Сичик Катерина – студентка
філософського факультету ЛНУ ім. І. Франка
Місце ідеології в діяльності політичних партій України
Зараз в Україні офіційно зареєстровано велику кількість політичних партій - понад 160(!), які охоплюють увесь спектр ідеологій, однак по-різному їх відображають, реалізують, мають не однаковий статус, авторитет, рівень впливу на процеси які відбуваються у суспільстві, на громадян загалом. Окремі з них не мають суспільного значення, тому що утворені лише навколо певних особистостей (їхніх лідерів) і свою діяльність спрямовують на захист власних інтересів, замість того, щоб вирішувати суспільні проблеми.
У своїх політичних закликах представники багатьох партій використовують такі важливі смислові символи, як нація, національна ідея, українська держава, український народ тощо. Наслідками цих популістських гасел є поступова зневіра народу в політичну сферу та втрата довіри до органів державної влади. Замість того, щоб виконувати своє основне завдання – позитивно впливати на соціально-економічні, політичні та суспільні відносини, вони, навпаки, зменшують авторитет і популярність таких структур.
Щоб відображати інтереси певної верстви чи класу, політична партія обирає певну ідеологію, на основі якої пишуться партійні програмні документи, де формулюються цілі, для втілення яких політичну партію створено. Отже, ідеологія стає інструментом боротьби за державну владу в суспільстві.
Якщо структуризувати український партійний спектр, то ми спостерігаємо неузгодженість назви політичної сили, її ідеології та практичних дій і заяв.
Політичними силами, що перемогли на останніх парламентських виборах є Партія регіонів, Блок Юлії Тимошенко, Народний союз «Наша Україна» та Блок Литвина, також Комуністична партія України, яка потрапила до парламенту за інерцією, завдяки своєму авторитету в минулому.
Аналіз програм цих партій яскраво засвідчує, що їх дуже складно класифікувати за ідеологічною належністю. Усі вони – за демократію, за народ, всезагальний добробут і т.д. Це, у свою чергу, призводить до незавершеної ідеологічної структурованості українського суспільства, що сприяє збереженню низького рівня політичної культури населення й значним маніпуляціям під час кожної передвиборчої кампанії.
Традиційно-ідеологічними, судячи з партійних програм, в Україні нині є комуністи й націоналісти. Разом з тим, тут є застереження: зазвичай їхня ідейна належність виписана лише в партійній програмі, а в практичній діяльності вони нічим не відрізняються від решти політичних партій. Комуністи голосують і підтримують капіталістичні й олігархічні клани, проти яких самі ж таки виступають. Націоналісти розчиняються або делегують свою підтримку іншим безликим утворенням. Інші політичні партії так нечітко формулюють свої ідеологічні засади, що їх не можна зарахувати до ліберальної, консервативної або іншої ідеології.
Отже, ми можемо стверджувати, що в сучасній політичній сфері України діють три взаємозалежні негативні чинники, а саме::
А) Брак політичних сил, що наголошують на важливості і необхідності реалізації системної державної діяльності на основі чіткої ідеології (консервативної, ліберальної, соціалістичної або інших ідеологічних течій), та які своїми діями не порушують власно-проголошених принципів, - тобто проблема відсутності ідеологічних партій. Це в свою чергу, крім інших негативів, призводить до наступних наслідків:
Б) В Україні зберігається незавершена ідеологічна структурованість суспільства, що сприяє збереженню низького рівня політичної культури населення та заохочує політичних гравців використовувати маніпулятивні технології під час передвиборних кампаній.
Ці фактори в сукупності зумовлюють те, що:
В) Діяльність української влади не є і не може бути ефективною, адже вона не сповідує жодної системи принципів державного управління, а в своїй діяльності орієнтується не на раціональні орієнтири, а на популістські запити неструктурованого через відсутність реально ідеологічного забарвлення партій українського суспільства.