робила ПОРА через таке зняття. Виявилося на третій день після виборів, що позов організував сам кандидат і організував за день до виборів, тобто день, коли агітація заборонена. Це звичайно, так само політтехнологія. Треба віддати належне тому кандидатові, який задіяв дуже цікаві речі для міста Івано-Франківська. Як і те, що він самий перший стартував. В мене виникає питання чи потрібно зачіпати газету. Я би собі ніколи не дозволив судитися з газетою. Людина перейшла, розуміючи, що судитися з газетами принаймні, коли ти не бачиш їхньої вини – це прецедент. Тому це варто досліджувати таким центрам, які в нас є.
Зараз ми говоримо, що вибори закінчилися і чекаємо судів. Але місто практично сьогодні немає влади. Анушкевичус ще не може приступити до своїх обов’язків, бо почався перерахунок голосів на 58 дільницях. По плану виборчої комісії кожного дня по дві дільниці, місяць вони будуть перераховувати голоси. Є питання, що місяць голова не зможе приступити до виконання своїх обов’язків. Прикро, що такі речі є.
І останнє, напевно. Скоро ви станете свідками, преса вже зачіпила, це те хто буде головою області. Цікава тема. Вибори закінчилися, але питання виборчого процесу, технологій, голосувань продовжуються. Добре, що є такі проекти. В цьому напрямку треба залучати науковців, політологів, у вас є студенти. Думаю, що у вас проблем не буде.
І. Бойчук (Радіо “Бойчук-студія”)
Про пропорційну виборчу систему. Ми виявилися до неї не готовими. Люди на місцевому рівні не готові були голосувати за партійними списками. Вони знали свого депутата. А тепер до кого звертатися? Друга репліка – бюлетені друкувалися на місцевому рівні. Мали бути вони надруковані з захистом і надійти з Києва. Наприклад, 53 тисячі бюлетенів, надрукованих в Богородчанському районі, з трьома рядочками крупнішими. Третій момент – адмінресурс був використаний чи невикористаний? Використаний. Розносячи запрошення на вибори, розносили агітку за одну з партій. От і вибори, вони не вдалися.
Д.Курищук (Національна Радіокампанія України)
Мене цікавить сам факт створення музею виборчих технологій. І питання: які найкраще спрацювали технології в нас області, і які, можливо, були регіональні виборчі технології?
В.Марчук:
Я свідомо не нагадував, що ми деякі речі зробили. Наприклад, взяти до уваги міжнародну конференцію “Політичні партії: історія і сучасність”. Щодо музею виборчих технологій, треба сказати, що наші студенти, а це переважно історики і політологи практично працювали по всіх штабах. Наших студентів катастрофічно не вистачало, приходили різні політичні партії, які брали участь у виборах, випрошували всіма шляхами. Не використати цей досвід було б дуже великою помилкою. Ми вже грунтуючись на досвіді наших викладачів-політологів, а також на досвіді наших студентів прийшли до того, що музей виборчих технологій буде практичним втіленням того, що відбувалося на виборах 2006 року.
В нас є досвід проведення виборчих кампаній не тільки в Івано-Франківській області, але і в Донецькій області. Я працював на виборах і в Донецькій області і можу вам порівняти і Івано-Франківську і Донецьку області. Використання того самого адмінресурсу було як в нас в області, так само абсолютно було з точки зору Партії регіонів і Донецькій області. Ви собі уявіть, що, наприклад, батько - заступник керівника виборчого штабу мера міста по Донецьку, а син очолює обласну організацію виборчого блоку Литвина. Я думаю, що ви розумієте, хто працював в комісіях і як працювали. Достатньо цікаве питання поставив Дмитро Курищук про те, які технології спрацювали. По-перше, в нас дуже добре спрацювали технологія “це наші, а це чужі”, поділ суспільства на певні категорії. Дальше ми будем це конкретизувати, і в наших політологічних дослідженнях про це буде написано багато. Дальше, я хочу сказати, що спрацьовують технології широкого залучення виборців до участі в штабах. Тобто в нас області були штаби, які працювали не ідеологічно, а які працювали вшир, намагалися якомога більше людей залучити до роботи в штабах. До прикладу, залучити 100 тисяч людей до роботи по районах, в місті і думали, що це вже будуть голоси. Величезна кількість людей працювала в штабах, отримували за це гроші, а голосували так як вважали за потрібне. Я про це в одному з інтерв’ю про це написав, що наші люди прозріли значно швидше, ніж про це думали політтехнологи і працівники штабів. Я думаю, що ми узагальнимо цей досвід.
В.Климончук:
Коментар до політичних технологій. Вони як правило бувають традиційні і засоби масової інформації напевне знають як вони використовувалися. Особливість сучасних виборів полягала в тому, що не було витрачено такої кількості коштів як на попередніх виборах для різних масових заходів, це стосується концертних програм. Було значно менше використано. Традиційні технології мають завжди стратегію і тактику виборчої кампанії для ведення політичної реклами. Є особливість в тому, щоб як сьогодні було сказано, задіяти якомога більше електорату блоку чи політичної партії. Для прикладу, блок Литвина. Ми бачили політичну рекламу цього виборчого блоку, скільки було використано засобів масової інформації і різних рекламних моментів. І все таки даний блок не отримав позитивного результату на виборах. Отже, сьогодні суспільство наше є політично свідомішим, політична культура громадян України відрізняється від попередніх виборів. Населення може проаналізувати ситуацію, нові явища, які можна спостерігати в нашій політиці.
О.Іроденко (обласне телебачення “Галичина”):
Скажіть все ж таки, викристалізуйте негатив для суспільства від виборів за новими принципами.
В.Климончук:
Я так розумію запитання до мене. Я просто скажу з точки зору науки. Конфігурація не завжди доведена до громадян і на даному етапі виборчої кампанії в процесі брали участь громадяни, яких не завжди знали. Тобто перша п’ятірка, наприклад, була відома громадянам, інший шлейф громадян не були відомі. І тому то, коли система пропонувала особистісний, мажоритарний і пропорційний принцип, наше суспільство сприймало їх більш аналітично. В даному випадку, коли громадянин перебував у списку 80 чи 120, мав можливість пройти до парламенту чи до іншого рівня, не займаючи активної політичної позиції. Тому ми маємо такий результат.
А.Романюк:
Негативів дуже багато. Виділити один – мало, це буде недостатньо. Який найбільший негатив був? Новий закон обмежив конституційне право громадянина бути обраним до представницьких органів. Оскільки закон передбачив висунення через політичні партії, а в політичних партіях від 3 до 5% населення, фактично 3-5% населення мали конституційне право бути обраними. 95% були усунені опосередковано від права бути обраними. Це один з найбільших негативів про які можна говорити в застосуванні виборчої системи. Але їх дуже багато.
В.Марчук:
При цьому ці статистичні дані не завжди вірні. Тому що одні і ті самі люди йшли від різних політичних сил і навіть в різних регіонах.
В.Климончук:
Ще один з негативів – неприв’язаність депутата сьогодні до конкретної території, про що ви зараз і говорите. Тому що громадяни не знають свого виборця конкретно. І оскільки ми знаємо, що парламент – це законодавчий орган, зрозуміло, що потрапили люди, які не мають ніякого відношення ні до юриспруденції, ні до економіки.
С.Дерев’янко (ВГО “Фонд сприяння виборам”):
Я би хотів звернути вашу увагу, що на виборах виступила ще одна сила, яка досить суттєва. Сьогодні варто реалізувати партію “Проти всіх”, тому що у графі статистики “не підтримую жодного кандидата” є прохідний рейтинг. 3,5 і більше відсотків в округах виборці не вибрали жодного кандидата. Що стосується вашого запитання, я в одному з інтерв’ю говорив, що ми переходимо на нові умови діяльності політичних партій, тобто більшість політичних партій працювало епізодично, які займалися виборами, а в міжвиборчий період практично не функціонувало, то партії мають своє представництво в органах влади, повинні перейти на інший вид діяльності. Ви знаєте, що на державному рівні буде фінансуватись діяльність цих політичних партій. Очевидно враховуючи, що в депутатському корпусі будуть різні люди, ті які мають досвід і ті які його не мають. Партії, які мають своє представництво повинні стати тими центрами, які будуть нести відповідальність за діяльність своїх депутатів. Це повинні бути аналітичні центри, де розробляються і даються аналітичні оцінки всім матеріалам, які готуються на сесіях рад, які готуються виконкомом і іншими. Сьогодні якраз економісти, політологи і інші опиняться в тих фактично політичних структурах, які повинні давати рекомендації.
І. Бойчук:
В мене ще одна репліка. Я вважаю, що ми не просто так повинні поговорити, а повинні виробити певні пропозиції. На місцевому рівні пропорційна система погана. Ми повинні повернутися до змішаної системи. 50% за пропорційною системою, 50% за мажоритарною. До місцевих рад, це ще був би варіант.
І.Марковський (канал “НТН”):
В мене таке питання: які регіональні особливості виборів? У 2002 році “Наша Україна” здобула переконливу більшість в міській раді, але через декілька місяців вона розпалася на декілька фракцій. Вибори пройшли. Мене цікавить, чому не має на місцевому рівні імперативного мандату. Вже є заяви, що деякі депутати представлятимуть інші сили. Чи збережеться більшість?
В.Марчук:
Зараз важко прогнозувати. Є різні інтереси, навіть всередині однієї політичної сили. Ми були свідками з вами, коли наприклад, в Івано-Франківській області за 2-3 місяці до виборів люди переходили з одних партій в інші, тобто я вже не говорю про те, що йшли зовсім інші списки і зовсім інші блоки. Тому, що робиться всередині політичної сили, мені здається є таким самим процесом, який характерний для партійного будівництва. Бачите, це питання надзвичайно глибоке. Ви розумієте як побудовані сучасні партії, хоча б взяти нашу область. Тут не є проблема партій, проблема ідеологій, а значна проблема особистих інтересів. Особистої партійної залежності. Тому, якщо партії не є ідеологічними, це стосується провладної партії НДП, в нас боротьба йшла за інтереси, а не боротьба за ідеологію, не боротьба за державні інтереси, а боротьба за корпоративні інтереси. Не завжди це усвідомлюється. За якусь міцність всередині партійних блоків говорити зараз надзвичайно важко. Оскільки не поставлене питання ідеологічного спрямування партій, переважної більшості. Я можу на пальцях однієї руки перерахувати,які партії в нас мають якесь ідеологічне спрямування.
80% партій припинять своє існування, а інші будуть блокуватися.
Представник прес-служби обласної ради:
На думку політологів чому на обласному рівні була проведена погано виборча кампанія, наприклад Блоку Литвина, соціалістів?
В.Марчук:
Я скажу на загальнопартійному рівні. Я був свідком того, коли Мороз говорив одне в Криму і зовсім інше в Івано-Франківській області. Я думаю, що в Івано-Франківській області люди є свідомими виборцями. Хоча відмітити серед інших штабів дуже активно працював штаб Мороза в нашій області. Мені здається, що це проблема не обласного штабу. На 90% буває, що погано штаби працюють, тут навпаки, не було єдиної партійної лінії. Може в Донецьку, Криму це проходило, тут це не проходило.
“Газета if.ua”:
Ви казали, що депутати тепер залежні від партій. Історія свідчить, що депутати досить легко змінюють своє “зафарбування”. В той час прописано, що відмовляючись від партії, яка дала йому мандат, кидає ту фракцію, ту партію, переходить в якусь іншу. Як можна тоді бути залежним від партії і партія може це контролювати?
А.Романюк:
В дійсності це декларація, що депутати обрані за партійними списками залежні від політичної партії. Їхня залежність може визначатися тільки одним – на наступних виборах їх не включать в партійний список. Норма, яка прописана в Конституції, це те, що він не має права переходити і іншу фракцію. В доповненнях не було зазначено солідарного голосування. Це означає, що коли ставиться питання про голосування, депутат буде голосувати як він хоче і ніхто йому нічого не може зробити, тому що він залишається в фракції, але займає ту позицію, яку вважає за потрібне. І тому, коли ми говоримо про формування більшості в обранні коаліційного уряду, перевага в 243 голоси є дуже маленькою. Тому що маленька кількість депутатів, які проголосують, утримаються, не прийдуть на голосування або проголосують проти, уряд іде в відставку і на цьому закінчується коаліційна більшість. Ми маємо через низьку якість підготовки законів в парламенті, норму, яка закладалася, що не буде працювати. Вона буде працювати, якщо депутат напише: “Прошу мене перевести в іншу політичну фракцію”.
І.Доцяк (виконавчий директор ГО “Центр політичного моніторингу”, кандидат політичних наук):
Особливість теперішніх виборів визначається тим, що вони вперше відбуваються на пропорційній основі. Нестабільність та недосконалість законодавчої бази щодо виборів, одночасне проведення місцевих виборів та виборів Верховної Ради України привели до серйозних труднощів щодо організації виборчого процесу, формування територіальних та дільничних виборчих комісій, діяльності засобів масової інформації. Проте, не відкидаючи численні недоліки пропорційної виборчої системи із закритими списками кандидатів, ми зосередимо увагу на її позитивних моментах:
- обмежені умови для зловживань шляхом підкупу виборців, що набуло поширення під час мажоритарної виборчої системи. Підкупити ціле місто практично неможливо, на відміну від окремого мікрорайону чи вулиці;
- повніше забезпечується матеріальний аспект рівності виборців. Він полягає в тому, щоб вплив кожного з виборців на результат голосування (чи виборів в цілому) був хоч приблизно однаковий. Це не реалізовувалось в умовах мажоритарної виборчої системи. Наприклад, на виборах до Івано-Франківської міської ради 2002 року перемогли депутати, що отримали на своїх виборчих округах від 199 до 1299 голосів виборців при майже однаковій кількості дільниць (до 2,5 тисяч). На виборах до обласної ради діапазон голосів виборців одержаних переможцями був від 2,5 до 24 тис., по суті існувала існувала різна ціна голосу виборця в різному виборчому окрузі, що порушувало матеріальний аспект рівності виборців. Тому найпопулярнішими округами серед обласного керівництва на минулих виборах були Болехівський і Яремчанський, де виборців було в 10 раз менше, ніж в Івано-Франківську;
- створюються умови для партійної структуризації місцевих представницьких органів. Ліквідується перманентний та не безкорисливий перехід депутатів з однієї фракції в іншу, що було характерно в минулі роки для рад всіх рівнів;
- виникає передумова щодо посилення відповідальності політичних партій за діяльність місцевої влади і зростання їх ролі в прийнятті та реалізації політичних рішень. По суті оцінка діяльності політичних партій відбуватиметься на двох рівнях: загальнодержавному та місцевому. При чому вона може суттєво відрізнятись. Індивідуальна відповідальність депутата заміняється колективною відповідальністю партійної фракції. Як наслідок відбувається оптимізація кількості партій через зникнення формальних структур, що не користуються підтримкою населення.
По суті в результаті проведення місцевих виборів на пропорційній основі відбувається “шокова політична терапія”, яка дасть змогу сформувати нормальний ринок політичних партій. Партії зможуть проявити себе на місцевому рівні як реальна політична сила і змушені будуть працювати над зміцненням свого кадрового потенціалу.
Зі 100 обласних партійних організацій, зареєстрованих в Івано-Франківській області лише 24 партії та блоки претендували на членство в обласній територіальній виборчій комісії. Лише 48 політичних партій прийняли участь у виборах до місцевих органів влади, а до обласної ради обрано представників 12 політичних партій.
Недостатня структурованість політичних партій та обмежений кадровий потенціал проявився протягом всієї виборчої кампанії. В списки кандидатів у депутати включена значна кількість безпартійних (в обласну раду, наприклад, 20%). Причому в деяких вони очолювали списки (БЮТ і т.д.). Ще більше це виявилося при формуванні виборчих комісій та направленні спостерігачів на вибори. Пізніше ніж партії почали заявляти про порушення під час голосування і підрахунку голосів, хоча самі не використали надані можливості щодо організації виборчого процесу та контролю за його ходом. Кількість кандидатів включених в списки прямо пропорційна їх організаційній структурі і коливалась від 105 (“Наша Україна”) і до 4 – Народний рух за єдність.
Неефективність виборчої агітації та пропаганди, де переважали месіанське ставлення до електорату: ми все знаємо, що робити, тільки оберіть нас, проте не було конкретних соціально-економічних програм, чітких ідеологічних концепцій.
Посилилась конкуренція за включення у списки кандидатів. Політичні партії та блоки, суб’єкти виборчого процесу висунули 965 кандидатів у депутати міської ради (з яких 76 балотувались повторно), що претендували на 120 депутатських місць. У виборчі списки включено 20% безпартійних, 16,5% жінок. На місця в обласній раді претендують шестеро жителів Києва і троє львів’ян, кожен третій в списку – івано-франківець, найбільше число кандидатів до обласної ради представили Коломийський (88), Калуський (87), Долинський (46) райони. На посади сільських. Селищних та міських голів кандидують 2089 прикарпатців, 1150 з яких самовисуненням.
Наслідки виборів 2006 на місцевому рівні. Загальна динаміка електоральних симпатій щодо лідерів має тенденцію до зменшення на місцевому рівні (Наша Україна – 46% до Верховної Ради, 40% - до обласної та 28% до Івано-франківської міської, за її висуванця на виборах міського голови – 10%). По суті це оцінка діяльності місцевої влади та регіональних партійних організацій.
За результатами виборів ряд партій та блоків претендують на роль регіональних (так званих ратушних) партій, так як вони не представлені в Верховній Раді. Це Блок Костенка-Плюща, який здобув 8,8% депутатських місць у всіх районних та міських радах, Пора-ПРП – 3,3%. Національний вибір зі 7% прагне зберегти КУН як самостійну політичну силу.
Протестний електорат акумулювала Партія регіонів, низька підтримка збереглася у лівих партій. На місцевих виборах більшу роль відіграють особисті якості кандидатів, тому на їх результати вплинув підхід щодо формування виборчих списків. Зазнали поразки ті партії, що формували списки за галузевим принципом (Блок Литвина, ХДС).
Відбудеться партійна структуризація місцевих рад. В порівнянні із попереднім складом обласної ради кількість безпартійних депутатів зменшилась удвічі (у 2002 році 50,2% безпартійних депутатів, а в 2006 році – 25%). Виникла нова категорія депутатів – партійні функціонери, їх зараз 7 чоловік – 5,8% (5 НСНУ та 2 БЮТ). Щодо якісного складу, то два рази зросла кількість жінок: з 5,2% в 2002 до 10,8% у 2006, жителів обласного центру з 27,3% до 47,5% та зменшилась кількість держслужбовців з 37,4 до 27,5%. Не має представників силових структур, а було 5. Зменшилось традиційне представництво заврайвно та головних лікарів районних лікарень. Щодо представників освіти, то суттєво зросло представництво вищої школи з 2 до 8 чоловік. Обрано 26 депутатів попереднього скликання.
Вибори 2006 виявились суттєвим випробуванням для політичних партій краю, більшість яких виявились не готові організаційно, ідеологічно та кадрово до пропорційної виборчої системи. Готовим до виборчих правил виявилися виборець, який зміг розібратись не тільки у численних претендентах на депутатські мандати, але і витримав складну і громіздку процедуру голосування. І переможця, і переможеним виборів 2006, якщо вони хочуть зберегтись як політична сила, треба серйозно замислитись над своєю структурою, кадровим наповненням та концепцією діяльності на місцевому рівні.
А.Романюк:
Що стосується позитивів пропорційної виборчої системи, хочу сказати, що виборець поставив на прохідні політичні партії, найбільш відомі політичні партії і відкинув на загальнонаціональному рівні дрібні політичні партії. Незважаючи на рекламу, яка проводилася і зокрема ми це могли бачити на діяльності такої партії як “Еко+25%”. Яка витратила величезні кошти, щоб виборець відреагував на неї, але виборець не підтримав цю партію, навіть приймаючи і оцінюючи її діяльність в вирішенні конкретних питань. Феноменом був Алчевськ, коли партія “Еко+25%” досить багато зробила для подолання ситуації, кризи, яка там виникла, але населення не підтримало цю партію, не проголосувало на виборах до Верховної Ради. І ще два моменти на які я хочу наголосити, говорячи про позитиви пропорційної виборчої системи.
В нас почалося ідеологічне позиціювання політичних партій попри їхнє бажання. Сьогодні ми можемо охарактеризувати ті політичні партії, які пройшли в ліво-правому спектрі, виділивши, що комуністи, соціалісти, БЮТ – ліві, БЮТ – лівоцентристська, “Наша Україна” як центристська і “Партія регіонів” як права політична партія. Тобто за класичними характеристиками, які є політичні партії поступово входять в ці ніші і це буде впливати на подальший розвиток партійної системи. І останній момент, який би я назвав позитивом, він полягає в тому, що вибори дозволили виявити недоліки виборчого закону. Оскільки після прийняття закону досить багато було дискусій, коли піднімалося питання негативних або проблемних місць в виборчому законі, розробники закону не хотіли погоджуватись з цим, говорили, що це не так. Однак вибори відбулися і вони виявили всі складні моменти, які були закладені в цьому виборчому законі.
Тепер що стосується негативних моментів або проблемних положень, які закладені і які виявилися під час виборів.
Перше - це опосередковане обмеження конституційного права громадян бути обраними, оскільки це право надавалося політичним партіям, до Верховної Ради, виборець, який не був членом партії не мав можливості потрапити. Так само це поширилося на місцевому рівні.
Другий момент – пропорційні виборчі системи передбачають, що головним елементом є програма і виборці голосують за програми. Програми політичних партій, які були представлені на загальнонаціональному рівні, а особливо на обласному і місцевому – це були формальні програми. Це один з 13 пунктів необхідний для реєстрації політичної партії як суб’єкта виборчого процесу. В місті Львові Соціалістична партія подала програму як вона буде давати пільги для завезення міндобрив, як вона буде забезпечувати кормами, про Львів, про місто нічого не йшлося. Мова доходила до абсурду. В нас була одна програма на рівні міської ради Самбора, коли одна політична партія написала: “Все буде добре”. І програма була зареєстрована, бо формальна ознака три тисячі знаків була виконана. Програмами не стали документами з якими виборець може запитати потім політичні партії. Ми зробили персональні блоки і виборець голосував за персони.
Існувала популістична форма тих програм.
Дальше – існували серйозні відмінності в голосуванні на виборах до Верховної Ради і міських рад. До Верховної Ради голосували за переможця. А на рівні обласних і місцевих рад виборець голосував власне за ті політичні партії, які йому ближчі. Наприклад, ми мали проходження Блоку Костенка, який набрав біля 6%, це Пора-ПРП, що отримали суттєвий відсоток і ВО Свобода, яке в нас представляє націоналістичний напрям, вони отримали десь на рівні до 10%. Виборець чітко зорієнтувався, що він підтримує свою ідеологічну структуру на місцевих виборах.
Вибори виявили слабкість партійних структур на регіональному і місцевому рівні. Політичні партії не мали можливості сформувати списки на місцевому рівні. Найбільш складна ситуація виявилась з формуванням ДВК.
Слабкістю політичних партій є переходи.
Наступний негатив – посилення централізації на кожному рівні партійної структури. Роль і значення партійних керівників суттєво зросла. Вони ставала партійними “баронами”, які визначали все. Партійна дисципліна стала домінуючою, а партійна демократія була зведена до мінімуму. Фактично це був диктат керівних органів під час формування списків, а участь делегатів до уваги не бралася. Ця лінія централізації продовжиться і посилиться за рахунок отримання компенсації за участь у виборах.
Комерціалізація партійних списків – вона має декілька вимірів. Вибори є дуже дорогими. Закон зняв норму верхнього ліміту використання коштів на виборах. У європейських країнах обов’язково є верхній ліміт скільки може витратитися. За оцінками експертів 5 мільйонів готівкою є вартістю проходження до Верховної Ради. Були встановлені квоти для проходження в міські ради, це 40-50-60 тисяч доларів готівкою. В Львівську міську раду з 90 обрано 40 бізнесменів, представників середнього і крупного бізнесу, що становить 45% від загальної складу депутатського корпусу. Будуть конфлікти у формуванні комісій.
В міську раду пройшли люди, які раніше не проходили через мажоритарну систему (наприклад, директори ринків).
Ще одним моментом, який треба відзначити – це нестабільність політичних сил. Може статися так, що норма про партійну відповідальність буде знівельована. Частина блоків може недоіснувати до кінця виборів.
І які висновки з цього можна зробити.
По-перше, цей закон є нездатним, не є добрим і його необхідно міняти до наступних виборів. Необхідно міняти якогомога скоріше, тому що цілком ймовірними є дострокові вибори внаслідок слабкості формування коаліційного угрупування в Верховній Раді, внаслідок неможливості функціонування уряду в конституційному форматі за цілого ряду причин.
По-друге, варто подивитись на змішану форму. Більшість політичних партій декларувала, що змішана форма правління є поганою, а пропорційна в даному випадку найкраща. В Великобританії змішана система визнається найбільш демократичною.
Норма, яка повинна бути обов’язково змінена – це відхід від загальнонаціонального округу. Такої норми немає, в жодній цивілізованій країні. Така норма існує тільки в двох маленьких країнах – це Нідерланди і Ізраїль. В великих країнах округи формуються відповідно до адміністративно-територіальних одиниць, в рамках них здійснюється пропорційна виборча система.
Закриті списки – дуже серйозна проблема, вони обмежили регіональну еліту.
Мусять бути запроваджені видатки на виборчу кампанію. Не можна допустити, щоб політичні партії фінансувалися великими магнатами. Норми, які прийняті в європейських країнах дають умови для фінансування дрібними спонсорами і ці норми є прописані. Інакше ми будемо мати 90% депутатів, які вирішуватимуть свої питання в Верховній Раді.
Повинно бути вирішено питання, що робити з політичними партіями. Або ми приймаємо норму, яка існує в ряді європейських країн, яка полягає в тому, що політичні партії, яка протягом двох виборчих кампаній не зуміла досягнути результату, вона автоматично закривається. Або інша норма – політична партія, яка не працює, не здійснює діяльності ліквідується Міністерством юстиції. В нас фактично Міністерство юстиції контроль не здійснює. Була спроба це робити, але вона не була реалізована, мала ідеологічне забарвлення під час того, коли Лавринович намагався перевіряти політичні партії. Інакше ми будемо мати існування 6,7% ефективних політичних партій, 10 партій. Решта політичних партій будуть чекати олігарх і вони дадуть йому назву.
І останнє – яка технологія спрацювала. Вибори були демократичними до моменту голосування. Спрацювала технологія роботи з виборчою комісією. Масовим явищем стало, що члени виборчої комісії перекидали бюлетені від тих політичних партій, представників яких не було на виборчих дільницях. В цьому момент було найбільше викривлення результатів виборів. Всі інші технології були не настільки ефективними. Ця технологія була затратною, але виявилась ефективною, вона призвела до того, спотворення ефекту виборів.
М.Дмитрик (Комітет виборців України):
Партії самі зацікавлені в тому, щоб навчити членів виборчих комісій. Невже політичним партіям, які пройшли до парламенту нереально підготувати їх до наступних виборів. Чи можна реально обмежити використання фінансових ресурсів під час виборчих кампаній?
А.Романюк:
На минулих виборах була межа 2 мільйони доларів для політичної партії і блоку. Це була нереальна межа. На основі моніторингу було визначено, що принаймні в 10 разів політичні партії, які претендували потрапити до Верховної Ради, витратили коштів. Сьогодні за підрахунками експертів Литвин витратив біля 50 мільйонів доларів. Верхня межа мусить бути встановленою і вона має бути реальною. Є методики обрахування вартості виборчих кампаній. Має бути введений фінансовий контроль за витратою коштів, інакше нічого працювати не буде. В 2002 році була прописана норма, що кандидат на міського голову не може витратити більше 800 гривень. Ми можемо собі уявити, які суми витрачали в Києві. У Львові біля мільйона доларів коштували вибори голови минулого разу. Контроль має бути фактичним, щоб отримати можливість знімати політичну партію, якщо вона перевищила ліміт.
В.Марчук:
Про те, що вже говорилося, що частина партій зникнуть або об’єднаються. Скажіть де зараз партія “Озиме покоління”? І якщо показувати зараз 130 партій, не важко спрогнозувати, що частина партій будуть шукати вихід. Можливо це буде об’єднання, можливо припинять своє існування.
А.Романюк:
У нас зареєстровано 124 партії, взяло участь у виборах з своєю назвою 60. 64 партій навіть не відреагувало на ті вибори. Якщо партія е виконує свої функції, вона не повинна бути. Питання реєстру є дуже складним. Партії, які пройшли повинні взяти на себе відповідальність, повинні навчити членів дільничних комісій. Ми говоримо про те, що вибори починаються завтра. Це в нас софістика. В Сполученому королівстві, політична партія після закінчення виборів призначає кандидатів по кожному виборчому округу і він 5 років працює і люди знають, що ця людина зробила, як він ходить на футбол, всі його знають.
М.Дмитрик:
Я не погоджуюсь з негативом щодо комерціалізації виборів. Вибори стали елементом легалізації тіньових коштів. Сталася легалізація мільярдів. Ми, технологи отримали кошти і їх тут витратили. Вибори інвестували державний бюджет через великий викид готівкового долару.
С.Дерев’янко:
Ми говоримо, що багато грошей витратилось. Цікаво порахувати скільки кандидатів в депутати і партійний організацій взагалі не утворювало виборчі фонди, а кошти витрачалися. Закон не ставить обов’язковим утворення фондів. Ми не говоримо про кошти, що були витрачені, це гроші чого коштувала недоторканість депутатів. Через скасування недоторканості на наступних виборах не буде такого числа кандидатів в депутати на місцевих рівнях.
Стосується навчання. Це є дуже важка проблема. На останніх виборах ми забезпечили навчання на останніх виборах. Виникає декілька моментів. Багато є професійно непридатних комісій. Я би ввів в закон норму, що в комісіях територіальних не можуть працювати люди, які не працювали в дільничних комісіях. Там повинні бути люди, які пройшли цей етап.
Я маю структуру, яка працювала над навчанням, були видані посібники для членів комісій. Але я переконався, що в комісіях не було примірників законів до Верховної Ради і місцевих рад. Вчити треба, але партії ніколи цього не зроблять. Ми могли би реалізувати, грубо кажучи навчання волонтерів, яких за півроку чи за рік можна чогось навчити. Це можна робити через кошти партій, різні гранти. Ще однією проблемою, є те що за проведенням виборів до міських рад відсутні спостерігачі.
М.Москалюк:
Наскільки є доцільним бар’єр у 3%?
А.Романюк:
Якщо взяти за основу європейський стандарт, то бар’єр там є вищим. Що суттєво – розмежування за ознакою партії і партійних блоків. В Україні як мінімум потрібно ввести 4 і 8% для партій і блоків відповідно як нижню межу для проходження в парламент.
Круглий стіл був проведений в Івано-Франківську Центром політичного моніторингу за сприяння та участі Івано-Франківського обласного управління юстиції у рамках проекту „Забезпечення усвідомленого вибору та вільного волевиявлення під час виборів 2006", який реалізовувався за сприяння Українсько-канадського фонду „Демократичні інституції та практики”