|
Політичні студії в Україні / Сайт Центру політичних досліджень |
Білоус Анна - студентка
філософського факультету КНУ ім. Т.Шевченка
Ідеологія як культурна система у філософській антропології К.Гірца
Одним з найскладніших і водночас найцікавіших завдань, що ним займаються дослідники ідеології на сьогоднішній день є зняття негативного нашарування у сприйнятті цього поняття і явища. Оскільки теоретичні здобутки у вивченні ідеології в минулі роки виходили з двох базових теорій – теорії інтересу та теорії напружень, то вивчення ідеології як феномену постійно крутилося навколо одних і тих самих проблем і парадоксів. Теорія інтересу, яка вказувала на «викривлення», «приховування», яке відбувається у суспільних справах та уможливлюється завдяки створенню «ідеологій», доходила у своєму вивченні до несвідомих чинників світосприйняття та будь-якої діяльності, постійно перетворювала саме поняття ідеології на «оману», а її вивчення виглядало як неможливе у зв’язку із очевидністю безумовної (несвідомої) заангажованості дослідника. Теорія напружень по суті виникла як більш витончена варіація з приводу теорії інтересу. Акцентуація в цьому разі робилася на дисбаланс емоцій, що породжений персональними переживаннями власної незахищеності, які стимулюються постійними протиріччями у розвитку суспільства та функціонуванні його інститутів. З цього робиться висновок, що «… ідеологічне мислення розглядається як відповідь (одна з відповідей) […] на відчай» [1,240]. За влучним висловом Ф. Саттона, на який посилається у своїй статті «Ідеологія як культурна система» К.Гірц: «Ідеологія – це структурована реакція на структурні напруження соціальної ролі» [там само]. Узагальнено можна констатувати, що якщо теорія інтересу не мала розробленого апарату для роботи з індивідуальними переживаннями та запитами, то теорія напружень постійно намагалась пов’язати соціологічний апарат із психологічним, водночас перемістивши межу інтерпретації ідеології з «хиби» на «хворобу», що, звісно ж, видається сумнівним прогресом.
Концепція ідеології К.Гірца, що викладена у його праці «Ідеологія як культурна система» може розглядатись з двох позицій: як своєрідне продовження теорії напружень з акцентом саме на культурних напруженнях у інтерпретації сутності ідеології, або як альтернативна, тобто як вихід за межі наявних концепцій. Вписуючи роботу антрополога К.Гірца у контекст теорії напружень [2], ми, по-перше, оцінюємо переорієнтацію цієї теорії на таку тонку сферу як сфера культури, що в свою чергу значно поглиблює інструментарій вивчення взаємозв’язків явищ культури з іншими явищами суспільного життя і дозволяє більш адекватно досліджувати різні суспільні феномени в конкретному національному середовищі. По-друге, ми визнаємо доповненість самої теорії напружень у зв’язку із додаванням поряд із соціологічним та психологічним інструментарієм культурно-антропологічного. Але поряд із цими факторами такого висновку постає і інший, можливо навіть більш вагомий. Інтерпретація концепції ідеології К.Гірца як одного з напрямків теорії напруження у вивченні ідеології цілком нівелює досягнення цього мислителя щодо зняття негативного відтінку у сприйнятті сутності ідеології. К.Гірц далекий від сприйняття ідеології як хронічної хвороби. Розуміючи ідеологію як символічне поле значень, а ідеологічне мислення як елемент символічної поведінки, він говорить: «… сила символу полягає в його здатності осягати, означати і повідомляти соціальні реальності, які не піддаються обережній мові науки, що він передає складніший смисл, ніж передбачений буквальним розумінням» [1,247]. «Ідеологія наводить мости між реальним і бажаним станом справ, гарантуючи виконання соціальних ролей, від яких в іншому випадку відмовилися б через відчай або апатію» [1,241]. Тож, доповнивши теорію напруження концептом культурного напруження як такого, у своєму дослідженні сутності ідеології К.Гірц створив альтернативну концепцію ідеології, що має у собі позитивне покладання цього явища через поняття символічного поля значень.
З такого кута зору бачимо, що К.Гірц запропонував цілком своєрідну теорію ідеології, що сутнісно змінює розуміння феномену ідеології та підходи у його дослідженні в конкретному національному середовищі. Водночас така теорія необхідно має бути підкріплена в подальшому прикладними дослідженнями, що допоможе більш детально випрацювати її категоріальний та методологічний апарати.
Література:
1. Гірц К. Інтерпретація культур. Вибрані есе. – К., 2001, 542 с.
2. Рікер П. Ідеологія та утопія. – К., 2005, 378 с.
|
Політичні студії в Україні / Сайт Центру політичних досліджень |