Нич Григорій - студент
Львівського державного університету безпеки життєдіяльності
Ідеї української державності у теоретичній спадщині Перта Федуна (Петра Полтави)
1943 року на ІІІ Зборі ОУН була прийнята програма соціально-економічних і політичних перетворень для майбутньої України. Ідеї цієї програми знайшли відображення в публіцистичних творах політичних діячів підпілля другої половини 40-х – початку 50-х років. До їх числа належить теоретик бандерівського руху опору Петро Федун (підпільне псевдо – Петро Полтава).
В умовах радянського тоталітарного режиму ідея української державності утверджувалась передусім як ідея руйнації імперських структур. Можна сказати, що поданий у підпільних виданнях образ прийдешньої незалежної української держави набував романтичного забарвлення, а перспективи майбутнього державного будівництва здебільшого виглядають схематичними, позначеними класичними рисами утопічного мислення.
Літературна спадщина Петра Полтави досить вагома. Він діяв як ідеолог-публіцист, готував програмні ідейно-публіцистичні матеріали для революційно-визвольної діяльності (листівки, звернення, повідомлення тощо). Коло теоретичних проблем, яке охопив П. Полтава, достатньо широке, розпочинаючи із визначення завдань українського національно-визвольного руху та завершуючи концепцією самостійної держави.
Так, важливим блоком виступає характеристика тоталітарного більшовицького режиму, його сутності та антинародної спрямованості. В цьому плані особливий інтерес викликають праці “Чому СССР повинен бути перебудований на принципі незалежних національних держав всіх підсовєтських народів?”, “Колоніальна господарська політика більшовицьких імперіалістів в Україні” та “Політика московсько-большевицького уряду та його української агентури не має нічого спільного із справжньою волею українського народу”.
Важливе значення мають твори П. Полтави, змістом яких є проблеми нації, державності, самостійності. В першу чергу це статті “Концепція самостійної України і основна тенденція політичного розвитку сучасного світу” і “Наше вчення про національну державу”. Автор досліджує виникнення політичних націй, утвердження цього поняття, а також взаємовідносини ідеї національного з двома іншими чинниками історичного процесу, починаючи з ХІХ ст.: ідеєю конституційної парламентської держави і появою нових суспільних класів.
Концепція П. Полтави – це незалежна українська держава на українській етнографічній території, що базується на основі ідеї нації. Нація, як історичне явище, розглядається автором як рушій суспільного прогресу, найважливіший з-поміж ідей демократизму, соціальної справедливості. Автор доводить, що ідея нації і національної держави сформувалися в ідейній та політичній боротьбі і випливає з найглибших прагнень та національних почувань народу.
З форм вияву ідеї нації автор виділяє національно-державне визволення, що, напевне, найбільше відповідає терміну “націоналізм”. Націоналізм П. Полтави – це політична концепція. Проте досить часто у нього з`являється розуміння суті націоналізму як ідеології, що ставить націю вихідною і кінцевою метою всіх людських прагнень. Проте як не намагається П. Полтава у статті “Елементи революційности українського націоналізму” довести, що український націоналізм є також світоглядним, все ж таки того світогляду, в розумінні повноцінної націоналістичної ідеології, він не подає.
Виходячи з того, що кінцевою метою українського визвольного руху є створення власної незалежної національної держави – Української Самостійної Соборної держави – автор доводить, що боротьба за національне визволення є властивою даній добі. Саме тому велику увагу приділено характеристиці сутності, структури, змістові майбутньої української держави.
П. Полтава далеко не рівномірно розробляє політичний і соціально-економічний аспект концепції української держави. Більше уваги приділяється соціальному змістові, зокрема теоріям безкласового суспільства і усуспільнення власності, а принципи політичного ладу виводяться лише через ідею демократичного устрою, в загальних рисах пропонованого в марксистських вченнях минулого.
Держава, як обов`язковий елемент єдності народів, повинна існувати завжди. Стверджуючи, що держава не виникла як знаряддя гноблення в руках багатих класів, П. Полтава робить висновок, що основною тенденцією політичного розвитку того часу є тенденція творити національні держави всіх народів. Людство не може існувати без системи “вільних національних держав усіх народів світу”.
Таким чином, на думку П. Полтави, лише національна держава забезпечує повноправний та всебічний розвиток всіх духовних, матеріальних і творчих сил народу. Без національної держави, побудованої на етнографічних землях даного народу, нація не може всебічно розвиватися. Без власної національної держави народ приречений на загибель.
Література
1. Андрусяк Т. Політична і правова думка українського національно-визвольного руху 40-50-х років // Республіканець. – 1995. – № 1-2. – С. 72-77.
2. Дичковська Г. Світоглядні концепції П. Полтави // Визвольний шлях. – 1995. –№ 8. – С. 980-986.
3. Полтава П. Збірник підпільних писань. – Мюнхен, 1959.
4. Полтава П. Концепція самостійної України і основна тенденція політичного розвитку сучасного світу // Літопис УПА. – Т. 9. – Торонто, 1982. – С. 15-76.