Кочайдовський Мар’ян - курсант
Львівського університету безпеки життєдіяльності
Оцінка ідей марксизму Іваном Франком
Марксизм претендував на глобальну перебудову суспільно-політичного життя народів світу на новаторських засадах комуністичної справедливості. У колах західноєвропейської еліти марксистські ідеї мали як прихильників і послідовників, так і критиків. І.Франко в молоді роки захоплювався марксизмом, однак, поступово вникаючи у справжній зміст марксистського вчення, він дає йому наукову оцінку. Характеризуючи "матеріалістичний світогляд", сформований на основі "Капіталу", де на всі найскладніші історичні явища є готові формули, І.Франко скептично зазначає: "Бодай то мати такий делікатний світогляд. Кілька формулок - і чоловік кований на всі чотири ноги, попросту бери та й мудрість ложкою черпай. А що найцінніше, так це те, що при помочі цього світогляду вся будущина відкрита перед тобою, мов на долоні" [7, с. 148].
На відміну від філософської концепції К.Маркса, котра з історіософської точки зору являє собою не що інше, як становлення свідомих і самосвідомих вольових колективних суб’єктів історії, відмовляючи народам у перспективах самостійного національно-політичного розвитку, для І.Франка було очевидним, що консолідування міжнародних союзів для осягнення вищих міжнародних цілей може статися лише тоді, коли кожен народ “дозріє” до виокремлення себе з-поміж “інших”, прагнучи до якомога повнішого розгортання своїх сутнісних сил – до діяльного самоствердження. І.Франко чітко бачив, що сама ця національна самореалізація абсолютно необхідна як шлях розвитку людської цивілізації, оскільки становить невід’ємну “органічну” складову цього процесу. Без цієї складової людина неминуче робиться “неповною”: “Все, що йде поза рами нації, се або фарисейство людей, що інтернаціональними ідеалами раді би прикрити свої змагання до панування одної нації над другою, або хоробливий сентименталізм фантастів, що раді би широкими “вселюдськими” фразами покрити своє духовне відчуження від рідної нації” [12, с. 484].
І. Франко доводить, що матеріалістичне розуміння історії, яке оголошується в марксизмі одним з найбільших наукових відкриттів, є не що інше, як красиво складена схема еволюції людства, яка не позбавлена вад. Мислитель викриває внутрішню суперечливість концепції комунізму, збудовану на законах матеріалістичної діалектики. З одного боку, комунізм - це суспільний лад без держави, грошової системи, без поділу людей на бідних і багатих, з іншого - це повне усуспільнення власності в руках держави, яка стає диктатурою. Всі комуністичні держави становили собою не що інше, як диктаторські режими, які закінчувалася обожненням комуністичних вождів. Франко писав, що в основі марксистської доктрини «лежить ідеал деспотизму та поневолення не тільки тіл, але ще більше душ думок людських" [7, с. 150].
Не сприймав І.Франко і вирішення марксизмом національного питання, якому той надавав другорядного значення. Дух покори, національний нігілізм, які вносились у свідомість українського народу, не могли дати свободу і незалежність Україні. Шлях до цього, на думку І.Франка, лежить через утвердження національної гідності й гордості, консолідацію, єдність усіх сил, відчуття себе українцями, українською нацією, здатною до самостійного культурного й політичного життя.
В марксистській соціальній філософії І.Франкові з його своєрідним етичним персоналізмом найбільше бракувало суб’єктивного, особистісно-вольового чинника – людської одиниці не тільки як “світу людини, держави, суспільства”, а й як самочинної сутності, екзистенції, спроможної трансформувати отой деперсоніфікований “світ людини” силою власних духовних устремлінь.
Підсумовуючи своє відношення до ідей марксизму, Франко говорить, що не має на меті зменшити наукові заслуги та історичне значення К.Маркса, але для сучасних і "дальших поколінь" буде добре, коли буде розбита легенда про їх "месіанство і непомильність", про те, що вони майже з нічого створили "науковий соціалізм" і дали в своїх писаннях "нове євангеліє" робочому народові всього світу. "Добре буде, коли всі віруючі й невіруючі в нову релігію, почнуть на її творців глядіти як на людей даного часу і окруження, що черпали свої ідеї з того окруження і переробляли їх відповідно до складу свого ума, для людей свого часу. Такий погляд зменшить у вірних і невірних партійну заїлість і фанатизм, улегшить порозуміння, а через це і працю для осягнення великого ідеалу - соціальної справедливості на ґрунті гуманного чуття" [7, с. 151].
Отже, ставлення І.Франка до марксизму дає право зробити висновок про те, що він не був однозначним прихильником цього напряму. К.Маркса ж цінує не як філософа, а як ученого – економіста, який дослідив економічні основи капіталістичного суспільства, вирізнивши в ньому істотний предметний зв'язок – економічні відносини.
Література:
1. Андрущенко В., Михальченко М. Сучасна соціальна філософія. К. 1993.
2. Бичко А.К., Бичко І.В. Феномен української інтелігенції. К. 1995.
3. Бохенский Ю.М. Современная європейская философия. М., 2000.
4. Брагінець А. Філософські і суспільно-політичні погляди Івана Франка. Львів.1956.
5. Забужко О. Філософія української ідеї та європейський контекст. Франківський період. К. 1993.
6. Іван Франко і світова культура: Матеріали міжнар.симпоз. ЮНЕСКО. Львів, 11-15 верес. 1986 р.: у 3-х кн.. – К., 1990.
7. Іван Франко – письменник, мислитель, громадянин. Матеріали Міжнародної наукової конференції. Львів, 1998.
8. Люзняк М. Матеріалізована думка у людському бутті як чинник формування національної свідомості та політичного мислення: з погляду Івана Франка. Львів, 2001.
9. Огородник І.В., Русин М.Ю. Українська філософія в іменах. К. 1997.
10. Огородник І.В., Огородник В.В. Історія філософської думки в Україні. К. 1999.
11. Рассел Б. Історія західної філософії. К. 1995.
12. Франко І. Зібрання творів у 50-ти томах. Том 45. К. 1986
13. Франко І. Твори в двох томах. Том 1. К. 1986.