БЕЗПЕКА ОСОБИ ЯК КАТЕГОРІЯ ПОЛІТИЧНОЇ НАУКИ ТА СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ЯВИЩЕ
Віталій Мельник
Досліджено теоретичні та термінологічні аспекти теорії «human security», з’ясовано основні інтерпретації «human security». Проаналізовані структура та визначені основні внутрішні та зовнішні чинники, що впливають на стан безпеки особи.
Ключові слова: безпека особи, суб’єкт та об’єкт безпеки, загрози, чинники безпеки.
Безпека є невід’ємною характеристикою й умовою життя та діяльності особи, суспільства та держави. Згідно з теорією мотивації (за А. Маслоу), яка обумовлює ієрархію потреб людини, безпека, поряд з фізіологічними потребами (в їжі, одязі тощо), є однією із головних потреб.
Безпека - це стан стійкого існування (розвитку) об'єкта, при якому вірогідність небажаної зміни яких-небудь параметрів (характеристик) його життєдіяльності (функціонування) невелика, а також існує висока імовірність розвитку, вдосконалення об’єкта та довкілля.
З уваги на глобальні трансформації та нестабільність українського суспільства безпека посідає особливе місце в структурі суспільних цінностей, саме через безпеку реалізуються всі інші людські можливості: на життя, на свободу, на самореалізацію.
У цьому контексті важливо з’ясувати зміст поняття «human security». Прямий переклад англомовного терміна - «людська безпека», можна тлумачити як безпеку людини чи безпеку людства. В українській мові «human security» має синонімічні відповідники передусім щодо поняття «людина», а саме: індивід, особа, особистість.
Поняття «людина» зазвичай вживають у двох основних значеннях: 1) вид живих істот, що займає певне місце в ієрархії (сукупності) живих організмів (Homo sapiens); 2) людина, як особлива розумна істота, що має принципові відмінності від усіх інших живих істот. Поняттям “індивід” позначають одиничного представника роду і стоїть він у ряді таких понять: рід – вид – індивід. Індивід постає перед нами у своєрідній діалектиці одиничного та загального: як представник роду, індивід є носієм якихось важливих рис, властивих родові загалом, але ці риси представлені в індивіді як неповторні й унікальні, але не у всій родовій повноті та яскравості. Тобто в кожному конкретному індивіді представлені не всі можливі вияви родових якостей людини. Тому ми не можемо прямо і безпосередньо переносити всі характеристики роду на індивіда, як і навпаки.
Поняття “особи” характеризує насамперед певні реальні властивості людського індивіда і охоплює три найважливіші моменти. По-перше, особа – це суб'єкт та об'єкт соціальних стосунків, тобто той, ким продукуються соціальні дії та на кого вони спрямовані. За цією характеристикою, особа постає у певних соціальних ролях, представником певних соціальних верств. По-друге, особа характеризується через особливий, неповторний внутрішній світ людини з її темпераментом, знаннями, переконаннями, ідеалами, ерудицією. Нарешті, по-третє, особа постає перед нами як людська “самість”, вісь, центр, зосередження усіх дійових, психічних та інтелектуальних якостей. Кожна особа – унікальна та неповторна у своїх характеристиках і виявах, але водночас є представником людської особи взагалі, особи як такої, особи як родової характеристики людини. В такому контексті індивід є суб’єктом безпеки в теорії human security.
Утім в українській політології та теорії безпеки нема єдиного консенсусного підходу щодо цього терміна. Це можна пояснити процесом становлення концепції і його некінченістю навіть на Заході. Серед основних трактувань «human security» використовують такі:
1. Концепція, яка розглядає безпеку особи, як теорію, що походить з потреби реалізації основних потреб людини. Ця концепція виникла внаслідок появи документів «Програми ООН з розвитку». Основні положення підходу розкрито у таких твердженнях:
– суб'єктом безпеки особи є люди, а не на держави або суспільні групи;
– компоненти безпеки особи взаємозалежні;
– безпека особи пов'язана з якістю життя людей, суспільства, політичного процесу, а все, що знижує цю якість, загрожує безпеці.
2. «Інтервенціоністське трактування» безпеки особи звертає основну увагу на взаємодію особи та держави у сфері безпеки. Його представники наголошують на твердженні, що безпека держави не обов'язково гарантує безпеку її громадян. Цей підхід використовує концепцію безпеки особи для виправдання так званих «гуманітарних інтервенцій» для гарантування безпеки особи і наочно демонструє зміну статусу держави та розуміння суверенітету у сучасному світі.
3. Модель розвитку в концепції безпеки особи закономірно тлумачить розвиток як фундамент, основу для існування людини, її самореалізації. А основні підстави для розвитку має гарантувати безпека особи. Теоретики, що підтримують цей підхід, наголошують на узгодженні, налагодженні взаємодії між усіма суб’єктами реалізації безпеки особи (людиною, суспільством, державою, міжнародними організаціями тощо), а також розглядають важливість перерозподілу благ у світі від «багатих» країн і суспільств до «бідних», мінімізації негативних наслідків глобалізації, посилення інституційного регулювання світової економіки та глобалізаційних процесів з метою ефективного розвитку для людства і людини.
4. Ще один підхід розглядає появу концепції безпеки особи, як наслідок зміщення акцентів у гарантуванні національної безпеки з традиційних на нетрадиційні загрози. У цьому тлумаченні безпека особи виступає як підпорядкований елемент щодо національної безпеки, а потреба її реалізації обґрунтовується посиленням держави через людину та суспільство в умовах глобалізації та «розмивання» суверенітету.
Отже, «human security» передбачає не лише фізичний захист кожної людини («безпека людини») чи завдання виживання і безпеки людства («людська / глобальна безпека»), а більшою мірою реалізацію здатності кожної людини до повноцінного життя та гарантування відповідних умов для цього з боку самої людини, громадських організацій, суспільства, а також – держави, міжнародного співтовариства, міжнародних організацій тощо.
Розглядаючи «human security», російський дослідник Д. Балуев дає їй таке «робоче визначення»: це свобода від загроз життю індивіда і його якості, при одночасному створенні умов для його вільного розвитку і реалізації прав та можливостей брати участь в суспільному житті (на національному, так і глобальному рівнях).
Узагальнюючи, пропонуємо таке визначення «human security»: стабільний стан надійної захищеності життєво важливих інтересів особи, її прав та цінностей від небезпек, загроз, шкідливих впливів (фізичного, духовного, майнового, інформаційного, соціального, економічного, політичного, екологічного, військового тощо) за умов збереження і розвитку потенціалу особи та її здатності до ефективної діяльності у всіх сферах.
Основними елементами безпеки особи є: суб’єкти та об’єкти, основні чинники (умови реалізації, небезпеки та загрози тощо), а також види безпеки особи.
Основу структури безпеки особи закономірно становлять її суб’єкти та об’єкти. Зокрема об’єкт можна визначити, як предмет (елемент соціальної сфери, організація, підприємство, особа, явище), на який спрямована будь-яка діяльність, а об’єктами безпеки особи є об'єкти, на які спрямовані захисні заходи у сфері реалізації безпеки особи. Єдиним таким об’єктом у цій концепції виступає людина, індивід.
Суб’єкт – це носій практичної діяльності та пізнання, джерело активності, спрямованої на об'єкт. Суб'єктами гарантування безпеки особи є сама людина, як фізична особа і як громадянин, громадські, суспільні та міжнародні організації, що володіють правами й обов'язками щодо участі в гарантуванні безпеки; держава, що здійснює функції в цій сфері через органи законодавчої, виконавчої і судової влади тощо.
Безпека особи є цілісною концепцією, що розглядає загрози особі та можливості їх успішного подолання у різних сферах людського життя.. Задля ефективнішого аналізу виокремлюють та класифікують елементи безпеки особи та види.
У доповіді «Програми ООН з розвитку» (1994) було виокремлено сім елементів безпеки особи: 1) економічна безпека (гарантування матеріальних умов розвитку особи); 2) продовольча безпека (достатня кількість харчів); 3) медична безпека (рівний і вільний доступ до якісної системи охорони здоров'я); 4) екологічна безпека (відсутність шкідливих екологічних чинників); 5) безпека людини (захист від таких загроз, як тортури, війни, кримінальні загрози, поширення наркотиків тощо); 6) безпека співтовариств (збереження традиційних культур та етнічних груп); 7) політична безпека (достатні політичні права і відсутність політичного гноблення).
Чинник безпеки особи – це причина, рушійна сила якого-небудь процесу або явища, що визначає його характер або окремі риси і може свідчити і про зміцнення, і про послаблення рівня безпеки особи. Інакше кажучи, чинник – це те, що впливає, від чого безпосередньо залежить безпека особи.
Основним критерієм класифікації чинників є їх зв’язок з головним об’єктом безпеки особи – індивідом, особою. Відповідно до цього критерію виокремлюють такі типи чинників, що впливають на стан безпеки особи:
1. Внутрішні. До них належать: психофізичний стан; рівень освіти (знання); традиції; цінності, ідеали, переконання; потреби та інтереси тощо.
2. Зовнішні:
а) внутрішньодержавні:
– чинники стану суспільства та взаємодії особи і суспільства. Серед основних чинників цього типу – історія суспільства, його традиції, рівень загальної та політичної культури, рівень освіченості, демографічні (чисельність, вікові, гендерні) та економічні (доходи, безробіття) показники, особливості стратифікації. Тут також треба виокремити показники, що мало піддаються кількісному підрахунку, але дуже важливі – рівень суспільної активності та суспільної консолідації (однорідності).
– чинники стану держави та взаємодії особи та держави. Тут важливим є форма державного устрою, форма правління та політичний режим, стан економічного розвитку, соціальна спрямованість державної політики, політико-правових традицій взаємодії людини та держави, спрямованість дій державних інститутів на реалізацію прав і свобод людини, інтересів особи, безпековий потенціал держави, доступ особи до формування та реалізації державної (безпекової) політики тощо.
б) глобальні:
– чинник глобальних проблем. Тут виокремимо проблеми, що впливають на усю Земну кулю і можуть стосуватися кожної людини. Найнебезпечнішими вважають проблеми роззброєння, екологічну, економічно-продовольчу тощо.
– чинник глобальних інституцій. Розширюється кількість та склад міжнародних акторів: – до держав долучися різноманітні міждержавні об’єднання (наприклад ЄС чи ОПЕК), міжнародні організації, державні (наприклад, ООН чи МВФ) і неурядові (Римський клуб, Всесвітній економічний форум). Зростає вплив цих акторів на міжнародну політику, глобальні процеси, а отже, на загальну безпеку і безпеку особи. Важливою перевагою глобальних інституцій для безпеки особи є можливість безпосередньо через них брати участь у міжнародних подіях, а також шукати в них захисту від недемократичних дій держав.
– чинник глобальних процесів. Серед найважливіших глобальних процесів, що впливають на безпеку особи – глобалізація, інформаційна революція, науково-технічний прогрес. Важливим є також чинник динамічності міжнародної системи (вона виявляється у зміні статусу і ролі всіх акторів міжнародних відносин, держави). Такі глобальні впливи дають особі щораз більші можливості розвитку, але водночас і більше відчужують особу, суспільство, державу одне від одного. Вони також дають змогу залучення, зростання впливу та значення особи у міжнародній політиці (зокрема в політиці безпеки), але й ставлять у взаємозалежність економіку, політику і взагалі діяльність кожної особи, суспільства чи держави у сучасному світі.
Отже, глобальні трансформації та розвиток концепції «human security» демонструють актуальність цієї теорії та дають підстави говорити про «безпеку особи», як неодмінний стабільний стан надійної захищеності життєво важливих інтересів особи, її прав та цінностей від небезпек, загроз, шкідливих впливів за умов збереження і розвитку потенціалу особи та її здатності до ефективної діяльності у всіх сферах.
Узагальнюючи можна також стверджувати, що існує специфічна система безпеки особи, тобто функціональна система, що відображає процеси взаємодії елементів, які прагнуть до впорядкованості, структуризації, загальної цілісності та формується адекватна цим процесам загальна теорія безпеки особи як сукупність основних понять, теоретичних підходів, концепцій розроблення безпеки особи і її реалізації.
HUMAN
SECURITY AS A CATEGORY OF POLITICAL SCIENCE AND
SOCIO-POLITICAL PHENOMENON
Vitaly
Melnyk
The
theoretical and terminological aspects of theory of «human security» are investigated, the main interpretations of «human security» are found out. The structure is analyzed and the main internal and
external factors, which influence the human security are determined..
Key words: human security, subject
and object of security, threat, security factors.
Політична наука в Україні: стан і перспективи: матеріали всеукраїнської наукової конференції (Львів, 10-11 травня 2007 року) /
Укл. Поліщук М., Скочиляс Л., Угрин Л. – Львів, ЦПД, 2008. - 308 с.