Політичні студії в Україні / Сайт Центру політичних досліджень

Ідейні основи соціально-політичних систем.  Політичні ідеології: трансформація уявлень в контексті сучасності / Матеріали І Науково-практичної студентської конференції. – Львів: Філософський факультет ЛНУ ім.І.Франка: Центр політичних досліджень, 2009. – 112 с.

 

 

Шкірчак Сергій – студент

факультету політичних наук

Чорноморського державного університету ім. П. Могили

 

Політична ідеологія «за» і «проти» війни

 

Протягом значного періоду людської історії війна та ідеологія були тісно пов’язаними. Зазвичай, за допомогою ідеології усіма силами прагнули обґрунтувати, підтримати ведення війни тією чи іншою політичною силою. Так було за часів Христових походів та Колоніальних війн, що вели європейські держави у країнах за межами Європи, так було і під час Другої світової та Холодної війн, де ідеологічний фактор відігравав мало не вирішальну роль в пояснені причин тої чи іншої війни.

Зрозуміло, що не позбавлені певних ідеологічних аспектів і війни сучасної постіндустріальної епохи. Своє обґрунтування вони знаходять не лише в державних доктринах (як, наприклад, так звана «війна проти тероризму» – геополітична концепція, розроблена республіканською адміністрацією Дж. Буша молодшого відразу після подій 11 вересня 2001 року з метою боротьби проти міжнародного тероризму), а й у наукових доробках відомих учених. Згадаймо хоча б С. Хантінгтона («Зіткнення цивілізацій») та Ф. Фукуяму («Кінець історії»).

Нині подібні вчені відіграють ту роль, яку свого часу відігравали такі класики геополітики як Ф. Ратцель, К. Хаусхофер та ін. в обґрунтуванні причин ведення війн тими чи іншими державами. Таким чином, парадокс полягає в тому, що їхні праці є не просто внеском у науку, а є своєрідною санкцією, дозволом на ведення війн, тим самим всіляко підтримуючи ті політичні ідеології та доктрини, що виступають «ЗА» можливість ведення війн між народами.

Проте війна (розв’язання конфліктів між політичними суб’єктами силовими засобами) – це глобальна проблема людства, яка нині потребує свого вирішення. Ідеологія тут може відіграти не останню роль, оскільки, якщо певна ідеологічна течія має право обґрунтовувати в певних своїх положеннях причини ведення війн між державами / політичними силами, то значить інша здатна послужити і протилежній цілі.

Подібною ідеологією «ПРОТИ» війни є пацифізм. Проте основна проблема пацифізму – це те, що він виступає проти війни, а не пропагує мир. Іншими проблемами, так би мовити, «мирних ідеологій» є: 1) необхідність пошуку політичної сили, яка б асоціювала б себе з цією ідеологією і була б доволі потужною на міжнародній арені; 2) пошук ефективних методів пропагування та реалізації своєї програми.

Першу проблему можна вирішити, якщо залучити ООН. Хоча ООН, по суті, є сукупністю держав-членів, які з різних причин у більшості своїй не зацікавлені в поширені такої ідеології. Та все ж таки ООН – це також постійно діючий апарат, серед працівників якого, маємо надію, є люди, які справді хочуть вирішити проблему війни і миру. У протилежному випадку всі намагання домогтися «миру на землі» й надалі носитимуть номінальний характер.

Ось тут постає друга проблема – методи. Тобто яким чином впроваджувати миротворчі ідеї, навіть, якщо за це візьметься апарат ООН. Тут так само можна не гребувати деякими методами, якими користуються ті політичні сили, що пропагують війну. Наприклад, такий напрямок як паблік рилейшинз (public relations) пропонує широкий спектр методів, технік та прийомів (від простого інформування громадськості до маніпулювання свідомістю), здатних допомогти вирішити зазначену проблему. Методи ці детально розписані у відповідній літературі, також у світі чимало спеціалістів у цій галузі, які здатні впровадити їх у життя. Єдине, що в такому разі є потрібним, – це час, адже для вирішення такої глобальної проблеми потрібно не рік-два, а зміна декілька поколінь, але як показує зворотній досвід розбурхання воєн ці методи можуть буди надзвичайно ефективними.

А оскільки основними функціями саме політичної ідеології є: оволодіння суспільною свідомістю, впровадження в цю свідомість власних критеріїв оцінки минулого, сьогодення і майбутнього, створення позитивного образу в очах громадської думки за допомогою запропонованих цілей і завдань політичного розвитку. При цьому політична ідеологія покликана не стільки поширювати, пропагувати свої цілі та ідеали, скільки добиватися цілеспрямованих дій людей у виконання поставлених нею завдань. Саме тому можна сказати, що вичерпані ще не всі ресурси та методи у вирішені проблеми війни та миру, і певна «мирна ідеологія» не буде тут зайвою.

 

 

Політичні студії в Україні / Сайт Центру політичних досліджень

Ідейні основи соціально-політичних систем.  Політичні ідеології: трансформація уявлень в контексті сучасності / Матеріали І Науково-практичної студентської конференції. – Львів: Філософський факультет ЛНУ ім.І.Франка: Центр політичних досліджень, 2009. – 112 с.

 

 

 



return_links(); ?>