ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ ПОЛЬСЬКИХ НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНИХ ТОВАРИСТВ ЯК УМОВА АНАЛІЗУ ФУНКЦІОНУВАННЯ ІНСТИТУТІВ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА
Сергій Рудницький, Станіслав Сухачов
Проаналізовано джерельну базу вивчення польських національно-культурних товариств як умови дослідження інститутів громадянського суспільства. Показано, що подальший розвиток останнього неможливий без усебічного усвідомлення механізмів функціонування громадських організацій, що представляють групові інтереси польської спільноти. Особлива увага зосереджена на описі друкованих і електронних засобів інформації України і Польщі з аналізованої проблематики.
Ключові слова: польські національно-культурні товариства, громадянське суспільство, громадські організації, групові інтереси, друковані та електронні засоби інформації.
Навряд чи варто доводити сьогодні відому тезу про важливість функціонування елементів громадянського суспільства в Україні, серед яких важливе місце посідають громадські організації, зокрема національно-культурні товариства[1]. Деякі дослідники, зокрема, Петро Глинський, редактор збірки “Самоорганізація польського суспільства: третій сектор” називає громадські організації третім сектором, інституційною складовою громадянського суспільства і вказує на те, що “не існує добре функціональної демократії ... без ефективного сектору неурядових організацій” [4, с. 5]. Причому важливою частиною українського третього сектору є громадські організації національних меншин, зокрема польської, які виконують вкрай актуальну для поліетнічного українського суспільства функцію представлення групових інтересів польської громади, оскільки “існування легітимізованих інститутів волевиявлення зменшує вірогідність виникнення етнічних конфліктів” [5, с. 50].
Аналіз джерел, присвячених проблемам національно-культурних товариств, показав, що практично нема публікації з цієї проблематики окрім дослідження Я. Купчака [6], Л. Костюк-Кульгавчик [7] і С. Ставської [8]. У контексті аналізованої проблематики слід назвати також статті С. Рудницького [9; 10].
Крім публікацій, які безпосередньо розглядають питання функціонування польських національно-культурних товариств, необхідно виділити такі, що опосередковано висвітлюють проблему діяльності польських громадських організацій. Це роботи Я. Купчака [11], Ю. Лавриновича [12], М. Кшишихі [13], Л. Костюк-Кульгавчик [14], Т. Кулаковського [15].
Серед аналізованої джерельної бази неабияке місце посідають оглядові статті, які присвячені саме громадським організаціям України як інститутам громадянського суспільства (Л. Лойко [16]), і безпосередньо польським громадським організаціям України (С. Рудницький [17]), що розкривають широкий спектр різноманітної суспільно-політичної і громадсько-просвітницької діяльності національно-культурних товариств сучасного українського суспільства.
Ми зосередимо увагу на джерельній базі польських національно-культурних товариств Житомирщини, бо всупереч тому, що між переписами 1989 і 2001 років відсоток польського населення зменшився на 29,3% (при загальному зменшенні населення області на 10,1%), тут й надалі проживає найчисельніша в Україні польська громада – 49 тисяч осіб (3,5% населення області), що робить цей терен винятковим [18, с. 5, 8].
Серед довідників насамперед потрібно назвати “Поляки в Україні сьогодні” (2000) авторства Володимира Оcадчого, що містить адресні відомості і коротку інформацію про польські організації України [22]. Це був перший (і сьогодні – єдиний) довідник, присвячений полонії України станом на 1999 рік. Польським організаціям Житомирщини присвячено довідникове видання “Полонія Житомирщини”, підготовлене до друку МГО “Польське наукове товариство у Житомирі” 2003 року, куди увійшли найбільш активні полонійні осередки Житомирщини, але видання не має бібліографії і покажчиків [23]. Заслуговує на увагу “Довідник громадських організацій України”, виданий ресурсним центром розвитку громадських організацій “ГУРТ” 1997 року [24] надає інформацію про товариства декількох регіонів України, і звичайно, Києва, якому присвячено спеціальний Довідник національно-культурних товариств та земляцтв Києва, виданий в 2000 році [25]. Перевагою довідника, виданого ГУРТом, є алфавітний покажчик організацій і їхніх представників, недоліком – тільки адресна інформація, нема бібліографії, що цілком зрозуміло з огляду на використаний метод збирання матеріалу. Виданий 2001 року Українсько-польським – польсько-українським форумом і розміщений в Інтернеті “Довідник неурядових організацій та установ – учасників українсько-польської співпраці” [26] містить відомості тільки про дві польські республіканські організації. Деяку інформацію про польські організації України (зокрема по Житомирській області), що виступають засновниками друкованих ЗМІ, надає “Робочий список польських газет, видаваних на сході в період 1989–2000”, виданий 2000 року Фондом “Допомога полякам на сході” [27].
Якщо говорити про веб-сторінки, на яких розміщено інформацію про національно-культурні товариства, то серед них на першому місці потрібно вказати портал Товариства “Спільнота польська” – громадської організації в Польщі, чия діяльність спрямована на фінансову і методичну підтримку польської діаспори за кордонами Польщі. Банк польських організацій з усього світу цього порталу, що налічує 6 тис. записів (635 по Україні), надає адресні відомості молодіжні, суспільні, культурні, творчі, католицькі, медичні, спортивні, студентські, наукові, освітні організації, спілки ветеранів [28]. Основним недоліком, який стосується також усіх веб-сторінок, про які йтиметься далі (може за винятком сторінок Польського наукового товариства в Житомирі та Генерального консульства Республіки Польща в Луцьку), є неактуалізована і неперевірена інформації. Основну частину організацій подано ще до 2003 року, тільки декілька організацій актуалізували свої дані. Реальніші і точніші дані про польські громадські організації України вміщує веб-сторінка польського Фонду “Допомога полякам на сході”, який теж має на меті фінансову і методичну підтримку польської діаспори за кордонами Польщі [29].
Портал “Полонія світу”, ініціатива Збишека Костецького, голови Польського медичного товариства в Німеччині, веб-майстера сторінки, вміщує адресні відомості всіх організацій і установ, що мають причетність до української полонії – не тільки організацій, товариств, чи польських інститутів, але й польського бізнесу, консульств, посольств і т.п., а навіть (що вирізняє її з поміж інших інтернет-ресурсів) альбом польських діячів України з фотографіями. Недоліком (цілком зрозумілим через віддаленість автора і об’єм вміщених даних) є часткова наявність неперевіреної інформації, позитивним моментом - подача організацій за містами і інформація про актуалізацію – портал актуалізовано 20.12.06 року, а список організацій – 11.04.2002 р [30].
Відома і популярна в Польщі загальнопольська база даних польських громадських організацій, що має каталог польських (тобто полонійних) організацій за кордоном, вміщує адресні дані і деяку інформацію про діяльність лише чотирьох польських громадських організації Житомирщини, але з зазначенням дати актуалізації запису [31].
Якщо говорити про українські інтернет-ресурси, то вони мають скромніший вигляд, але й перевагу в ретельності подавання інформації, що зумовлено близькістю до інституцій, які виступають об’єктом дослідження. До них належить насамперед веб-сторінка Генерального Консульства Республіки Польща в Луцьку, яка містить адресні відомості про польські організації Луцького консульського округу, до якого з весни 2003 року, в зв’язку з новим поділом України на консульські округи, входить Житомирщина [32]. Немає (як наприклад це є у випадку Генерального Консульства Польщі у Києві [33]) відомостей про діяльність Консульства, спрямовану на місцеву полонію, хоча уявлення про неї (крім інформації з інших джерел) може дати вміщений на сайті список запрошень на заходи і список участі у них луцького консульства (від січня 2005 року до кінця червня 2006 року). Дані подано по областях, і оскільки сторінку на час писання статті, вважати, що вона містить нові дані.
Веб-сторінка Польського наукового товариства у Житомирі містить адресні відомості тільки тих польських громадських організацій області, що входять до створеної 2000 року, ініційовану головою Федерації польських організацій України Емілією Хмельовою, Координаційну раду польських організацій Житомирщини, що відновила свою діяльність 2003 року (з розподілом на членів Ради і запрошених). Її перевагою є постійна актуалізація даних, недоліком – нема відомостей про організації, що не входять до складу ради [34].
Закінчуючи огляд інтернет-джерел, потрібно сказати, що тільки дві організації в Житомирській області мають свої сторінки (крім Польського наукового товариства у Житомирі, інтернет-сторінку веде Товариство дітей і молоді “Джерело” в Іршанську Володимир-Волинського району), а вже згадувані загальноукраїнські організації – Федерація польських організацій в Україні (голова Емілія Хмельова) і Спілка поляків України (голова – Станіслав Костецький), не мають своїх веб-сторінок, де можна було б одержати цілковиту і достовірну інформацію про членські організації.
Названі довідникові видання містять багато неперевіреної і неактуальної інформації, деякі з них довільно підходять до визначення понять, що подекуди впливає на зміст цих інформаційних ресурсів.
Різноманітні відомості про польські громадські організації України містять статті у друкованих ЗМІ в Україні: “Газета польська” (Житомир) [35], “Бердичівська мозаїка” (Бердичів) [36], “Дзєннік Кійовскі” (Київ) [37], квартальник “Криниця” [38]); “Бюлетень Федерації польських організацій в Україні” (Львів) [39], “Волання з Волині” (Острог) [40], “Голос учителя” (Дрогобич) [41]) та в Польщі – “Полонійний форум” (Люблін) [42], “Наша Рота” [43], Бюлетень товариства “Спільнота польська” (Варшава) [44]. Деякі дані історичного плану містить польська житомирська газета “Замкова гора”[2] (редактор Владислав Бялецький), що була популярною у польському середовищі в часи відродження польської громади в 1989-1991 роках, яка перестала регулярно виходити ще до 2004 року і польськомовна житомирська газета “Слово польське” – „Słowо Polskie” (редактор Вадим Сичевський), три номери якої було видано 1996-1997 року.
Полякам України, їхній культурі, історії, взаємним впливам польської та української культури присвячено два спеціалізованих періодичних видання – міжнародне наукове видання “Ukrainica Polonica” [45] і науковий журнал “Українська полоністика” [46].
До інших джерел можна зарахувати буклети польських громадських організацій області [47;48], протоколи засідань правління і зборів Координаційної ради польських організацій Житомирщини [49], архів МГО “ПНТЖ” [50]. Якщо ж говорити про робочі, отже, актуальні списки польських організацій, що ведуть українські установи (Державний комітет національностей і міграції, Управління по зв’язках з громадськістю Житомирської обласної державної адміністрації) і польські (Генеральне Консульство Республіки Польща в Луцьку, згадувані вже Товариство “Спільнота польська” і Фонд “Допомога полякам на Сході”), не кажучи вже про Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців України є недоступною для пересічного читача.
Отже, подальший аналіз джерельної бази дослідження польських національно-культурних товариств поглиблює наші знання про механізми функціонування інститутів громадянського суспільства в Україні.
________________________
1. Тетяна Клинченко, Товариства національно-культурні // Лариса Аза, Едуард Афонін, Людмила Васильєва. Етнічний довідник. Поняття та терміни. – http://www.socd.univ.kiev.ua/ PUBLICAT/SOC/YEVTUKH/index.htm
2. Gliński P. O pewnych aspektach obywatelskości. Aktywność społeczna a integracja wspólnot obywatelskich // H. Domański, A. Ostrowska, A. Rychard (red.) Jak żyją Polacy. – Warszawa, 2000 – S. 363–393.
3. Шляхтун П.П. Політологія (Теорія та історія політичної науки): Підручник. – К., 2002. – 573 c.
4. Gliński P. Samoorganizacja społeczeństwa polskiego: trzeci sektor // Gliński P., Lewenstejn S., Sicinski A. (red.). Samoorganizacja społeczeństwa polskiego: trzeci sektor. – Warszawa, 2002. – S. 5–11.
5. Когутяк Ю. Конфлікт етнічний // Лариса Аза, Едуард Афонін, Людмила Васильєва. Етнічний довідник. Поняття та терміни. – http://www.socd.univ.kiev.ua/PUBLICAT/SOC/ YEVTUKH/ index.htm
6. Kupczak J. Polskie Stowarzyszenie Kulturalno-Oświatowe na Ukrainie (stan z 1990 r.) // Mniejszości Polskie i Polonia w ZSSR. Pod. red. H Kubiaka, T. Pałecznego, J. Rokickiego, M. Wawrykiewicz. – Wrocław; Warszawa; Kraków, 1992. – S. 251–262.
7. Kościuk-Kulgawczyk L. Polskie organizacje społeczne należące do Związku Polaków na Ukrainie (ZPU) // Kultura i świadomość etniczna Polaków na Wschodzie. Tradycja i współczesność. – Wrocław, 2004. – S. 345–351.
8. Stawska Z. Stowarzyszenie Uczonych Polskich na Ukrainie, Kultura i świadomość etniczna Polaków na Wschodzie. // Kultura i świadomość etniczna Polaków na Wschodzie. Tradycja i współczesność. – Wrocław, 2004. – S. 353–356.
9. Rudnicki S. Polskie Towarzystwo Naukowe w Żytomierzu. // Heureka. Problemy społecznego ruchu naukowego. – Warszawa, 2004/2005. - S. 187-207.
10. Рудницький С. Координаційна рада польських громадських організацій Житомирщини // Громадський вектор. Інформаційний бюлетень громадських організацій. – Житомир, 2006. – №3 (9) – C. 18–19.
11. Kupczak J. Sprawy Polaków na Ukrainie w świetle “Dziennika Kijowskiego” (1992-1998) // Z badań nad współczesną problematyką Państw Europy Środkowej i Wschodniej. – Wrocław, 2000. – S. 161–184.
12. Ławrynowicz J. Wybrane aspekty społecznego ruchu naukowego w krajach europejskich // Heureka. Problemy społecznego ruchu naukowego. - Warszawa, 2004–2005 – S. 80–123.
13. Krzyszycha M. Mniejszość Polska w niepodległej Ukrainie // Przegląd Polonijny. – Kraków, 1996. – S. 4.
14. Kościuk-Kulgawczyk L. Społeczno-kulturalne życie Polaków w Kijowie w latach 90.XX wieku // Pamiętnik Kijowski. Polacy w Kijowie. – Kijów, 2002. – T. VI. – S. 301–319.
15. Kułakowski T. „Gazeta Polska” w Żytomierzu jako polski dwutygodnik na Ukrainie. Praca licencjacka napisana pod kierunkiem doktora Wojciecha Kajtocha. – Kraków, 2006. –152 c.
16. Лойко Л. Національно-культурні товариства як форма організації та представництва інтересів етнічних громад, опубліковано 14.09.06 // http://www.poglyad.com/article/531/? PHPSESSID= 59083b2d0b1f3948c437c4461d48de05
17. Рудницький С. В. Динаміка реєстрації польських національно-культурних товариств Житомирщини у 1989–2004 рр. // Ucrainica Polonica. – Київ-Житомир, 2005. – Том. 2. – С. 216–222.
18. Національний склад та мовні ознаки населення Житомирської області. Статистичний збірник // Житомирське обласне управліня статистики. – Житомир, 2003. – 87 c.
19. Павловський A А., Павловський В. А. Пам’ять жива. – К.: Логос, 2005. – 223 с.
20. Jabłoński E. Wzlot. Dokąd zmierzają Polacy na Ukrainie. – Warszawa, 2004 – 228 s.
21. „Jak trudno być Polakiem”: Як важко бути поляком” / Авт. концепції Є. Шалацький. – К.: Головна спеціаліз. ред. літ. Мовами нац. меншин України: Спілка поляків України, 1997. – 336 с.
22. Osadczy W. Polacy na Ukrainie dzisiaj. Informator. Cz. I. Federacja Organizacji Polskich na Ukrainie, Towarzystwo Naukowe „Polska–Wschód”. – Warszawa, 2000. – 63 s.
23. Полонія Житомирщини. – Житомир: ПНТЖ, 2003 – 26 с.
24. Довідник громадських організацій України. Ресурсний центр розвитку громадських організацій “ГУРТ”. – К., 1997. – 382 c.
25. Київ: національно-культурні товариства та земляцтва: Довідник. – К., 2000. – 104 с.
26. Довідник неурядових організацій та установ – учасників українсько-польської співпраці // Українсько-польський – польсько-український форум. – К., 2001. – 90 c.
27. Podręczny spis gazet polskich wydawanych na Wschodzie w latach 1989 – 2000, Fundacja „Pomoc Polakom na Wschodzie”. – Warszawa 2000. – 57 s.
28. www.wspolnota-polska.org.pl
29. www.pol.org.pl
33. www.polska.com.ua/pol/konsulat/polonia/
34. www.ptnz.org.ua
35. “Газета польська”. – №№ 1–125 – 2002–2006 р. громадсько-просвітницький щотижневик, заcновник і видавець – Польське наукове товариство у Житомирі.
36. “Mozaika Berdyczowska”, dwumiesięcznik, wydaje Rada Berdyczowskiego Oddziału Związku Polaków na Ukrainie.– №№ 60–71. – 2005–2006.
37. „Dziennik Kijowski”. Pismo społeczne, ekonomiczne i literackie, dwutygodnik, wydawca PRG „Dziennik Kijowski”, №№ 248–296 (2005–2006 rok), www.dk.com.ua.
38. Krynica. Kwartalnik mniejszości polskiej na Ukrainie, wydawca: KAIROS. – №№ 50–54. – 2005–2006.
39. Biuletyn Federacji Organizacji Polskich na Ukrainie, na prawach rękopisu. – №№29–36 (2005–2006 rok).
40. Волання з Волині. Релігійно-суспільне видання Римо-католицької луцької дієцезії, двомісячник, засновник: Римо-католицька парафія Успіння Пресвятої Діви Марії в Острозі. – №№1–74, 1994 –2007.
41. Głos nauczyciela. Biuletyn Zjednoczenia Nauczycieli Polskich na Ukrainie. – Drohobycz.
42. „Forum Polonijne”, kwartalnik, wydawca – Lubelski Klub Polonijny.
43. Nasza Rota. Kwartalnik dla środowisk polskich i polonijnych w świecie, wydawca: Fundacja „Polonia restituta”
44. Wspólnota Polska. Pismo poświęcone Polonii i Polakom za Granicą, kwartalnik, wydawca: Zarząd Krajowy Stowarzyszenia „Wspólnota Polska”.
45. Ucrainica Polonica.– Київ; Житомир, 2004. – T 1. – 444 с., Київ-Житомир, 2005. – T 2. – 264 с.
46. Українська полоністика. –Житомир, 2004. – Вип. 1. – 220 с., Житомир, 2006. – Вип. 2. – 237 с.
47. “Коростенська спілка поляків в Україні”. – Коростень, 2005.
48. Громадська організація „Бердичівське польське товариство сприяння підприємництву” – Бердичів, 2003.
49. Архів поточної документації Координаційної ради польських громадських організацій Житомирщини.
50. Архів поточної документації МГО „Польське наукове товариство у Житомирі”.
THE SOURCES OF INVESTIGATION OF THE POLISH NATION CULTURAL ASSOCIATIONS AS A CONDITION OF ANALYSIS OF CIVIL SOCIETY INSTITUTIONS
The article analyses the sources of study of Polish national cultural assotiations as the condition/basis of investigation of civil socity institutions. It is shown in the article that the further development of the latler is impossible without a deep awareness of the functional mechanisms of the civil organiations wich represent the group interests of the Polish community. The pecies attention is paid to the description Ukrainian and Polish printed and electronic mass media based on the problematics under analysis.
Key words: Polish national cultural assotiations, civil socity, civil organiations, group interests, Polish community, and printed and electronic mass media.
Політична наука в Україні: стан і перспективи: матеріали
всеукраїнської наукової конференції (Львів, 10-11 травня 2007 року) /
Укл. Поліщук М., Скочиляс Л., Угрин Л. – Львів, ЦПД, 2008. - 308 с.
[1] Оскільки є розбіжність у визначенні громадських організацій за різними (наприклад, соціологічним і юридичним) підходами, то в цій статті в основу їх визначення покладено політологічний підхід: діяльність організації за змістом має бути спрямована на відродження культури польської меншини, що вміщує, за визначенням авторів “Етнічного довідника”, розвиток літератури, мови, живого мовлення, освіти (шкільної і вищої), вишкіл кадрів етнічної інтелігенції, розвиток мистецтва, книгодрукування, преси, телерадіомовлення, релігії, повернення і відбудову культових споруд, відродження побутових традицій, звичаїв тощо” [1]. Їх констатуючими ознаками, за визначенням відомого польського дослідника професора Петра Глинського, є спонтанність, добровільність і незалежність дії, що спирається на громадський характер праці членів і характеризується структурною незалежністю від держави [2, с. 364]. Аналізовані товариства виконують, за класичним підходом, функції, властиві групам інтересів, тобто функції артикулювання інтересів, агрегування (узгодження потреб) та інформування (комунікації) у вертикальній і горизонтальній площині [3, с. 365-366].