МОНІТОРИНГ ВИБОРЧОГО ПРОЦЕСУ У ДОНЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ
Підготовлено Інститутом соціальних досліджень та політичного аналізу (м.Донецьк)
Квітень 2006 року
Результати: момент істини
Парламентські вибори 2006 року були особливими, багато що визначили на шляху розвитку як України, так і одного із самих "знакових" її регіонів - Донеччини. Вони повинні були відповісти на багато питань і на більшість з них дали недвозначну відповідь.
Впродовж багатьох років у регіоні підсилювалися авторитарні тенденції, незважаючи
на формальне введення демократичних процедур і інституцій. Характерною рисою
регіону була особлива відчуженість його жителів від сфери політичного,
небажання брати участь "у цьому цирку", а тим більше брати близько до
серця те, що відбувається на владному Олімпу. Події ж осені 2004 року настільки
розбурхали регіон, що сприяли кардинальному зрушенню в уявленнях про те, що
значить для простого жителя шахтарського краю політика. В цьому контексті по
великому рахунку неважливо, який колір переважав на "донецькому
Майдані" – включеність в політичне життя країни більшості громадян регіону
була безпрецедентною і є доконаним фактом. Регіональна еліта довела свою
здатність до мобілізації населення. Донеччани показали, хто для них «свої» та
«чужі», які цінності їм більш притаманні, які ідеї, стереотипи й міфи вони
поділяють.
Партія регіонів, перш за все, добилась однієї з основних поставлених задач щодо Донецької області і зуміла забезпечити дуже високий рівень участі населення у виборах. 26 березня прийшли на виборчі дільниці і проголосували на виборах народних депутатів 69,31 % населення області або 2 510 433 виборця. Вибираючи депутатів обласної Ради, проголосували 68,78 % тих, хто мав право голосу (2 483 тис.).
Досягнуті були не лише задачі по забезпечення приходу населення на вибори, а й за плановий відсоток голосів за Партію регіонів.
Ще до
початку виборів експерти прогнозували, що Донецька область так і залишиться
цілісною політичною вотчиною «біло-синіх», які не мають наміру віддати ні
клаптика її своїм політичним опонентам. Вже тоді донецький мер Олександр
Лук'янченко спрогнозував, що за ПР тільки у столиці Донбасу виборці віддадуть
70% голосів, а голова Донецької обласної ради Борис Колесніков і зовсім побажав
своїй партії 75% симпатій.
Навіть при таких партійних амбіціях «регіоналів» всі інші політичні сили все-таки сподівалися на подолання із пристойним результатом 3% в області, а деякі навіть не без пафосу обіцяли взяти всі 10-15%. Бажане з дійсним більш-менш точно збіглося тільки у випадку ПСПУ, що зуміла потрапити в місцеві органи влади з другим після «регіоналів» результатом.
Представники
місцевої організації НСНУ розраховували на 7%, а у штабі твердо орієнтувалися
на результат не менше 4-5%, ґрунтуючись зокрема на даних внутрішньої
соціології. Представники БЮТ були твердо впевнені у своїх «законних» 12%, хоча
дані замірів суспільної думки, проведених близьким до БЮТ місцевим відділенням
КВУ, давали більш скромні прогнози.
Далекими від запланованих 6% виявилися результати в блоку «Не Так!», що одержали відсоток на рівні «помаранчевих» і не пройшли в обласну раду. Нарешті, не виправдалися оптимістичні плани місцевих соціалістів стати вагомою альтернативою «біло-блакитним» у регіоні. Особливо болісно ними був сприйнятий результат у південних районах області й у Маріуполі, де завдяки впливу Володимира Бойко соціалісти розраховували на перше місце по виборам у місцеві ради й крісла міських голів.
Таблиця 1
Результати виборів народних депутатів у Донецькій області
|
№ |
Партія (блок) |
% ЗА |
Голосувало ЗА |
|
1 |
Партія регіонів |
73.6 |
1 850 729 |
|
2 |
Блок Наталії Вітренко "Народна опозиція" |
6.8 |
170 992 |
|
3 |
Соціалістична партія України |
3.7 |
94 256 |
|
4 |
Комуністична партія України |
3.1 |
79 062 |
|
5 |
"Блок Юлії Тимошенко" |
2.5 |
62 138 |
|
6 |
Блок "НАША УКРАЇНА" |
1.4 |
35 456 |
|
7 |
"Опозиційний блок НЕ ТАК!" |
1.2 |
31 196 |
|
8 |
Партія "Віче" |
1 |
24 884 |
|
9 |
Партія національно-економічного розвитку України |
0.4 |
10 820 |
|
10 |
"Виборчий блок "Держава - Трудовий Союз" |
0.3 |
8 947 |
|
11 |
"Народний блок Литвина" |
0.3 |
8 886 |
|
12 |
Партія Зелених України |
0.3 |
8 483 |
|
13 |
Політична партія "Партія екологічного порятунку "ЕКО+25%" |
0.2 |
6 457 |
|
14 |
Партія "Відродження" |
0.2 |
6 168 |
|
15 |
Український Народний Блок Костенка і Плющачи |
0.2 |
6 142 |
|
16 |
Селянська партія України |
0.2 |
5 439 |
|
17 |
"Громадянський блок ПОРА-ПРП" |
0.2 |
4 906 |
|
18 |
"Блок ЮРІЯ КАРМАЗІНА" |
0.2 |
4 590 |
|
19 |
Політична партія "Трудова Україна" |
0.2 |
4 503 |
І все ж, незважаючи на прогнози спостерігачів про непередбачуваність результатів по області, вибори принесли таки кілька сюрпризів. Насамперед, для Партії регіонів, що й у дні колишньої слави не одержувала такого колосального відсотка симпатій.
В результаті до обласної ради пройшли всього 4 політичні сили - крім ПРУ (що одержала 120 мандатів з 150), ще КПУ (3,45% й 7 мандатів), СПУ (5,09% й 10 місць) і Блок Наталії Вітренко (6,9% й 13 місць).
Таблиця 2
Результати виборів депутатів у Донецьку обласну раду
|
№ |
Партія (блок) |
% ЗА |
|
1 |
ДОВ Партія регіонів |
61,9 |
|
2 |
Блок Наталії Вітренко "Народна опозиція" |
6,9 |
|
3 |
ДОО Соціалістична партія України |
5,1 |
|
4 |
ДОО Комуністична партія України |
3,4 |
|
5 |
"Блок Юлії Тимошенко" |
2,8 |
|
6 |
"Опозиційний блок НЕ ТАК!" |
2,3 |
|
7 |
ДОО Партії "Віче" |
1,3 |
|
6 |
Блок "НАША УКРАЇНА" |
1,0 |
|
8 |
Донецька обласна організація Політичної партії "Народний Союз Наша Україна" |
1,1 |
|
9 |
ДОО Партії Зелених України |
0,8 |
|
10 |
"Народний блок Литвина" |
0,7 |
|
11 |
ДОПО ПП "Партія екологічного порятунку "ЕКО + 25%" |
0,7 |
|
12 |
ДОО партії "Жінки України" |
0,6 |
|
13 |
ДОО ПП "Трудова Україна" |
0,5 |
Характерно,
що за ідеологічним спектром в результаті обласна рада чітко ділиться на 2/3
«правих», одноосібно представлених Партією регіонів, і 1/3 лівих, що мають між
собою кардинальні протиріччя і об'єднані хіба що єдиними лівими поглядами. Така
сегментація облради формально може привести до протистояння в деяких питаннях.
Прихильність «лівому» шляху зафіксовані в регіональних програмах зазначених
партій, однак фактично діяльність СПУ й КПУ в останні роки, у тому числі й
парламентська, свідчить про все більшу девальвацію ідеологічного ресурсу.
Швидше за все, ідеологічний фактор не зіграє істотної ролі в майбутніх
перипетіях і повсякденній діяльності ради.
Явним сюрпризом, тільки неприємним, виявилися результати для місцевої організації НСНУ (що йшла на вибори в місцеві ради окремо). В 5-ти мільйонній області пропрезидентська партія пройшла в райраду тільки одного з 17-ти районів (Олександрівського) зі скромним результатом в 5,3%, що виглядає скоріше виключенням із правила. Крім цього, НСНУ провела депутатів у міськради Красноармійська (3,4%) і Вугледара (9,7%). В інших випадках партія не одержала задовільних результатів навіть по плану-мінімуму (подолання 3%-го бар'єру), залишившись за межами представницьких органів.
У порівнянні із НСНУ трохи більш гідні результати одержав БЮТ, хоча члени штабу зізнаються, що й для них вони виявилися шоком. Однак характерно головне - саме у вотчині «донецьких» БЮТ переграла НСНУ, що виявилося для останньої не менш неприємним ударом. На тлі однієї райради, «взятої» НСНУ, більш солідними здаються здобутки з восьми райрад БЮТ, причому в Олександрівськом районі «біло-червоні» також довели свою перевагу, одержавши майже у два рази більше голосів ніж НСНУ (9,9%). По виборам у міські ради області БЮТ навіть обійшов СПУ, провівши своїх депутатів у 8 міськрад, у той час як СПУ - тільки в 4.
Діаграма 1
Кількісний склад депутатів Донецької обласної ради V скликання
Найбільший результат з партій, що входять до влади, одержали соціалісти. Крім 10 мандатів в обласній раді, які їм забезпечили отримані 5%, соціалісти пройшли в 10 райрад. Але й вони явно незадоволені отриманими результатами, тому що розраховували на значно більший відсоток підтримки в південних районах, ніж 28% у середньому по трьох південних районах. Навіть на виборах у міськраду Маріуполя соціалісти одержали у два рази менше голосів, ніж Партія регіонів (20,4% й 39,7% відповідно), хоча розраховували на перше місце. Єдине, що втішає соціалістів хоч трохи - це випередження за голосами свого традиційного опонента - Компартії.
Аналогічно
справа виглядає й з виборами мерів в області: з 28 великих міст
шахтарського краю 21 стало керуватися представниками Партії регіонів, і тільки
6 дісталися безпартійним кандидатам, а 1 – представникові СПУ. При цьому
надання переваги мерам від ПР було в містах настільки явним, що іншим
кандидатам начебто ні на що було й сподіватися. У столиці Донбасу, приміром,
беззастережно переміг Олександр Лук'янченко, що набрав 66% голосів і з 56%-ним
відривом випередив свого головного конкурента, заступника голови Донецької
облдержадміністрації, представника Блоку Костенко-Плюща Олександра Клименко.
Аналогічна ситуація і на батьківщині Віктора Януковича, у Єнакієвому, де також
переміг колишній мер і представник ПРУ Сергій Рухадзе, одержавши беззаперечні
90% на свою користь, а також у Макіївці, жителі якої переобрали Олександра
Мальцева, віддавши за нього 64% голосів.
Успіх «регіоналів» настільки очевидний, що ряд партій відразу, по гарячих слідах, заявили про фальсифікації й застосування «чорного PR» проти себе, тому що інші причини такої перемоги на перший погляд відшукати важко. На думку Ігоря Житинського, першого секретаря обкому КПУ в Донецькій області, напередодні виборів у регіоні активно розпускалася плітка, що Партія регіонів і Компартія об'єдналися, і треба тепер голосувати тільки за ПРУ, що автоматично приведе до підтримки комуністів. Що й привело, за думкою Житинського, до фактичного провалу комуністів на виборах у місцеві ради області.
Крім
комуністів, активно крутили тему фальсифікацій на виборах в області
представники БЮТ. Про масові фальсифікації «на високому технологічному рівні»
заявив, зокрема сам лідер БЮТ у Донецькій області Володимир Скубенко, провівши
з цього приводу прес-конференцію. Як приклади махінацій Скубенко привів
тривалий процес здачі підсумкових протоколів на деяких дільницях, існування
кількох протоколів, у яких дуже відрізнялися між собою підсумкові дані, а також
тиск на змучених роботою членів комісій.
Про
фальсифікації, використані на виборах в області, заявляли й представники
«Нашої України», але менш послідовно. У підсумку глава ДОО взагалі спростував
інформацію про те, що його організація направила лист голові ЦВК Ярославу
Давидовичу, у якому представлена інформація про позови «Нашої України» щодо
визнання недійсними підсумків голосування в ряді територіальних виборчих
округів Донецької області.
Навіть
«вітренківці», що одержали другий результат, привселюдно заявляють про крадіжку
в них голосів регіоналами. Саме з таким твердженням виступила на першій сесії
облради 26 квітня Л.Кайоткіна, лідер місцевих «прогресивних соціалістів».
Самі «регіонали» у цілому задоволені результатом, а розмови про будь-які фальсифікації навіть не хочуть чути. За словами деяких з них, отриманий результат міг би бути ще більшим, якби не спровокований владою хаос на виборчих дільницях, що не дозволив проголосувати багатьом жителям області.
Монополізацію влади в східному регіоні Партією регіонів не можна недооцінювати. ПРУ витиснула більш дрібні політичні сили своїм масштабом і розмахом - чого коштує один тільки передвиборний мітинг на 30 тисяч чоловік, що відбувся в Донецьку в останній день агітації. Іншим партіям тут просто не знайшлося місця - «регіонали» задавили їх своєю масивністю. Крім того, на загальному тлі в Донбасі, за словами політологів, саме вони відрізнялися найбільшою волею до перемоги, гарантіями стабільності й спокою - того, чого жителям шахтарського краю вже давно не вистачало. І поки інші партії метушилися й сварилися між собою, «регіонали» активно зображували кам'яну стіну, за якою донеччани зможуть при потребі сховатися й перечекати непросту й неспокійну епоху змін. А Партія регіонів одержала ще один вагомий аргумент для нинішньої влади в політичних торгах.
return_links(); ?>