ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ МІЖНАРОДНОГО ОБРАЗУ ДЕРЖАВИ: ПРИНЦИПИ КЛАСИФІКАЦІЇ
Олена Щурко
Проаналізовано чинники формування образу держави, розглянуто основні принципи та критерії їх класифікації, вирізнення яких зумовлено природою та особливостями міжнародного образу держави.
Ключові слова: образ держави, ідентичність, ментальність, політична культура, політичні технології.
Міжнародний образ держави, його привабливість формується та зумовлюється впливом багатьох чинників. Особливості регіону, національних традицій, історичної пам’яті народу, ідеології тощо створюють цілісний образ, на основі якого ідентифікують певну державу серед усієї світової спільноти. У літературі існують різні підходи до класифікації чинників, що формують образ держави. Найпоширеніший підхід засновується на факті відносної усталеності та одночасно змінності образу держав. Зокрема Е. Галумов серед чинників формування образу держави вирізняє умовно-статичні, тобто ті, що залишилися в минулому, і майже незмінні, та умовно-динамічні, тобто ті, що діють в реальному часі й можуть впливати на сприйняття усталених аспектів (елементів) образу, та ті, що очікуються в майбутньому [1]. Загалом у свідомості людей сучасний образ держави поєднує образи того, що було (історичні події та пам’ять про них, історичні міфи, культурну спадщину); того, що є (суспільні цінності, організації та інститути, статус держави в реальному часі); і того, що має бути (уявного майбутнього на основі національного ідеалу). Інші вчені наголошують важливість особистісного аспекту сприйняття образів і поділяють чинники, що впливають на процес формування образу держави, на об’єктні, які стосуються об’єкта сприйняття (держави, спільноти), комунікативні, зумовлені процесом розуміння та їх оцінки; ситуативні, зумовлені соціальним, економічним чи політичним контекстами сприйняття; а також суб’єктні, пов’язані із соціальними і психологічними особливостями індивіда (чи суб’єкта), що сприймає образ [2].
Чинники, що впливають на процес формування міжнародного образу держави, на нашу думку, можна також поділити на первинні та вторинні. До первинних (переважно матеріальних) чинників належить територія, природноресурсне середовище, історичне минуле (історичні події). Це об’єктивні чинники, які існують безвідносно до ситуації та волі людей (проте, можуть бути інтерпретовані по-різному). Другу групу становлять вторинні (нематеріальні) чинники, що постають як результат дії первинних, мають переважно суб’єктивний характер і визначають інтерпретацію первинних. До них ми відносимо архетипи, ментальність, міфи, національний характер, історичну пам’ять, духовну культуру, цінності народу. Взаємодія цих груп чинників і визначає взаємозв’язок між природно-фізичними та соціокультурними елементами образу держави.
Процеси використання природно-ресурсного потенціалу держави, освоєння території пов'язані з соціокультурною і психологічною адаптацією людини до місця проживання, в процесі якої формуються певні моделі людської діяльності, що знижують ступінь психологічної дисгармонії між особистістю і світом [3], пристосовують його до потреб та можливостей суспільства. Кожна культура формує свій особливо "адаптований", комфортний образ реальності, який вибудовується на основі ментальності спільноти, її культурних особливостей, архетипів, стереотипів, які містяться у свідомості її членів. Саме цей аспект відображає взаємовплив первинних і вторинних чинників. Суспільства сприймають світ крізь призму сформованих етнічною культурою уявлень про спосіб буття і характер діяльності людини у світі, що називають етнічними константами. Вони мають відносну статичність та є інструментами раціоналізації світу, його пізнання, формують уявлення про світ і людину в цьому світі, є інструментами побудови сприятливих умов діяльності людини. Одночасно вони виступають чинниками, що створюють образи реальності на основі психологічних конструктів, які містяться у «родовому досвіді поколінь», та зумовлюють фокус сприйняття цих образів. На їхній основі особа (чи суспільство) здатні визначати себе як суб’єкта дії, будувати діяльнісний аспект буття, формувати співбуття з оточенням, окреслювати своє місце в суспільстві чи в державі та світовій спільноті загалом. В об'єктивному світі реалізацією принципів співбуття у межах певної території (держави) виступає поведінка людей, особливості якої визначаються масовими стереотипами свідомості, звичаєвими типами поведінки, політичними та правовими нормами, релігійними й етичними доктринами, які в сукупності називаються культурою. Одним з елементів культури є ментальність, як вторинний суб’єктивний чинник, що впливає на формування образу держави. Вона створює специфічну політичну та психологічну єдність суспільства (народу) у межах певної території (держави) та інтегрує елементи образу держави. Як суб’єктивний (відносно стійкий) чинник формування образу ментальність є майже незмінною, проте під впливом інших культур, нівелювання національних цінностей (у процесі поширення масової глобалізованої культури) відбувається розмивання базових ментальних ознак та нашарування інших (чужих) ментальних кодів, що призводить до її трансформації та поступової зміни.
Національна ідея (національний ідеал) є вмістилищем для унікальної ментальної карти народу чи нації, у якому зберігаються архетипи колективного несвідомого, викристалізовується майбутнє нації, суспільний ідеал, прагнення до кращого буття. Вона не лише є консолідуючим чинником всередині суспільства, а й забезпечує наступність, передбачуваність у міжнародній діяльності держави, у процесах її комунікації з іншими суб’єктами міжнародних відносин.
Основним чинником, що впливає на формування і трансформацію образу держави, що дає підстави виокремити її серед інших, є, на наше переконання, національна ідентичність. Національна ідентичність як самоусвідомлення нацією своєї самобутності, значущості своєї ролі в історії, є основою розвитку нації, її культури. Її коріння міститься у історичному минулому, яке зафіксоване історичною пам’яттю – ще одним вагомим суб’єктивним чинником формування та сприйняття образу держави. Характер сприйняття минулого значною мірою впливає на сприйняття реальності. В історичній пам’яті нації містяться не лише спогади про минуле, а й закладені сподівання, що спрямовані в перспективу, у ній поєднується минуле з теперішнім та майбутнім. Історична пам'ять не є дзеркальним відображенням пережитого, вона є його осмисленням та інтерпретацією на основі власного досвіду. Суспільства такі здатні конструювати (чи деконструювати) своє минуле для потреб та інтересів, які виникають в реальній соціально-політичної дійсності, та формувати своє майбутнє. Для пояснення чи тлумачення минулого (історичних подій, фактів, діяльності видатних постатей в історії народу) створюються сучасні міфи, які покликані згуртовувати націю, «створити» ознаки (образ) народу, які б дали змогу ідентифікувати його серед «Інших». В історії кожного народу є події, з якими він схильний ототожнювати себе і свою долю, найчастіше це події, пов’язані з формуванням державності, з війнами чи катастрофами, які довелося пережити народові, тобто з переломними знаковими подіями у його історії. Міфологізація минулого дає змогу народові «побачити» своє місце у світі, пояснити особливості культури та ментальності, створити ідентифікаційний патерн масової свідомості, осмислити особливості власного образу, свого «Я», яке є не лише відмінним від «Іншого», але й дає змогу розрізняти подібних «Своїх» та ворожих «Чужих».
Така природа національної ідентичності дає змогу реалізовувати важливі суспільні функції, серед яких можуть бути виокремлені внутрішні та зовнішні. Зовнішніми функціями Е.Сміт називає територіальну (окреслення соціального простору, демаркація історичної території, розміщення спільноти у просторі й часі); економічну (сприяння контролю над територіальними і людськими ресурсами, визначенню поділу праці, пересуванню товарів та робочої сили, розподілу ресурсів між членами нації у межах держави); політичну (легітимація запроваджених юридичними інституціями єдиних юридичних прав та обов’язків, забезпечення громадського порядку та солідарності). Внутрішніми функціями є згуртування членів спільноти як «людей однієї національності» і «громадян»; розвиток соціальних зв’язків між індивідами та класами; створення набору спільних вартостей, символів і традицій, які базуються на спільній культурній спадщині та культурній спорідненості [4; с. 24]. Та, на думку Е Сміта, основною внутрішньою функцією національної ідентичності є те, що «чуття національної ідентичності стає могутнім засобом самовизначення й самоорієнтації індивіда у світі крізь призму колективної особистості та своєї самобутньої культури» [4; с. 26], тобто формування свого індивідуального «Я». У результаті процесу національного самовизначення та становлення національної ідентичності формується Я-образ особистості, як суб’єкта певної національної спільноти, Я-образ цієї спільноти, як єдиного колективного суб’єкта, що об’єднує усю сукупність Я-ідентичностей, та в результаті Я-образ держави, як учасника глобальних комунікацій та взаємодій на міждержавному та загальноцивілізаційному рівнях.
Отже, чинники, що впливають на формування та сприйняття образу держави взаємозумовлені та одночасно ієрархічно структуровані. Відповідно серед них можна виділити групу базових чинників, що формують стрижневі елементи ядра образу, які сформувавшись, майже не зазнають змін і забезпечують ідентифікаційний базис, тобто репрезентацію та впізнаваність спільноти й держави у міжнародному середовищі. Ідентичність та відповідно образ (Я-образ) будь-якого суб’єкта завжди пов’язаний з уявленнями про себе, (основними характеристиками держави, національної самосвідомості, національним характером, ментальністю, знаковими подіями історії і т.п.) і ставленням оточення, тобто “Інших”, “Чужих”, які впливають на процеси самоусвідомлення і на індивідуальному, і на колективному рівнях, а відповідно й на образ спільноти. «Аналіз Я-образу певної країни дає змогу зрозуміти та оцінити не лише ситуацію в конкретній державі, а й сприйняття нею дій інших учасників міжнародних відносин, адже їхні образи створюються з урахуванням особливостей образу власної держави», – стверджують І.Кисельов та А.Смирнова [5; 120].
У такому сенсі, чинники, які впливають на формування образу держави можна поділити на дві групи: внутрішні (ендогенні) та зовнішні (екзогенні). До внутрішніх передовсім належать чинники, пов’язані з процесами історичного та культурного розвитку, а також діяльністю держави та суспільства в різних сферах. Серед них важливе значення мають етнічні стереотипи сприйняття інших суспільств і держав, на основі досвіду міжнаціонального спілкування, і окремої особи (члена суспільства), і історичної пам’яті, (історичного досвіду) нації, сприйняття «Себе», «Іншого», «Інакшого», «Чужого», (які впливають на самоусвідомлення Я) та цінності суспільній свідомості.
На становлення та трансформацію міжнародного образу держави впливають більшою мірою зовнішні (екзогенні) чинники. Вплив зовнішніх чинників традиційно детермінований „використанням „Іншого” (І. Нойман) для формування державою власної ідентичності, яка є відмінною від інших держав. Адже саме сприйняття «Іншого» утворює органічний структурний компонент національної самосвідомості, ідентичності нації. Одночасно образ «Іншого» – це, ніби відображене у «кривому» дзеркалі власне бачення «Себе», свого власного образу. [6]. «Відчути» чи усвідомити відмінність можна як через призму стійких етнічних стереотипів (внутрішнього чинника), так і через порівняння з оточенням на основі «Їхнього» сприйняття «Мого Я» та ставлення до «Мене» «Інших», яке виявляється не лише прямо через політичні та економічні стосунки між державами, а й через оцінку діяльності певної держави та її порівняння з загальновизнаними світовими стандартами. Тобто зовнішні чинники, що впливають на формування та сприйняття міжнародного образу держави, зумовлені сучасними тенденціями посилення впливу міжнародного середовища та міжнародних стандартів на внутрішню політику держав.
Серед зовнішніх чинників конструювання міжнародного образу держав на сучасному етапі важливі світові стандарти, що сформовані міжнародною спільнотою і є конвенційними за походженням, задекларовані у нормах міжнародного права, документах міжнародних організацій, фіксуються щорічними рейтингами міжнародних організацій та рейтингових агентств. Вони ілюструють привабливість (або непривабливість) спільноти і стосуються економічних показників, рівня добробуту, якості життя, прав людини, норм урядування, свободи преси, рівня корупції тощо. Наприклад, “Freedom House” щорічно створює кілька рейтингів країн за індексами політичних прав і цивільних свобод, “Transparency International” розробляє індекс корупційності, “Репортери без кордонів” – індекс свободи преси, Інститут Катона (Cato Institute) – індекс економічної свободи, консалтингова компанія A.T. Kearneу спільно з журналом “Foreign Policy” – індекс глобалізації, Фонд Бартельсманна – індекс трансформації, Програма розвитку ООН (ПРООН) – індекс людського розвитку, агентства Т.Р. Гурра і його колег – індекс політії, Т. Ванханена – індекс демократизації і т.д.). Вони здатні або нівелювати негативні стереотипи, а отже, й негативне сприйняття образу держави, або ж, навпаки, їх посилити. Зовнішніми чинниками впливу на міжнародний образ держави є і правозахисні організації, які дають об’єктивну інформацію про рівень забезпечення прав людини всередині держави та опосередковано формують привабливість чи непривабливість сприйняття її образу міжнародними організаціями та іншими країнами світу.
Наступними активними учасниками міжнародних комунікацій та екзогенними чинниками формування міжнародного образу держави є міжнародні екологічні рухи, які поширюють матеріали про порушення у сфері екології та якість життя. Екологічна безпека дедалі більше турбує міжнародну спільноту, тому використання заборонених хімічних та біологічних речовин, недотримання норм екологічної безпеки, дії, що загрожують порушити глобальну екологічну рівновагу, спричиняють негативну реакцію та відповідно впливають на імідж держави за кордоном, який є частиною міжнародного образу держави.
Ще одним важливим чинником сприйняття та формування міжнародного образу держави є діаспора та діаспорні організації, які репрезентують своєю діяльністю та способом життя образ своєї історичної батьківщини, риси національного характеру в суспільствах, громадянами яких вони стали. Поширюючи та пропагуючи національну культуру та цінності, лобіюючи національні проекти та програми, за допомогою ЗМІ, вони активно втручаються у процеси міждержавної та глобальної комунікації у світовому просторі. Так вони можуть впливати на сприйняття образу держави, яка є їхньою історичною територією, іншими учасниками міжнародних відносин.
Міграції населення, зокрема трудові міграції, що є виявом сучасних глобалізаційних тенденцій, – ще один вагомий чинник формування міжнародного образу держави. Відтік працездатного населення за кордон (особливо освічених верств населення - «відтік мізків») є показником незадоволеності низьким рівнем життя суспільства і негативно впливає на репутацію держави в міжнародному співтоваристві.
Наслідком відкритості суспільств та «стирання кордонів» між державами став інтенсивний розвиток туризму. Тому на сучасному етапі основним репрезентантом суспільства та держави за кордоном більшою мірою стає, за визначення Дж. Розенау, «турист і терорист», а не «дипломат і солдат» (Р. Арон). Численні туристи формують чи закріплюють сприйняття держави, її образ на міжнародній арені.
Зовнішні чинники, що пов’язані з діяльнісними аспектами, безсумнівно, є одними з найважливішими у формуванні міжнародного образу держави на сучасному етапі, оскільки через результати їх функціонування світ сприймає якісні та об’єктивні аспекти життя держави та суспільства. Вагомою є діяльність дипломатичних представництв, інших зовнішньополітичних відомств та культурно-просвітницьких центрів за кордоном, які здійснюють міжнародні обміни, репрезентують державу, відстоюють державні інтереси та інтереси і права своїх громадян. Вони впливають і на сприйняття міжнародного образу держави, є дотичні до процесів його формування та трансформації.
Важливим діяльнісним чинником формування міжнародного образу держави є політична система, ефективність та конкурентоспроможність її інститутів в глобальному середовищі, а також громадянське суспільство, міра розвиненості його інститутів та цінностей. Інтегруючим чинником політичної системи, що впливає на сприйняття та формування образу держави, є політична культура. Вона є матрицею існування політичної системи та одночасно середовищем, у якому вона функціонує та відтворює суспільні зразки (ідеали), забезпечує в процесі розвитку генералізацію цінностей у суспільно-політичному середовищі. У такому сенсі політична культура є соціокультурним чинником формування міжнародної ідентичності держави, і міжнародного образу держави, забезпечує спадкоємність політичної історії.
На сучасному етапі держави активно використовують інструментальні чинники формування міжнародного образу держави - політичні технології, невід’ємними елементами яких є маркетинг, іміджелогія та PR. Вони дають змогу свідомо трансформувати та конструювати образ держави в заданому напрямі. Вони можуть формувати привабливі іміджі держави у певних сферах діяльності (наприклад, туризм, освіта) і сприяти трансформації міжнародного образу держави загалом. Проте технології можуть бути лише одним із засобів трансформації, корекції, "облагороджування" образу, що реально існує та сформований історично, об’єктивно дією багатьох чинників. Хоча сучасні комунікативні технології і дають значні можливості для конструювання та тиражування образів, сформувати образ держави й суспільства без зв’язку з його сталими ідентифікаційними елементами та співвіднесеністю з реальною діяльністю практично неможливо.
________________________
1. Галумов Э. Международный имидж России: стратегия формирования. – М.: Известия, 2003. – 450 с.
2. Преснякова Л.А. Структура личностного восприятия политической власти // Полис. – 2000. – № 4. – С. 135 – 140.
3. Лурье С. Восприятие народом осваиваемой территории// Общественные науки и современность. - 1998. – N 5. – С. 61-74.
4. Сміт Е. Д. Національна ідентичність. – Київ: «Основи», 1994. – 223 с.
5. Киселев И. Ю. Смирнова А. Г. Образ государства как фактор принятия внешнеполитических решений // Полис. – 2004. – № 4. – С. 116-125.
6. Дилигенский Г. Г. "Запад" в российском общественном сознании // Общественные науки и современность. – 2000. – № 5. – С. 5-19.
THE FACTORS OF FORMATION OF THE INTERNATIONAL IMAGE OF THE STATE: THE PRINCIPLES OF CLASSIFICATION
Olena Shchurko
The factors of formation of the image of the state are analyzed, the main principles and criterions of their classification, which are distinguished by nature and by the peculiarities of the international image of the state are shown down.
Key words: image of the state, identity, mentality, political culture, political technologies.