Подаєнко Юлія - аспірантка
факультету політичних наук
Чорноморського державного університету ім. П. Могили
Розвиток космополітичної ідеології у сучасному інформаційному суспільстві
Світ з кожним роком стає дедалі тіснішим та взаємозалежнішим. Після завершення епохи однополярності виникають та поширюються нові концепції світоустрою, постає необхідність пошуку нових підходів до розвитку міжнародних відносин. В сучасних умовах глобальні підходи до вирішення політичних проблем домінують над локальними.
Нині, поступово, стираються кордони між державами, переосмислюються поняття «громадянства» та «держави» як такі. Зв’язки громадян з національними державами стають слабшими, а європейська спільнота поступово, але впевнено перетворюється на космополітичне суспільство зі спільним європейським громадянством. Про це переконливо свідчить текст Договору про Європейський Союз, де зазначено, що «будь-який громадянин країни-члена ЄС є одночасно громадянином Союзу» [5, с. 68].
Очевидно, що питання розвитку космополітичної ідеології, заснованої на ідеї формування «світового громадянства» набуває сьогодні нової та посиленої актуальності у зв’язку із намірами зрозуміти як процеси глобалізації у все більш взаємозалежній світовій спільноті відображаються на традиційних національно-культурних ідентичностях.
Питання космополітизму отримали певне висвітлення у науковій літературі. Більш-менш ґрунтовний аналіз даної проблематики розробили сучасні західні дослідники У.Бек, Д.Хелд, Д.Арчібугі та Р.Робертсон [18], [22], [17], [26]. Згадки про космополітизм в сучасному українському дискурсі можна знайти переважно лише у публіцистичних статтях авторів С.Багряного, В.Балана, О.Нельги, що, поряд із радянським науково-дослідницьким спадком, також рясніють критикою на адресу космополітичної ідеології [1], [2], [12].
Поширення космополітичних ідей у сучасному світі пов’язане, насамперед, з актуалізацією таких процесів:
1) Розвитку світової та регіональної інтеграції та економічної глобалізації; посилення ролі транснаціональних корпорацій на світовій арені, що ліквідує кордони між окремими національними державами.
2) Формування інформаційного суспільства, що за допомогою всесвітньої мережі Інтернет долає державні кордони, створюючи за словами дослідника Б.Межуєва «віртуальний космополіс» [11]. Доступ до мережі Інтернет у даному контексті виступає віртуальним аналогом світового громадянства.
3) Збільшення кількості міжнародних структур, агентур, інститутів, груп, рухів, що функціонують понад державними кордонами;
4) Космополітизації освітньої діяльності державних, наддержавних та громадських структур світу, включаючи Болонський процес, основною метою якої є здобуття молодими жителями Європи спільного громадянства та формування у них європейської ідентичності та космополітичного світогляду. Зростання кількості транснаціональних угрупувань експертів, які не прив’язують себе до конкретної території;
5) Невпинного зростання рівня масових міграцій людей, збільшення чисельності та впливовості національних меншин майже у всіх державах світу, необхідність законодавчої легітимації їх рівноправного співжиття в межах одного політичного утворення, з одного боку та, водночас, «туристичний бум», що спостерігається у світі, з іншого боку.
6) Нездатності національних держав самостійно вирішувати проблеми глобального масштабу та значення, що стосуються регулювання економіки, боротьби з тероризмом або морським піратством, захисту прав людини тощо.
7) Розвитку міжнародних правових інститутів та утвердження концепції міжнародної правосуб’єктності. Функціонування міжнародного права, що за необхідності здатне нехтувати законодавством окремих суверенних держав;
8) Утвердження невеликої кількості загальноприйнятих у світі мов (англійська, іспанська тощо);
9) Засвоєння значною частиною населення земної кулі, а особливо молоддю, загальних форм матеріальної та духовної культури. У різних країнах, на різних континентах люди носять один і той самий одяг, слухають однакову музику, дивляться ті самі фільми та користуються однаковими предметами побуту.
Щоб краще зрозуміти дані процеси, що мають місце у світовій політичній реальності сьогодні, слід глибше дослідити сутність проблеми формування світового громадянства в межах європейської та світової спільноти.
У сучасному глобалізованому світі відмінності складають стандартну картину життя. Люди стали більш мобільними, менш чутливими до націоналістичних стереотипів, толерантнішими; вони мислять широко, глобально та не бажають обмежувати себе жодними рамками: ані територіальними, ані мовними чи релігійними. Розвинувшись економічно, глобалізація призвела до непередбачуваних політичних і соціально-культурних наслідків: люди, будучи мешканцями одного місця, бажають водночас належати до універсального світу, бути його громадянином.
Сьогодні суспільство потребує абсолютно нової ідеї, яка б не заперечувала, а пристосовувалась до соціально-політичних реалій, яка б у суспільстві без кордонів могла зберегти та забезпечити співіснування значного розмаїття культур. У.Бек, наполягає на тому, що «після комунізму та неолібералізму, постала потреба у новій великій ідеї – і цією ідеєю може стати космополітизм» [18].
Космополітизм є досить широким та багатогранним явищем. Дослідники визначають його як: різновид утопічного світогляду, що несе переважно негативне навантаження, бо відкидає ідею існування людства як поліетнічної та багатонаціональної цілісності і стоїть на позиціях перетворення його в дещо невиразне і одноманітне [12]; як буржуазну теорію, що закликає до відмови від патріотичних почуттів та національних традицій [14, с. 215]; як сукупність політичних ідей, філософій та ідеологій [18]; як співіснування та взаємодію численних ідентичностей [8]. Однак, переважна більшість дослідників тлумачить космополітизм як ідеологію так званого «світового громадянства» [9].
Якщо прогнозувати на перспективу, то сьогоденні політичні реалії є потужним викликом, на який сучасні політичні ідеології відповісти вже не здатні. Космополітизм у зв’язку з цим, гадаємо, узагальнивши свої ідеї та доктринально оформивши свої положення, невідмінно постане в одному переліку разом з політичними ідеологіями консерватизму, лібералізму, націоналізму, тощо.
Дефініція «космополітизм» досить часто стоїть поряд, а іноді ототожнюється із спорідненими до неї поняттями «мондіалізм», «глобалізм», «інтернаціоналізм», «мультикультуралізм» та «денаціоналізація» і, в свою чергу, протиставляється «націоналізму», «патріотизму» та «комунітаризму».
Література:
1. Багряний С. Національна традиція чи космополітизм? // Персонал Плюс. - № 3, 2007.
2. Балан В. Залп по космополитам // http://berkovich-zametki.com/Balan1.htm.
3. Вознюк Ю., Шевченко М. Геополітика, геополітична свідомість, геофілософія // http://warhistory.ukrlife.org/1_3_06_4.html.
4. Деррида Ж. Глобализация. Мир. Космополитизм / Перевод Д.Ольшанского // журнал «Космополис», № 2 (8), 2004. – с. 125 – 140.
5. Этнические и региональные конфликты в Евразии: в 3 кн.: Кн. 3 Международный опыт разрешения этнических конфликтов / Общ. ред. Б.Коппитерс, Э.Ремакль, А.Зверев. – М.: Издательство «Весь Мир», 1997. – 304 с.
6. Засурский И. Комополис / Виртуальность: от многоканального приемника к индустрии социальных связей // http://exlibris.ng.ru/internet/2001-09-20/2_kosmopolis.html.
8. Кристева Ю. Самі собі чужі. — К.: "Основи", 2004.
9. Матеріали Вікіпедії – вільної енциклопедії (www.wikipedia.org.ua).
10. Мегатренды мирового развития. – под редакцией М.Ильина, В.Иноземцева. – М.: Экономика, 2001. – 296 с.
11. Межуев Б. Сотворение космополиса // http://www.politstudies.ru/universum/esse/10mej.htm.
12. Нельга О. Космополітизм // Етнічний довідник (http://www.socd.univ.kiev.ua/PUBLICAT/SOC/YEVTUKH/index.htm).
13. Собрание сочинений В.Соловьева. – Брюссель, 1966. – Т.9. – с.180.
14. Философский словарь / Под ред. И.Т. Фролова. - 4-е изд. - М.: Политиздат, 1981. - 445 с.
15. Хелд Д., Гольдблатт Д., Макгрю Э. Глобальные трансформации. – М.:Праксис, 2004.
16. Юрт Й. Німецько-французькі діалоги про культуру. Ще раз про провінційний космополітизм // Матеріали II Фрайбурзьких діалогів про культуру. – Франція, 1998.
17. Archibugi D. Cosmopolitan Democracy. – New Left Review, 2000.
18. Beck U. The Cosmopolitan Society and its Enemies // http://www.sunysb.edu/sociology/faculty/Levy/Beck%20Cosmopolitan%20Society%20and%20its%20Enemies%20(TCS).pdf.
19. Brown C. International Relations Theory: New Normative Approaches. – London, 1992.
20. Guenno J.-M. The End of Nation // Космополис. Альманах, 1997 – с. 112-119.
21. Evers H.-D., Kaiser M. Two Continents, One Area: Eurasia // Working Paper № 326, Sociology of Development Research Centre, University of Bielefeld, 2000.
22. Held D. Democracy and The Global Order. – Cambridge, 1995. – p. 99-135.
23. Huntington Samuel P. Dead Souls. The Denationalization of the American Elite // The National Interest. - №75, 2004.
25. Kant I. Critique of Pure Reason. – London: Macmillan, 1964.