Гарбадин Андрій - студент
філософського факультету ЛНУ ім. І. Франка
Крістева. Досвід чужинця у просторі
національної ідентичності
Cаме чужинець, інший і є предтечею розуміння соціально-політичного становища людини.
Як відомо, ідеальність завершується, коли починається маргінальність. Тому саме маргінальність і кристалізує ефективність теоретично-практичної розробленості становища людини.
Звісно, в різні часи використовувалися різні механізми асиміляції чужості, одначе гегемонія демократизму сама по собі піднімає гуманність такого роду дій. Бо кожна людина має далеко не один лик буття, а, отже, вона потребує певної політико-соціальної гарантованості необмеженості самовияву, якщо остання не зазіхає на життя іншого чужинця. Якщо свобода в системі цінностей політичних не викликає зауважень в статусі домінуючого простору, то на сьогодні, дуже важливе питання атомарного розрізу цього простору, тобто автономності. Можливості відмови, не-дії, нехтуванням усіляких «так треба».
Така вже доля чужинця – його маргінальність немає ваги, не дає влади, зате наповнює собою політичні відносини. Інакшість – це сірість у вимірі соціально-значущої активності, зате це показник співвідношення символічного та семіотичного, це проба суспільства, держави на вільність загалом.
Тому очевидним стає те, що ідея чужинства породжена національною державою, логікою її існування. Уже неважлива її форма, демократична вона чи тоталітарна, - за будь-яких умов держава оточує себе різнорідними інституціями, що породжують чужинство, одначе у різному співвідношенні.
Питання становища чужинця не набуло свого однозначного вирішеня ані в політичній думці, ані політичній реальності.