ФОРМУВАННЯ ПРАВИЛ ГРИ В ПОЛІТИЦІ ТА ДЕМОКРАТИЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА
Андрій Крап
Проаналізовано основні механізми формування правил гри у політиці з’ясовано, за яких умов вони сприяють ефективності державної влади та політичній стабільності.
Ключові слова: стабільність, консолідація демократії, політичне поле, інституції, правила гри, агент політичного поля, норми, процедури.
У процесі транзиту суспільств від авторитаризму до демократії, окрім структурного та ціннісного аспекту, вагомою є трансформація інституційної системи. На першому етапі переходу утверджуються демократичні інститути, а політичні еліти формують нові правила гри, що регулюють відносини між суб’єктами політики, їхній доступ до владних ресурсів та міру впливу на центри ухвалення політичних рішень. Другий етап є утвердженням демократичного ладу після декількох виборів, зміни еліт при владі й вироблення політичним істеблішментом консенсусних правил гри. А. Пшеворський наголошує важливість для консолідації демократії єдиних «правил гри” між політичними елітами, коли ніхто не припускає можливості виникнення інститутів та правил поза демократичними нормами [5]. У такому сенсі політичний процес (поле політики за П. Бурдьє) є історично сформованим простором політичної гри з особливими інтересами цілями і законами функціонування [1, с 11].
Феномен гри, стверджував Й. Хейзінга, є обов’язковим елементом людського буття він простежується в усіх інститутах, що створювали та створюють люди і наголошує на конкуренції у людських стосунках [7]. Сприйняття світу як гри – характерна риса постмодерністської реальності. Концептуалізація політичного поля через метафору гри передбачає такі принципи: а) взаємозалежність між учасниками (суб’єктами політики) гри на основі обміну ресурсами та узгодження цілей; б) відсутність монополізму ; в) певний рівень довіри між учасниками. Такі принципи найповніше можуть бути реалізовані в рамках політичного ринку, де існують певні комбінації можливостей для учасників, а отже, результати взаємодії (гри) непередбачувані, проте процес гри впорядкований нормами та процедурами, що стабілізує політичний процес, унеможливлює його трансформацію у стан «війни всіх проти всіх». Гра передбачає існування чітких правил та знання і прийняття їх усіма учасниками. Правила гри (і в політиці також) повинні бути прозорими, конвенційними, загальнообов’язковими, відносно усталеними.
Правила, які визначають спосіб гри, в рамках неоінституційної теорії розглядаються як обмежувальні рамки, створені людьми, інститути, що організовують взаємини між ними [4, с. 17]. У цьому контексті розрізняють правила, що визначають спосіб гри, стратегії суб’єктів. «Політична гра трансформуються в систему політичних форм до певної міри автономних агентів, їх практик та уявлень», приходить до висновку Ю. Качанов [2, с. 150].
Інституційні зміни в перехідний період є наслідком взаємодії інститутів (правил гри) та організацій (учасників, суб’єктів політичного процесу). Перші здатні визначати та обмежувати сукупність варіантів вибору індивідів і зменшувати невизначеність через встановлення постійної структури людської взаємодії. Від правил гри значною мірою залежить ефективність та легітимність інститутів влади. Формування прозорих правил гри у політиці (ухвалення рішень, управління проблемами, узгодження конфліктів) є одним із чинників політичної стабільності та демократизації суспільства. Правила гри, викладені в конституції, законодавчих актах, договірних документах є основною процедурного консенсусу, який поряд з ціннісним є неодмінною умовою консолідації демократії.
Сучасну політичну ситуацію в Україні можна трактувати як процес формування політичного ринку, в якому політична гра виявляється насамперед у таких політичних діях, як маневрування, інтриги, угоди, таємні переговори тощо. Основна мета цих видів політичної діяльності – замаскувати справжні наміри, цілі суб’єктів та засоби їхнього досягнення. Формування політичної легітимності агента політичного поля, вказує Ю. Качанов, почалось з права визначати ставки і правила гри, норми та еталони політичних практик, які, проте ігнорували соціальні вимоги поза полем політики [3, с. 5].
Особливістю становлення єдиних правил гри в Україні у процесі політичних трансформацій, що закріплені в Основному Законі, була можливість їх коригувати домінуючим суб’єктом, залежно від ситуації. Це створювало сприятливі для окремих акторів умови реалізації корпоративних інтересів, що значною мірою визначало конфігурацію та повноваження інститутів державної влади, а також негативно визначало процеси соціалізації, єдиним можливим напрямом якої є посилення представницької демократії. Президентські вибори 2004 р., перемога опозиційного кандидата за масової підтримки населення («помаранчева революція») змінили правила гри в політичному полі, започаткували виникнення нових конфігурацій та угрупувань серед груп еліти. Ці зміни пов’язані з формуванням взаємозалежностей між основними гравцями політичного поля, що змушує їх домовлятися і укладати, поки що ситуаційні угоди.
Перехід до парламентсько-президентської системи правління та парламентські вибори 2006 р. знаменували вступ у період пошуку нових стратегій інституціоналізації демократичних процедур, узгодження інтересів політичних акторів та шляхів створення загальної концепції їх консолідації, апробації на практиці нових конституційних реформ, які не позбавлені певних суперечностей. Протікання політичного процесу після виборів 2006 р., ознаменували брак консенсусу щодо базових цінностей та стратегій розвитку суспільства, що виявилося у формуванні коаліції, наслідком якої стала парламентська криза і, зрештою, криза легітимації влади, яку поглиблювали постійні порушення правил гри з боку еліт і невизначеність меж діяльності та повноважень основних інституцій держави.
Сформована коаліція не відображала результатів волевиявлення народу. Постійна невизначеність процедур у процесі взаємодії парламентської більшості з опозицією, нав’язування власних правил гри зумовило формування конфліктів в середовищі еліт. Наслідком політичної кризи став Указ Президента від 2 квітня 2007 року про оголошення достроково припинення повноважень Верховної Ради України. Після оприлюднення указу політичний процес протікав у подальшій конфліктній взаємодії у середовищі еліт.
На проблему ситуаційності правил гри вказує п.1. Резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи «Функціонування демократичних інституцій в Україні» від 19.04.07 р.: «Триваюча політична нестабільність є результатом того, що численні українські уряди не мали узгодженої політики, підкріпленої змістовними юридичними, адміністративними та економічними реформами. Політичні реформи, що закріпили б «правила гри» та створили передумови для гарантування демократичних прав і свобод законними інституціями та сприяли б політичній конкуренції, не було завершено дотепер». Парламентська Асамблея підтверджує свою готовність допомогти Україні подолати політичну кризу, наголошуючи, що завданням українських політичних лідерів є виробити найбільш адекватне вирішення внутрішніх проблем [6].
Консолідована демократія – це політичний режим, при якому демократія як складна система інститутів, правил, а також зразків стимулів і гальмувань постає ”єдино визначеним типом гри”, основною якої є процедура консенсусу. Консенсус - це згода спільноти щодо найважливіших аспектів соціального порядку, системи цінностей і норм, що об’єднують суспільство і забезпечують його сталий розвиток. Консенсус передбачає також згоду щодо цілей розвитку, правил гри, процедур розв’язання спірних питань, урядових структур і політики держави. Шлях до консолідованої демократії залежить від стратегії розвитку структурних і процедурних чинників демократизації країни. До основних типів структурних передумов демократизації відносяться:
- формування національної єдності та відповідної ідентичності;
- досягнення відносно високого рівня економічного розвитку;
- поширення культурних норм і цінностей, які передбачають визнання демократичних принципів, довіру, почуття громадянського обов’язку тощо;
- ефективна державна влада.
Формування процедурних передумов залежить від вибору політичних стратегій і тактик перетворень взаємодії політичних сил, а також індивідуально-особистісних характеристик головних політичних акторів. Важливу роль у цьому відіграє єдність груп еліти, обов’язкова наявність угод і пактів між ними, послідовність дій в реалізації трансформаційних стратегій. Для сучасного розвитку українського суспільства, стабільного функціонування його політичної і суспільної системи надалі актуальні формування правил гри, яких повинні дотримуватися всі учасники політичного процесу та свідомий вибір політичними акторами в процесі політичного торгу та суперництва організаційних форм, інститутів і процедур демократичного політичного устрою.
Становлення ефективної інституціональної бази, наявність демократичного пакту головних політичних акторів щодо стратегії розвитку держави створять умови для розвитку структурних (об’єктивних) чинників демократизації.
______________________
1. Бурдье П. Социология политики: Пер. с фр. Н. А. Шматко / Сост., общ. ред. и предисл. Н. А. Шматко. – М.: Socio-Logos, 1996. – 320 с.
2. Качанов Ю. Л. Политическая топология: структурирование политической действительности. – М.: Ad Marginem, 1995. - 224 с.
3. Качанов Ю. Л. Производство политического поля в современной России //Социологические исследования .- 1997.- № 11.- С. 3-12.
4. Норт Д. Институты, институциональные изменения и функционирования экономики / Пер. с англ. А. Н. Нестеренко; предисл. и науч. ред. Б. З. Мильнера. – М.: Фонд экономической книги “Начала”, 1997. – 180 с.
5. Пшеворський А. Переходы к демократии // Политология. Хрестоматия / Сост. М. А. Василик, М. С. Вершинин. – Гардарики, 2000. – 843 с.
6. Резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи. Функціонування демократичних інституцій в Україні від 19.04.07// URL: www.pravda.com.ua
7. Хейзинга Й. Homo Ludens. В тени завтрашнего дня / Пер. с нидер. – М: ООО «Издательство АСТ», 2004. – 539 с.
FORMING OF RULES OF THE GAME IN POLITICS AND DEMOCRATIZATION OF UKRAINIAN SOCIETY
Andriy Krap
Basic mechanisms were analyzed, forming of rules of the game in politics were elucidated, under what circumstances rules of the game in politics facilitate efficiency of state power, forming of political stability.
Key words: stability, consolidation of democracy, political field, institutions, rules of the game, political field agent, regulations, procedures.
Політична наука в Україні: стан і перспективи: матеріали
всеукраїнської наукової конференції (Львів, 10-11 травня 2007 року) /
Укл. Поліщук М., Скочиляс Л., Угрин Л. – Львів, ЦПД, 2008. - 308 с.