МІСЦЕВИЙ ТА РЕГІОНАЛЬНИЙ РІВНІ СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО ЖИТТЯ ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ ДОСЛІДЖЕНЬ ОФІЦІЙНОЇ НАУКИ В УКРАЇНІ
Мирослава Лендьел
Розглянуто стан дослідження місцевого та регіональних рівнів публічного життя. Зокрема, у статті розглядаються конкретні об’єкти аналізу у дотичних дисертаційних працях, їх теоретична та методологічна основа, географічний фокус досліджень. Робиться висновок про потребу вивчення та узагальнення сутнісних ознак явища місцевої демократії, зокрема на основі матеріалу країн Центральної Європи.
Ключові слова: публічне життя, місцева демократія.
У другій половині ХХ століття у
більшості країн Заходу суспільні процеси та політичні відносини мали принаймні одну
спільну тенденцію розвитку. Мова йде про переміщення центру
соціально-політичного життя з національного на нижчі географічні рівні –
регіональний та місцевий, – і, як наслідок, – децентралізацію владних
повноважень у тому ж напрямі та формування нових легітимних носіїв публічної
влади. Причини такого тектонічного зсуву в політичних системах держав, які тоді
були різними за типом державного устрою та формою політичного правління,
формами демократії, культурно-історичним розвитком, різні, і вони не є об’єктом
нашого дослідження. Зауважмо, що відтоді, проблематика регіоналізму,
децентралізації влади та місцевого самоврядування була і надалі є однією з
найбільш популярних тем західної політичної теорії та порівняльної політології.
Теоретико-методологічні підходи до дослідження
всього спектру соціально-політичних об’єктів на субнаціональних
рівнях політичної системи теж зазнали значної еволюції. Для аналізу явищ та
процесів на регіональному та локальному рівнях в західній науці використовують,
зокрема, концепції нового регіоналізму, врядування (Governance),
соціального капіталу, простору (Space) як
природно-соціокультурного феномену, місцевої демократії (Local Democracy).
Запозичення новітніх концептів є властивими для сучасної російської політичної
та соціологічної наук.
“Мода” на дослідження проблематики суспільно-політичних і, зокрема, владних відносин на регіональному та місцевому рівнях увійшла у гуманітарні науки України
всередині 90-х років
минулого століття. На
це нововведення, зокрема, вплинули політичні дискусії про розподіл влади у
проектованій Конституції України, ухвалення Закону про місцеве самоврядування у
травні 1997 року, а також політичні та експертні заяви про потребу оновлення
цих документів якраз у частині змісту і функцій місцевого самоврядування, що
почалися чи не відразу після того, як законодавчі акти набули чинності.
Вивчення
місцевого та регіонального політичного просторів умовно відбувалося у двох
дослідницьких середовищах. Одним з них, і, на нашу думку, першим, за рівнем
мобільності та інноваційності у висновках, був сектор
так званих “неформалізованих” досліджень, тобто
вивчення окремих аспектів місцевого самоврядування, регіональної політики,
місцевої демократії неурядовими організаціями дослідницького спрямування, так
би мовити, праобразами західних “мозкових центрів”.
Іншим – було коло дослідників, які працювали в офіційній науці, репрезентуючи
вищі навчальні заклади, науково-дослідні інститути, і претендуючи на
академічність своїх праць. Цікаво, що часто представники обох середовищ є одні
й ті ж самі науковці, які, окрім інших мотивацій, одержували можливість
здійснення дослідження, використовуючи дві матриці: одну, регламентовану
вимогами Вищої атестаційної комісії України, і, другу, що, зазвичай,
використовувала шаблон західних аналітичних політичних звітів (policy paper).
Об’єктом
цього аналізу є теоретико-методологічні підходи, що використовувалися в
дослідженнях, оприлюднених саме в офіційній науці, зокрема в дисертаціях,
захищених за минулі десяти років в Україні. Відразу ж зауважмо, що у фокус
уваги свідомо не потрапили усі праці, які були присвячені цьому зрізу
соціально-політичного життя у сфері науки державного управління, а також
дослідження, які були присвячені проблематиці електоральних процесів в Україні,
в тому числі і на регіональному рівні.
Для доведення
висунуто гіпотезу про актуальність для української політичної науки завдання
аналізу місцевої демократії як комплексного культурного, соціально-політичного
та правового феномену. Автор дотримується позиції щодо зумовленості
еволюційного шляху демократії на місцевому та регіональному рівнях не лише
інституційно-правовими чинниками (система організації публічної влади та
виборів до її органів), загальнонаціональними політичними характеристиками, а й
насамперед характеристиками місцевого політичного простору (розташування від
центру; поєднання природних умов та вторинних соціально-економічних
характеристик; історичного досвіду, історії державної належності; політичної
структуризації суспільства; культурологічних характеристик, зокрема
менталітету; якості політичної еліти; стану громадянського суспільства та
політичної культури й соціального капіталу).
Стан вивчення проблеми в українській науці буде здійснюватися методом визначення:
1) суспільних дисциплін, в середовищі яких вивчаються місцеві та регіональні соціально-політичні процеси;
2) конкретних об’єктів дослідження, зокрема його географічного фокусу;
3) теоретичних концепцій, які використовуються як основа для подальшого аналізу;
4) застосованих методологічних підходів.
1. Науково-дисциплінарна належність проблеми.
Проблематику місцевих та регіональних соціально-політичних відносин і функціонування публічної влади досліджували здебільшого, представники політичної та юридичної науки. Саме переважання політико-правового підходу є першою визначальною рисою української традиції у вивченні субнаціональних рівнів соціального управління. Окрім того, від початку 2000-х років проблеми регіонального та місцевого менеджменту вивчали в рамках державного управління, і результатом цих розвідок була поява низки профільних дисертацій [7, 15, 27, 29]. Регіональна політика, цілком логічно, є в центрі уваги суспільно-географічних досліджень [17]; еволюція місцевого самоврядування, розвиток соціально-політичних процесів також перебуває у фокусі історичних розвідок [3, 31].
У західній,
та й у російській науці, дослідження здійснювали соціологи. Це сприяло
формуванню уявлення про соціальні зв’язки, норми та структури, специфічні для
місцевих громад та регіонів, їхній вплив на політичні відносини та
функціонування публічної влади.
2. Об’єкти дослідження
Офіційна
українська наука у царині субнаціональної публічної
сфери має здобутки у вивченні декількох груп об’єктів. Об’єкти дослідження
багатьох авторів можна віднести до двох груп:
2.1)
сутнісні характеристики інституту місцевого самоврядування, еволюція його форм
в Україні, зокрема, порівняно з розвитком ефективних зарубіжних моделей
[9, 18–19, 32];
2.2) правові аспекти функціонування місцевого самоврядування, зокрема як форми публічної недержавної влади [6, 10, 18–19, 22, 23–24, 30];
2.3) місцевий рівень соціального та політичного управління, зокрема як складної соціально-політичної системи [20, 26–27, 32];
2.5) вплив системи місцевого самоврядування на соціальну та політичну системи в Україні загалом [12];
2.6) вплив регіоналізму як складного соціально-економічного та культурно-політичного феномену на функціонування політичної сфери, зміст сучасної регіональної політики [7–9, 11, 14, 17, 25];
2.7) місцевий рівень громадянського суспільства в Україні як елемент цієї сфери соціального життя у національному масштабі [1–2, 28–29];
2. 8) теоретико-методологічні аспекти управління територіальним розвитком [15];
2.9) окремі вияви місцевої демократії [12, 18, 23–24].
Вітчизняні суспільствознавці здебільшого обирають основним географічним об’єктом своїх досліджень процеси, які відбуваються в Україні, лише фрагментарно аналізуючи світові тенденції регіонального та місцевого соціально-політичного розвитку. Окремі з них – О. Яцунська, О. Мрінська, Т. Козак, Ю. Крестєва (Продан) – поставили перед собою мету комплексно проаналізувати зарубіжний досвід інституалізації сучасних форм місцевого самоврядування та регіональної політики [8-9, 17, 25, 32], і, лише деякі – А. Головач, Г. Зеленько, В. Лемак, М. Марчук, Ю. Юрійчук – вважали актуальним завдання досліджувати різні аспекти локальної та субнаціональної політики у країнах Центральної Європи [3, 5, 13, 16, 31].
3. Теоретичні концепції, які використовують дослідники
На початку 2000-х років представники суспільних наук в Україні, окрім усталеної на теоретичному рівні концепції місцевого самоврядування як політико-правового інституту, почали використовувати теорію регіоналізму [7-8, 11, 14, 17].
Останніми роками започатковано “експорт” та
змістовне пристосування до вітчизняних умов наукового апарату для аналізу
політичних процесів, специфіка яких залежить від географічних умов розвитку. До
наукового обігу увійшли, зокрема, поняття “залучення громадян”,
„соціальний капітал”, “врядування”,
які використовують для характеристики можливого механізму взаємодії влади та
громадян на рівні громад (зокрема, завдяки працям О. Захарченка,
О. Яцунської [4, 32]. Водночас, О. Ніколаєв
застосовує до аналізу місцевого самоврядування в Україні новітню концепцію
самоврядної матриці, що є розвитком структурно-системного підходу [20].
Окремі аспекти формування місцевої демократії в Україні – формування
соціального партнерства та політичного плюралізму на місцевому рівні –
були розглянуті в монографічному та дисертаційному дослідженні А. Некряч [19]. О. Лебединська зосереджується на вивченні
каналів формування та ролі регіональних та місцевих політичних еліт України у
функціонуванні системи місцевого самоврядування, специфіки регіональної
політичної культури населення та її впливу на функціонування демократії
[12], О. Хуснутдінов – на локальному рівні
становлення громадянського суспільства [29], а О.
Прієшкіна аналізує правове забезпечення
функціонування цього рівня демократії в Україні [23–24].
Водночас бракує комплексного теоретичного аналізу популярного на Заходу концепту “місцевої демократії”, що несприятливо впливає на використання цього поняття у різних, деколи недоцільних, змістовних контекстах; недостатньою є в українській науці застосування цієї теоретичної конструкції до аналізу вітчизняного за закордонного фактологічного матеріалу. Частково аналіз демократичного потенціалу місцевого самоврядування здійснюють лише А. Некряч та О. Яцунська [19, 32].
4. Методологія дослідження
Однією з основних тенденцій методологічного дизайну в західній політичній
науці є використання так званої “базової”
методології, основою якої має бути визначений інструментарій збору та аналізу
кількісних чи вивірених якісних даних. Вважаємо, що цей підхід серед
українських політологів і представників науки про державне управління
застосувала О. Яцунською, яка проаналізувала місцеве
самоврядування через призму інституційного аналізу і, навіть, спробу
інституційного дизайну місцевого рівня публічного життя українського
суспільства [32], О. Ніколаєвим та С. Саханенком, які
вдало використали системний підхід до обґрунтування принципів та форм
політичного управління сучасним містом [20, 26–27].
Висновки
Попри
географічну, культурно-мовну близькість, історичну спорідненість з Україною, одновекторність розвитку з нею упродовж повоєнного періоду,
українські дослідники не надають належної уваги вивченню різних сторін
соціально-політичного життя та правової еволюції країн Центральної та Східної
Європи. Зокрема проблематика місцевого самоврядування та місцевої
політики, регіональної політики, децентралізації влади взагалі –безпосередньо
чи опосередковано – була предметом розгляду лише декількох дисертацій.
Отже,
обґрунтований висновок, що українська наука, насамперед політологія, стоїть
перед потребою досліджувати регіональний і, зокрема, місцевий зріз публічного
життя в країнах Центральної та Східної Європи, зокрема явища місцевої
демократії як соціально-політичної системи, в рамках якої на рівні громад
відбувається взаємодія різних політико-владних суб’єктів – держави,
регіональних владних інститутів, наднаціональних структур, – і місцевих
соціально-політичних акторів – інститутів місцевого самоврядування,
громадянського суспільства, груп інтересів, щоб підготувати політичні рішення
[21].
Вважаємо, що такі дослідження актуальні і з
теоретико-методологічного, і з прикладного погляду, оскільки:
1) сучасна порівняльна політологія спрямована на статичне та динамічне
порівняння політичних режимів, політичного розвитку, вивчення порівняльної
демократизації, а тому порівняння форм місцевої демократії могло б увійти до
ширшої програми наукових досліджень;
2) очевидний факт незакінченості консолідації демократії як політичного режиму в Україні, а, отже, – і потреба вивчення чинників, що гальмують цей процес;
3) існують відмінні інституційні форми та процесуальні взірці розпорядження владою у різних регіонах України, про що свідчать полярні результати виборів до різних органів влади, дані соціологічних опитувань, якісний та кількісний аналіз діяльності органів влади, стан громадянського суспільства, характеристики політичної культури;
4) нагальною є потреба визначення глибинних чинників, які впливають на результати виборів на місцевому та регіональному рівні в Україні, а також в сусідніх державах;
5) важливим є завдання визначення каналів рекрутування та циркуляції еліт на місцевому рівні, форм оновлення національної політичної еліти;
6) помітна тенденція використання громадянським суспільством України, локалізованим на рівні громад, нових методів впливу на формування політики місцевими органами влади, а також зміни характеристик політичної культури населення загалом;
7) на початку ХХІ століття виник феномен політичної нестабільності у країнах Центральної та Південно-Східної Європи, зокрема в Угорщині, Польщі, Словаччині, Румунії, що, частково, зумовлюється значними відмінностями в політичних уподобаннях громадян з різних регіонів.
Саме тому ставимо перед собою мету визначити загальні і специфічні характеристики інституту місцевого самоврядування та процесу демократичного врядування у країнах Центральної і Східної Європи, України, також чинників які їх зумовлюють, та можливість використовувати кращі взірці демократичного врядування в Україні.
________________________
1. Барков В. Ю. Соціально-політичне становлення громадянського суспільства в Україні: Автореферт дисертації на здобуття наукового ступеня доктора політичних наук: 23.00.02 – політичні інститути та процеси. – Київ, 1999.
2. Безродна В. І. Особливості формування громадянського суспільства в процесі політичної модернізації України: Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук 23.00.02 – політичні інститути та процеси / Одеська національна юридична академія. – Одеса, 2003. – 13 с.
3. Головач А. Й. Зміна політичної системи в Угорщині в 1990-1994 роках: Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук: 07.00.02 – всесвітня історія /Ужгородський національний університет. – Ужгород, 2004. – 23 с.
4. Захарченко О. В. Соціальний капітал як чинник взаємодії громадянського суспільства та місцевого самоврядування // Наукові записки НаУКМА. Політичні науки. – 2005. – Т. 45. – С. 32–38.
5. Зеленько Г. “Навздогінна модернізація”: досвід Польші та України. – Київ: Критика, 2003. – 216 с.
6. Калиновський Б. В. Конституційні принципи місцевого самоврядування в Україні: Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук: 12.00.02 – конституційне право /Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2004. – 23 с.
7. Керецман В. Ю. Державне регулювання розвитку регіонів в Україні: теорія і практика: Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук з державного управління: 25.00.02 – механізми державного управління / Національна академія державного управління при Президентові України. – Київ, 2006. – 24 с.
8. Козак Т. М. Регіоналізм та внутрішньодержавна регіоналізація у Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії: Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук: 23.00.02 – політичні інститути та процеси / Міністерство освіти та науки України, Львівський національний університет імені Івана Франка. – Львів, 2003. – 18 с.
9. Крестєва Ю. В. Інститут місцевого самоврядування в Україні: Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук: 23.00.02 – політичні інститути та процеси / Міністерство освіти та науки України, Львівський національний університет імені Івана Франка. – Львів, 2002. – 21 с.
10. Куйбіда В. С. Конституційно-правові проблеми міського самоврядування в Україні. – Львів: Літопис, 2001. – 376 с.
11. Кучеренко Т. В. Регіональний фактор у політичному процесі України: Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук: 23.00.02 – політичні інститути та процеси / Інститут держави і права імені В. М. Корецького НАНУ. – Київ, 2002.
12. Лебединська Г. О. Політико-стабілізаційна роль місцевого самоврядування в умовах суспільно-політичної трансформації сучасної України: Автореферат на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук: 23.00.02 – політичні інститути та процеси / Інститут держави і права імені В. М. Корецького. – Київ, 2004. – 16 с.
13. Лемак В. В. Правова реформа в Чехії та Словаччині в умовах постсоціалістичної модернізації: теоретичні і практичні проблеми: Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук: 12.00.01 – Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень. – Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого. – Харків, 2003. – 38 с.
14. Макаров Г. В. Регіоналізм як чинник політичного процесу у сучасному українському суспільстві: Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук: 23.00.02 – політичні інститути та процеси / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2004.
15. Мамонова В. В. Теоретико-методологічні засади управління територіальним розвитком: Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук з державного управління: 25.00.04 – місцеве самоврядування / Національна академія державного управління при Президентові України. – Київ, 2006. – 32 с.
16. Марчук М. І.Територіальний устрій та місцеве самоврядування Республіки Польща (1945 – 2000 рр.): Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук: 12.00.01 – конституційне право / Національний університет внутрішніх справ. – Харків, 2005. – 20 с.
17. Мрінська О. В. Регіональна політика в країнах Європейського Союзу і можливості використання її досвіду в Україні (суспільно-географічне дослідження): Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук: 11.00.02 – економічна та соціальна географія / Інститут географії НАН України. – Київ, 2005.
18. Некряч А. І. Місцеве самоврядування в Україні: етапи становлення та перспективи. – К.: Генеза, 2002. – 368 с.
19. Некряч А. І. Місцеве самоврядування сучасної України як предмет політологічного аналізу: Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора політичних наук: 23.00.02 – політичні процеси та інститути / Інститут політичних та етнонаціональних досліджень НАН України. – Київ, 2003. – 23 с.
20. Ніколаєв О. Т. Матриця місцевого самоврядування в Україні: моделювання, можливості, прогнозування: Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук: 23.00.02 – політичні інститути і процеси / Одеська національна юридична академія. – Одеса, 2004. – 20 с.
21. Новоселов А. А. Применение концепции «местной демократии» в современном процессе государственного строительства европейских стран: Автореферат диссертации на соискание научной ступени кандидата политических наук. – Нижний Новгород, 2006. – 19 с.
22. Орловський О. С. Правовий статус органів самоорганізації населення: Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук: 12.00.02 – конституційне право /Одеська національна юридична академія. – Одеса, 2004. – 21 с.
23. Прієшкіна О. В. Місцеве самоврядування в Україні: правове регулювання безпосередньої демократії.: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2004. – 336 с.
24. Прієшкіна О. В. Правове регулювання безпосередньої демократії в місцевому самоврядуванні України: Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук: 12.00.02 – конституційне право / Національна юридична академія України ім. Я. Мудрого. – Х., 2003. – 19 с.
25. Продан Ю. Завдання регіональної політики та структура управління в країнах Центрально-Східної Європи та СНД: порівняльний аналіз // Нова політика, 2000. - № 8. – С. 17-21.
26. Саханенко С. Є. Політичне управління містом в умовах самоврядування: Монографія. – Одеса: Вид-во ОФ УАДУ, 2001. – 380 с.
27. Саханенко С. Є. Теоретичні та організаційно-функціональні засади політичного управління містом в умовах самоврядування: Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук з державного управління: 25.00.04 – місцеве самоврядування./Донецький державний інститут управління. – Донецьк, 2005. – 29 с.
28. Філик Н. В. Державно-правові засади громадянського суспільства: Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук: 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень /Національна академія внутрішніх справ України. – К., 2004. – 15 с.
29. Хуснутдінов О. Я. Громадський рух як чинник формування громадянського суспільства в Україні (державно-управлінський аспект): Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління: 25.00.01 – теорія та історія державного управління /Національна академія державного управління при Президентові України. – К., 2003. – 14 с.
30. Чапала Г. В. Місцеве самоврядування в системі публічної влади: Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук: 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень / Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого. – Харків, 2004.
31. Юрійчук Ю. А. Національний фактор у суспільно-політичному розвитку Чехії та Словаччини (1989 – середина 1990-х рр.): Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук: 07.00.02 – всесвітня історія / Чернівецький національний університет. – Чернівці, 2000. – 12 с.
32. Яцунська О. М. Світовий досвід місцевого самоврядування та перспективи його інституціонально-системного втілення в Україні: Автореферат на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук: 23.00.02 – політичні інститути і процеси / Одеська національна юридична академія. – Одеса, 2001. – 19 с.
LOCAL AND REGIONAL LEVELS OF
SOCIAL AND POLITICAL LIFE THROUGH THE MIRROR OF UKRAINIAN OFFICIAL SCIENCE
Myroslava
Lendel
Author defines the goal to analyze
the state of research of local and regional levels of public life in the
Ukrainian science. First of all, the article deals with the concrete fields that were under research in the related dissertations, its
theoretical and methodological base, geographical area that was analyzed. The
conclusion is made on the need to make the research and to summarize the
essential features of local democracy, especially on the base of Central
European countries factography.
Key words: public life, local democracy.
Політична наука в Україні: стан і перспективи:
матеріали всеукраїнської наукової конференції (Львів, 10-11 травня 2007 року) /
Укл. Поліщук М., Скочиляс
Л., Угрин Л. – Львів, ЦПД, 2008. - 308 с.