СИСТЕМА ОБМЕЖЕНЬ МАНІПУЛЮВАННЯ У ПОЛІТИЧНОМУ ПРОЦЕСІ
Розглянуто особливості нормативного обмеження маніпулювання в сучасних політичних процесах, приділено увагу формуванню системи обмежень маніпулювання. Особлива увага присвячується розгляду нормативно-правових, особистісно-психологічних та соціально-політичних елементів у системі обмежень маніпулювання у політичному процесі.
Ключові слова: маніпулювання, норми обмеження маніпулювання, система обмежень маніпулювання, політичний процеси.
Сьогодні маніпулювання стало досить звичним явищем в повсякденному житті, економічній конкуренції та політичній боротьбі. Поряд з іншими формами впливу, маніпулювання дозволяє досягнути бажаного результату при мінімальних затратах зусиль. Однак варто відзначити, що основною відмінністю маніпулювання від, наприклад, такого виду впливу як співробітництво є те, що маніпулятор, впливаючи на свідомість індивіда, не залишає йому вибору, а співробітництво по своїй суті пов¢язане із добровільним вибором лінії поведінки.
Е. Шостром у своїй книзі „Анти-Карнегі” пише про своєрідну хворобу сучасного суспільства, в якому кожна людина є мертвою, є лялькою, а її поведінка дуже подібною до поведінки трупа, який „дозволяє” оточуючим робити з собою все що завгодно, хоча самою своєю присутністю вже певним чином впливає на оточуючих [5]. Складність та швидкість сучасного життя наштовхують людей на величезні труднощі. За Е. Шостромом життя людини є надзвичайно нудним, пустим та беззмістовним. Кожен з нас тільки те й робить, що управляє й маніпулює іншими, та разом з тим надійно пійманий у маніпуляційні тенета своїх та чужих маніпуляцій.
Чому ми сьогодні говоримо про застосування маніпулювання саме в політичній практиці? Зазвичай, люди у своїй більшості не бачать різниці між певними політичними угруповуваннями, ідеологія яких є чисто декларативною за змістом та маніпуляційною по своїй суті. Середньостатистичний громадянин поширює свої симпатії чи антипатії до конкретного лідера на багаточисельні партії. Як наслідок, для того, щоб привести до влади певні клани чи угруповування сьогодні достатньо зареєструвати свою партію, яка може бути навіть віртуальною, з декларативними політичними принципами, та примусити населення проголосувати за певного лідера, використовуючи різноманітні маніпуляційні технології. Однак тут можуть виникнути деякі обмеження, оскільки ці технології є доступними для широкого використання лише для привілейованої еліти чи конкретного клану, який в даний момент знаходиться при владі.
Окрім того важливим аспектом існування маніпулятивних впливів у політичній практиці є те, що вони мають масовий та тривалий характер, тобто процес маніпулювання торкається інтересів більшості населення та залучає до політичної боротьби в якості активних учасників значні групи людей. Саме в політичній сфері ми можемо найбільш явно прослідкувати закономірності маніпулятивних технологій, особливості прийомів та засобів, нарешті, ми можемо побачити реальний результат цих дій.
Одне із традиційних визначень демократії говорить, що демократія - це правління народу, вибране народом та для народу. У це трактування, крім всього іншого, на перший план поставлене поняття виборів. Демократію неможливо уявити без вільних, відкритих виборів. Саме вибори вважають суттю демократії. Наша Конституція проголошує Україну демократичною державою, де основну роль відіграє належна виборча система з таємним, прямим та всезагальним голосуванням. Дана виборча система, виборчі кампанії дають змогу визначити тих людей, які найкраще відповідають уявленням населення про захист їх інтересів у виборних органах влади. Однак на практиці ця система визначається насамперед різними стартовими позиціями кандидатів, їх фінансовими та організаційними можливостями, а також використанням спеціальних методик створення та руйнування іміджу, створення негативного іміджу, корекції установок виборців, маніпуляції суспільною думкою, тощо.
Деякі вчені часто саме виборчу систему розглядають як найбільш схильну до маніпуляцій характеристику політичної системи [6, с. 4]. На нашу думку, тому виборчий процес є особливо показовим для досліджень політичного маніпулювання, адже саме в цей період мобілізуються всі маніпулятивні ресурси, з метою спонукати населення до активної підтримки певних сил, та в ході виборів можна легко спостерігати результати маніпулятивних операцій. Однак маніпулювання не обмежується лише виборчою практикою. Воно може бути успішним лише за умови тотальності, тобто всеохоплюваності, безперервності та безальтернативності, тобто відсутності масштабних та протилежних за напрямками маніпулятивних акцій. Саме тому механізми політичного маніпулювання постійно діють та удосконалюються, для того, щоб у потрібний момент бути задіяними у повну силу та призвести до потрібного результату.
Наслідки маніпулювання досить часто мають невтішні результати. Про це стверджують майже всі дослідники цього феномену. Так, визначають, що деструктивні маніпуляції людиною, суспільною думкою та масовою свідомістю, поряд з національними конфліктами, екологічними катастрофами та демографічними проблемами перетворяться в глобальну світову проблему початку третього тисячоліття [2].
Особливо важливою в такому контексті є відсутність дієвої системи соціально-психологічного захисту в масштабах цілого суспільства, так як традиційні механізми захисту зруйновані або не відповідають розвитку сучасних маніпулятивних технологій, а нові механізми захисту під впливом нових умов ще тільки формуються. В процесі формування системи захисту від маніпулювання як окремої особистості, так і суспільства вцілому відіграє особливе значення специфіка самих маніпулятивних технологій, адже сьогодні поширюються та охоплюють різні сфери суспільства, в тому числі і політичну, новітні маніпулятивні технології, такі як НЛП-нейролінгвістичне програмування, тощо.
Велике значення має й те, що окремі громадяни не знають основних механізмів індивідуального психологічного захисту від маніпулятивного впливу. В розвинутих країнах процес застосування маніпулятивних впливів та відповідно набуття захистних механізмів від них тривав достатньо довгий час. Наша ж держава з отриманням незалежності та відкритості поринула у безмежний світ впливів та взаємовпливів, в тому числі і негативних, і виявилась разом з своїм населенням не готовою до адекватного сприйняття реальності та існування у нових, швидкозмінюваних умовах. Тим більше населення не в змозі протистояти маніпулюванню через саме цю кардинальну зміну ситуації та суспільства, а, як наслідок, ми отримуємо різке підвишення піддатливісті людей різного роду впливам.
Цивілізація виробила багато різних норм і правил, якими люди користуються в своїй щоденній діяльності. Серед них моральні, правові, політичні, естетичні, корпоративні, релігійні звичаї, традиції, звички, обряди, ритуали тощо. Норми являють собою типовий та нормальний для даного часу та середовища певний стандарт поведінки, слугують орієнтирами під час вибору дій та водночас виступають засобами контролю за ними. Вчені визначають, що норми формуються в процесі життєдіяльності людей і є невід′ємними від їх носіїв, вони переслідують досягнення єдної мети – забезпечення порядку та організованості у суспільних відносинах [4, с.13]. Без норм неможливе жодне людське співжиття, тим більще таких складних утворень як суспільство і держава.
Політичне життя суспільства – є нормативно регульованою сферою. У демократичному суспільстві правила (норми) політичної діяльності є однаково обов′язковими для всіх, в той же час наявність норм передбачає постійну можливість відхилення від них, їх невиконання чи порушення. Формуючи систему нормативних обмежень маніпулювання, ми беремо до уваги складний характер поведінки особи та соціальних груп, що потребує системного підходу до аналізу різних норм. В систему норм, що регулюють політичне життя вчені відносять: суто політичні норми, норми права, які встановлює і санкціонує держава, моральні норми, що відображають моральні уявлення людей, норми-звичаї, що складаються унаслідок багаторазового повторення певних зразків поведінки, корпоративні норми, що встановлені партіями та іншими політичними організаціями і поширюються на її членів [3, с. 114]. Всі ці норми в своїй сукупності творять цілісну систему нормативного регулювання і в силу цього володіють певними загальними рисами, до яких відносять: спільну нормативну основу, прагнення упорядкувати і удосконалити суспільне життя, внести в нього організуюче начало, в них один об′єкт регулювання – суспільні відносини, і, що головне, вони в якості нормативних явищ визначають межі можливих і необхідних вчинків суб′єктів, служать засобом вираження і гармонізації особистих і суспільних інтересів, вони виступають в якості показників соціального і культурного прогресу суспільства, його творчих і дисциплінарних начал [1, с. 81].
Беручи до уваги моральні, правові та суто політичні аспекти нормування суспільних взаємодій ми виділяємо потрійну класифікацію нормативних обмежень маніпулювання. Значення політичних норм у системі обмежень маніпулювання полягає у регуляції відносин між соціальними групами та індивідами з приводу політичної влади, встановленні взаємозалежності між політичними цілями та засобами їх досягнення. Однак в більшості випадків політичні норми набувають правового характеру, і стають важливими регуляторами політичних відносин. В нашому випадку ми розглядаємо суто політичні норми у їх поєднання з звичаями та традиціями як регулюючих факторів у політиці. Таким чином, ми виділяємо особливе місце в системі нормативного обмеження маніпулювання політичній культурі у її нормотворчому та регулюючому значенні.
Особливо важливого значення у системи обмежень маніпулювання набувають правові норми. Останні, насамперед, здійснюють інформаційний вплив, тобто пропонують індивіду (соціальній групі) варіанти поведінки, що схвалюються державою, попереджають про наслідки того чи іншого вчинку. Ці норми декларують цінності, які є визнаними суспільством, державою, і в той же час мають силу примусу до тих, хто ігнорує чи порушує їх вимоги.
Звичайно, не остання роль у обмеженні маніпулювання відноситься і моральним нормам. Ці норми актуалізуються в міру їх засвоєння людиною, відображають загальнолюдські цінності, а також не мають усталеної форми виразу. Взаємозалежність і взаємовплив політики і моралі завжди були однією з обвічних тем політичної філософії. У сфері маніпулювання ця проблема набуває ще більш загостреного виразу. В нашому випадку ми розуміємо моральні норми через систему особистісно-психологічних обмежень маніпулювання, тобто механізмів, якими повинна володіти кожна людина для того, щоб не стати об′єктом маніпуляційних впливів.
Серед основних передумов, які визначають сьогодні значну ефективність маніпулювання, можна виділити високий професіоналізм в організації маніпулятивних впливів, появу нових форм та засобів прихованого впливу на індивідуальну, групову та масову свідомість, відсутність психологічних механізмів захисту від маніпулятивних впливів у більшої частини населення, відсутність соціальних механізмів контролю і нейтралізації інформаційно-психологічних впливів, відсутність концептуального (науково-методичного) забезпечення у сфері захисту від негативних інформаційно-психологічних впливів. Така ситуація викликає чимале занепокоєння. Саме тому пошук способів захисту та нейтралізації маніпулятивних впливів, особливо у виборчий період, набуває чимраз більшої актуальності. Однак ми розуміємо, що нейтралізувати діяльність висококваліфікованих фахівців, що прагнуть чи найняті для досягнення певних цілей на шкоду інтересам окремих особистостей, держави та суспільства є дуже складно. Саме тому необхідним є створення системи захисту від негативних інформаційно-психологічних впливів, яка б включала нормативне обмеження застосування такого роду технологій.
Таким чином, розглянувши різноманітні підходи до проблеми пошуку способів захисту від маніпуляційних впливів, виділяємо наступні групи обмежень, які є основою системи протидії маніпулюванню.
По-перше, це нормативно-правові межі маніпулювання, які передбачають різного роду відповідальність за використання „брудних” технологій у політичних процесах. Однак діапазон маніпулятивних технологій є настільки широким, що сучасне законодавство ще не прописане стосовно їх більшості. В даному випадку можна зробити висновок, що покладатися на застосування правових норм за використання маніпулювання у різних сферах не варто. Необхідно шукати та використовувати інші способи захисту.
По-друге, ми виділяємо групу особистісно-психологічних обмежень, тобто методів захисту, якими повинна володіти кожна людина для розпізнавання маніпулювання та успішного від нього захисту.
По-третє, соціально-політичні засоби захисту, які зумовлені політичною культурою та способами взаємоз’язку людей у політичній сфері. Саме розвиток останніх, їх пропагування та вдосконалення дадуть змогу зменшити негативні впливи, які все частіше використовують в політичній практиці.
Звичайно, боротися з маніпулюванням шляхом його цілковитого усунення неможливо, а тому слід поєднювати маніпуляційні впливи з відкритим і гуманістичним способом формування особистісних структур та структур свідомості, що сприятиме поступовому зменшенню ефективності маніпулювання та переходу до використання інших способів впливу, насамперед до свідомого переконання.
________________________
1. Елисеев А.А. Социологическое содержание соотношения стандартов, права и морали // Вестник Московского ун-та. Серия 18. Социология и политология.– 2005. – №3. – С.79–86
2. Ермаков Ю.А. Манипуляция личностью: Смысл, приемы, последствия - Екатеринбург, 1995 // www.ihtic.ru
3. Політологія. Політика і суспільство. Держава і суспільство / За наук. ред. А.Колодій. – Київ, 2000. – 420с.
4. Ставицька О. Норма права в системі чинників регулювання соціальних конфліктів // Право України. – 2001.– №10. – С.13–15.
5. Шостром Э. Анти-Карнеги, или Человек–маніпулятор / Пер. с англ. А.Малышевой.– Мн.: ТПЦ „Полифакт”.–1992. – //www.ihtic.ru
6. Taagepera R., Shugart M.S. Seats and Voters: The Effects and Determinations of Electoral Systems. – New Haven.– 1989. – 431с.
THE SYSTEM OF MEASURING OF MANIPULATION IN THE POLITICAL PROCESS
This article is devoted to the problem of measuring of manipulation in modern political processes. The author pays a great attention to the formation of the system of measuring of manipulation. The attention is paid to the analysis of legal, moral and political elements in the system of measuring of manipulation.
Key words: manipulation, the system of measuring of manipulation, political processes.