|
Політичні студії в Україні / Сайт Центру політичних досліджень |
Галико Данило – студент
філософського факультету КНУ ім. Т.Шевченка
Деідеологізація як етап розвитку політики
Багато хто розглядає ідеологію через категорії практичності і символізації політики. Таким чином ідеологію вважають за нормативно-символічну конструкцію – певного ґатунку матрицю політичного буття. Російський вчений Соловйов формулює еволюцію нормативно-символічних конструкцій і виокремлює три основні етапи, кожний із яких приходив на зміну іншому:
1. міф
2. релігійні конструкції
3. ідеології
Ідеології вводили в нормативно-символічні конструкції більш абстрактні і систематизовані уявлення про сутність влади й умови адаптації громадян у політичному просторі. Варто попередити, що як етап еволюції ідеологія не відмежовується від міфу або релігій, натомість містить у собі багато складових цих конструкцій.
Ідеологічна полеміка дала поштовх до поступового визрівання громадянського суспільства і політичної демократії [18,10]. Ідеологія знищила універсалізм попереднього світосприйняття політики. Два по суті найголовніші завдання, які виконувала ідеологія - це формалізація суспільної самосвідомості та ідейна легітимація влади. З появою ідеології з’являється страта ідеологів, а разом з цим інституціоналізація. Одним словом, ідеологія завжди була знаряддям еліт. Та все ближче до наших часів прогресує рутинізація ідеологій.
В епоху „модерніті”, в 70-ті роки ХХ ст. виникає концепція кінця ідеологій. Разом з тим виокремлюють три стани інтенсивності:
посилення – ідеологізація
послаблення – деідеологізація
відновлення – реідеологізація.
Послаблення ролі ідеології (або деідеологізація) обумовлюється як правило двома чинниками:
1) масовістю політичної участі;
2) індивідуалізацію.
Інтелектуальний вихід ідеологічного процесу починає втрачати спроможність до мобілізації поведінки на основі завчасно заданих ідей. [18, 16 ] Разом з цим слідує деідеологізація партій і доктрин. Відбувається так звана маргіналізація ідеології.
Однак деякі вчені мають іншу точку зору з приводу занепаду ідеології. Парагков, наприклад, зауважує, що ідеологія безсмертна. У. Матц пише, що попит на ідеології з’являється під час кризи. Таким чином виникає думка щодо хвилястоподібності ідеології, мовляв, після деідеологізації має настати ідеологізація або реідеологізація. Сорос і Валерштайн запевняли, що певні ідеологічні конструкції послугують основою для швидкого краху цивілізації і пришестя нового варварства.
Якщо ж ідеологія – все таки лише етап розвитку політики, то що слугує наступною віхою? Соловйов говорить, що на зміну приходить те, що збереже комунікацію масового суб’єкта із владою – маркетингові конструкції, політична рекламістика. Головним системоутворюючим конструктом у новій матриці суспільного впливу є імідж. Імідж направлений на збереження вільного вибору. На зміну страти ідеологів приходить страта технологів. Таким чином набуває своєї реалізації думка про трансгресію демократії в інфократію.
Соловйов накреслює два порівняльних логічних ланцюга. Епоха модерніті: групова ідентифікація – груповий інтерес – ідеологія – ідеологічна боротьба – ідеологи – партії – відносини правлячих еліт і громадянського суспільства – політична демократія. Сучасність: індивідуально-культурна ідентифікація масового суспільства – інформаційний підхід – політична рекламістика – політична режисура – політичні технологи – технотелемедіуми – відносини демократії – пост демократія (інфократія).
Еволюція ідеології зумовлює одночасно еволюцію політики. Деідеологізація в Україні відбувається не тільки серед суспільства, а й серед потенційних носіїв ідеології – політичних партій. Взагалі-то, в наш час деідеологізація охоплює більшість світу. Поняття ідеології настільки „затерте” і багатофункціональне, що нині важко виділити чіткі напрямки парламентських партій. Однак не слід підводити під цю тенденцію ідеологію загалом, адже, на думку політичних психологів, деідеологізація поки-що охопила лише політичну ідеологію, натомість лишається чимала кількість ідеологій іншого кшталту (правова, естетична, релігійна тощо).
Література:
|
Політичні студії в Україні / Сайт Центру політичних досліджень |