13/12/2009
В межах експертного дослідження Центру політичних досліджень у липні-серпні 2009 року були опитані 42 експерти та відповідальні працівники місцевого самоврядування і державних адміністрацій у Львівській області.
Більшість, від числа опитаних, висловились щодо необхідності проведення конституційної реформи (57,1 %), коливання щодо актуальності її проведення властиві 26,2 % і 14, 3 % висловились проти її проведення.
Абсолютна більшість респондентів (71,4 %) заявили, що вони ознайомились із варіантом змін та доповнень до Конституції, які були розроблені і запропоновані Президентом України В.Ющенко. Одночасно 80,1 % негативно оцінили результати змін до Конституції, які було прийнято 8 грудня 2004 року. Що дозволяє припустити детермінованість необхідності проведення конституційних змін критичним сприйняттям результатів попередньо прийнятих змін до Конституції, які значною мірою сприяли виникненню перманентних політичних криз. В той же час лише 23,8 % опитаних вважають, що конституційна реформа буде здатна подолати політичну кризу. Більшість з опитаних 61,9 % переконані, що конституційна реформа буде здатна це зробити лише частково, а 11,9 % взагалі відкидають таку її здатність. Причин таких результатів може бути декілька. По-перше, можна припустити, що проекти змін, на думку експертів, є недосконалими і не охоплюють своїми регуляторними механізмами всіх проблемних явищ. По-друге, практичний досвід свідчить, що норми можуть бути дуже добрими, але їхня реалізація, практичне втілення відбувається за формулою «думали як краще, а вийшло – як завжди». Тобто, відбувається усвідомлення, що для подолання політичних криз недостатньо лише запропонувати і прийняти певні зміни до Основного закону.
Опосередковане підтвердження цих наших припущень ми знаходимо через аналіз ставлення експертів до пропозицій, які містяться у проекті Конституції, запропонованому Президентом України. Абсолютна більшість (88,1 %) виступають за всенародні вибори глави держави. Подібно (69 %) підтримують вимогу реформи системи судоустрою та правоохоронної системи. Також значний рівень підтримки (57,1 %) виявлено щодо відмови від інституту імперативного мандату для депутатів та висловлено щодо необхідності зміни виборчого законодавства і запровадженню відкритих списків. Натомість, одне з принципових нововведень з числа запропонованих Президентом В.Ющенко – ідея двопалатного парламенту, схвалили лише 14,3 % опитаних. Також негативно експерти поставились до пропозиції відмови від формальних вимог формування коаліції в парламенті – лише 28,6 % повністю підтримують цю ідею.
Стосовно можливих очікувань від реалізації ідеї двопалатного парламенту: 50,% вважають, що двопалатний парламент ускладнить законодавчий процес без покращення якості законодавчих актів; значна також частка опитаних (42,9%) сумніваються у тому, що двопалатний парламент здатен об’єднати країну в силу залучення кадрового потенціалу регіонів та відкриє новий шлях для оновлення політичної еліти.
Фактично поділились погляди експертів і щодо пропозиції введення до складу верхньої палати парламенту колишніх президентів країни. На наш погляд, відсутність підтримки цих пропозицій можна пояснити наступним чином – громадськість, в тому числі і експертна, має бути підготовлена до нових пропозицій, вони мають бути вмотивовані. Коли ж всіх «ставлять перед фактом», тоді буде переважати пересторога, підозри та побоювання прихованого контексту/інтересів.
Дане пояснення може бути застосоване і ще до однієї пропозиції – права громадян на «народну ініціативу». Подібне право існує в багатьох європейських країнах і активно використовується громадянами. В цьому випадку оцінки експертів поділились стосовно як позитивного, так і негативного сприйняття можливих мотивацій: чи сприятиме посиленню політичної активності громадян через безпосереднє залучення до законодавчого процесу; як варіант оптимального способу наблизити законодавчу владу та її діяльність до першочергових потреб громадян. Поділились погляди експертів і щодо трактування цієї пропозиції як формальної норми проекту, прописаної для демонстрації показової відданості засадам народовладдя.
Результати опитування свідчать, що немає одностайності серед експертів і щодо визначення способу прийняття можливих змін до Конституції України. Так, відносна більшість експертів (40,5%) вважають, що це має відбуватись з допомогою Конституційної асамблеї, 38% - припускають, що слід застосувати загальнонаціональний референдум і лише 16,7 % погоджуються, що прийняття змін/нової конституції може бути віднесено до компетенції національного парламенту.
Здоровий скепсис простежується у відносної більшості експертів (57,1 %) і щодо здатності норми виборності суддів подолати корупцію в суддівських лавах. Позитивно цю норму оцінюють лише 14,3 % опитаних, а негативно 26,2 %.
Загальним підсумком результатів опитування може слугувати наступне: по-перше, більшість експертів усвідомлюють необхідність проведення конституційних змін; по-друге, вони скептично ставляться до оприлюднених пропозицій. Це, на нашу думку, зумовлено високим рівнем недовіри до заяв, пропозицій, які виголошують вищі представники політичної влади в Україні. Протягом періоду незалежності, особливо під час виборчих кампаній, політичні лідери активно озвучували численні пропозиції реформ, програм змін країни. Однак, вони залишались не виконаними, навіть за умов приходу до влади тих, хто такі проекти пропонував. Тому, проведення конституційної реформи іманентно буде передбачати проведення дій, спрямованих на відновлення довіри громадян до інститутів влади і політичних лідерів, які будуть уособлювати ці зміни.
Джерело:
Балуцька Л., Романюк А. та ін. Перспективи політичної реформи в Україні у контексті президентських виборів 2010 року. – Львів: ЦПД, 2009. – С.6-8.