Миронов Юрій - студент
факультету політичних наук
Чорноморського державного університету ім. П. Могили
Чорний PR як форма деідеологізації політики
Деідеологізація – концепція, що набула поширення з 60-х рр. 20 в., згідно якої в сучасному світі наступає "кінець ідеології" як суб'єктивного, такого, що спотворює дійсність виразу інтересів соціальних груп (Д. Белл і ін.). У ширшому сенсі – незалежність від впливу певних ідеологічних принципів.
Її можливо розглядати в двох аспектах:
1) відмова від надмірної ідеологізації життя людей;
2) відмова від принципу, при якому ідеологія якої-небудь соціальної групи нав'язується всім членам суспільства, пронизує всі сфери їх життєдіяльності.
Ми живемо в епоху суспільства, де всі одночасно винуватці і жертви. Як відомо, коли винні всі, невинен ніхто, і головне, ніхто не несе відповідальності. Тотальність мислення повсюдна. Чорна PR-змова вражає все людське життя, тіло, мову, владу, іміджі. Суспільство виходить на стадію віртуального варварства – первісно-капіталістичного ладу, де воюють тотеми-предмети і тотеми-слова. Альтернативи немає. Деідеологізація стає максимальною формою чорного PR, який маскується під правду життя.
Деідеологізація стала дискурсом нової влади, який розуміється як відсторонення критичного політичного дискурсу початку 1990-х років. Дискурс деідеологізації, як і дискурс свободи, перетворився на перевертень-двійник.
Без ідеологій суспільно-політичне життя деградує. Ці специфічні ідейні системи є засобом подолання відцентрових сил, сил ентропії, розпаду суб'єкта. В рамках ідеологій виробляється уявлення про основні соціальні цінності. Ці уявлення лягають в основу духовної культури соціуму. І вже в цілісній системі культури «егоїстичний акцент», характерний для цінності, що розглядається в рамках окремої ідеології, може бути подоланий. Але для того, щоб виникли цивілізовані різноманітні ідеї і уявлення, ідеології суб'єктів повинні виробити «щебінь» окремих, приватних, суб'єктивних цінностей.
Але вироблення таких цінностей стикається з проблемою сучасності перехідних країн – чорним PR.
Український політолог Вадим Карасьов дає таке визначення Чорному PR – це руйнування позитивних і конструювання негативних репутацій економічних конкурентів і політичних суперників за допомогою новітніх інформаційних технологій. PR-технології – це продукт або ефект зростаючої технологізації політики, поява нових форм і інструментів політичної комунікації, законів розповсюдження політичної інформації.
Перш за все, важливе питання про причини і чинники технологізації політики в сучасних умовах, тому що саме в її новому технологічному форматі виникло явище, що іменується коментаторами, журналістами, політологами як чорний PR. Це – наростаюча деідеологізація політики, пов'язана з формуванням постіндустріальних і класових для посткласових суспільств.
У сучасних умовах відбувається розмивання ідеологічних переваг, класових і субкультурних форм політичної поведінки. Виборчі кампанії, зокрема, стають все менш ідеологічними.
Технологізм політики, звичайно, стимулює появу певного виду негативної інформації про політичні процеси і про політичних персонажів. Вже хоч би тому, що негативна інформація завжди сприймається краще, ніж позитивна. Проте це жодною мірою не може служити політичним, а тим більше моральним виправданням чорних технологій в політиці.
Активне використання чорного PR в українській політиці пов'язане з двома обставинами. По-перше, з анемією політичних і моральних норм, яка існує в Україні, з відсутністю чітких правил гри, що пов'язане з жахливою по темпах модернізацією, яка відбувається в наший країні по об'єктивних причинах. По-друге, у зв'язку з тим, що існує дуже гостра необхідність в яскраво виражених політичних концептах, політичних програмах, яких немає. Традиційні політичні ідеологеми, концепти націоналізму, демократії, комунізму зблякнули як для політиків, так і для населення. Існування ідеологічної кризи в Україні є однією з причин поширення використання чорного PR.