|
Політичні студії в Україні / Сайт Центру політичних досліджень |
Коваленко Антон - студент
факультету соціології та управління
Запорізького національного університету
Деідеологізація - реальна потреба чи деградація політичної системи
Доволі часто ми чуємо слово «ідеологія», вона є усюди. Кожна людина має власну ідеологію, сприймає, симпатизує, критикує, протестує проти інших ідеологій тощо. Вона є усюди, навіть тоді, коли ми не можемо усвідомити це.
Розглядаючи ідеологію, як певну сукупність поглядів, крізь призму яких людина оцінює більшість подій, процесів, явищ життя, можна побачити здатність її проникати в усі сфери життєдіяльності людини. Але найбільшого впливу, значення та власного роз витку ідеологія може досягати у політичній сфері.
Феномен ідеології в політичних процесах багатогранний. Вона може виступати просто як фактор, що об’єднує людей навколо стратегій бачення розвитку суспільства, держави, як критерій заборони діяльності людей, засобом політичної боротьби, системою загальнодержавних норм, принципів, оцінок, на яких виховуються цілі покоління. Це далеко неповний перелік можливого втілення ідеології в реальне життя. Найширше використання ідеологія має в партійній сфері. Партію формуються, класифікуються, наповнюються членством, формують програмні засади, пропонують проекти реальних рішень та законів виключно на основі власного ідеологічного базису. Але це в ідеалі, який, як відомо, апріорі недосяжний.
Як же в реальному житті протікають ці процеси? Не будемо детально зупинятись на яких основах наповнюються членством партійні структури (як центральні так і місцеві), пишуться програми за шаблоном, пропонують проекти рішень тощо. Тобто, на сьогоднішній день ідеологічних партій просто не існує. Це тотальна деідеологізація чи просто трансформація ідеологій, яку ми не можемо побачити? З певною долею імовірності ми можемо констатувати, що обидва процеси мають місце в політичній системі.
Відмова від ідеологій та заміна її персоніфікацією партійної системи, брендами, які сприймаються більше за яскравою формою ніж за реальним змістовним наповненням: чим це викликано та які наслідки можуть тягнути за собою ці процеси? В певній мірі, після 70 років тотальної ідеологізації усіх форм та сфер життєдіяльності мали викликати зворотну реакцію, яку ми зараз можемо спостерігати. Частково, відсутність потреби суспільства в такій ідеології також спричиняють вищезгадані процеси. Політика все більше стає публічною, але поверхово публічною. Створюється шоу, яке відкриває політичні квазі-процеси та явища. Справжня політична діяльність залишається так само закритою для простого глядача, і в цій системі відносин місце ідеології вже зайнято саме цим шоу.
З одного боку, ми можемо назвати це тотальною деградацією політикуму та політичної системи загалом. Партії не є ідеологічними, рішення їх фракцій у різних законодавчих та представницьких органах влади нагадують більше торги, політичні діячі перед виборами різко стають «лівоцентристами», заграючи до електорату високою соціальною підтримкою, з метою отримання політичних дивідендів. З іншого боку – більшість суб’єктів політичної діяльності все ж таки проявляють хоч найменшу приналежність до тієї чи іншої політичної ідеології.
Можливо самі ідеології настільки трансформувались, що ми не можемо тепер побачити беззаперечних відмінностей від них? Це також має місце, адже ті ж класичні ліберальна, консервативна ідеологія, переживши крах, оновлення, криза оновленого свого стану, зазнали суттєвої трансформації. А значить, і вже самі партії, що підтримують ідеологічні течії так само могли зазнати трансформацій, змін, і тепер важче класифікувати їх.
Як було зазначено вище, навіть сама потреба суспільства відсутня в ідеології. Певна втома від періоду насадження комуністичних догматів, персоніфікації політикуму, підтримка обкладинки, а не реального змісту – це об’єктивні характеристики сьогоднішнього електорату.
Наслідки таких процесів можуть бути неоднозначними. Відсутність чіткої стратегії розвитку держави та альтернативних програм подолання існуючих проблем, не аморфність партійної системи України. З іншого боку – це можливість розвитку, необмеженого певними догмами та принципами, які можуть не відповідати вимогам сучасності, плюралізм думок – це також є наслідками деідеологізації політичних процесів.
Таким чином, ми можемо сказати, що деідеологізація має неоднозначний характер і значення для розвитку політичної системи, і причини її також різноманітні та різнорівневі. Але для оптимізації зазначених процесів, на наш погляд необхідний саме рух знизу. Тобто, ініціатива та реальна потреба в ідеологічних організаціях в політиці має виходити від соціуму за допомогою інститутів громадянського суспільства, які також мають формуватись за ініціативою самого суспільства. За умов формування таких інститутів та механізмів ми можемо казати про вирішення проблеми та формування більш ефективної партійної та політичної системи.
|
Політичні студії в Україні / Сайт Центру політичних досліджень |