ІВАНО-ФРАНКІВЩИНА У ДОСТРОКОВИХ ВИБОРАХ

Ігор ДОЦЯК, Василь КЛИМОНЧУК,  Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, Центр політичного моніторингу (м. Івано-Франківськ) 

Виборча кампанія під час дострокових виборів до Верховної Ради 30 вересня 2007р в Івано-Франківській області визначалась як загальноукраїнськими  суспільно – політичними процесами так і регіональними особливостями. Ескалація політичного протистояння, посилення централізації в діяльності політичних партій, бюрократизація системи державної влади та відсутність прозорості прийняття політичних рішень, особливо в питанні підбору та розстановки персоналій на керівні посади, відсутність політичної відповідальності та правовий нігілізм посадових осіб та органів влади різних рівнів –  такі загальносуспільні чинники, що визначали  виборчий процес та його результати на Івано-Франківщині.

Метою нашого дослідження є виділення регіональних особливостей перебігу виборів – 2007 в області.

Традиційна підтримка виборцями області «помаранчевих» партій зумовила особливу увагу до формування виборчих штабів двох лідерів електоральних симпатій та конкурентів – БЮТу і блоку «Наша Україна – Народна Самооборона». Якщо Блок Юлії Тимошенко йшов на вибори в старому, хоч трохи «очищеному» складі і його виборчий штаб в області  вже традиційно очолив народний депутат і голова обласної організації  Партії «Батьківщина» Д.Шлемко, то у формуванням «мегаблоку» існували певні колізії. Спочатку виникли проблеми із входженням до блоку НУ-НС Конгресу українських націоналістів, який традиційно займає праву нішу в електоральному спектрі області. Коли через  відомі причини лідер КУНу О.Івченко не був включений до виборчих списків НУ-НС, а народний депутат та  голова Івано-Франківської обласної організації  Є.Гірник отримав  91 позицію у списку, зразу було прийнято рішення про  виключення останнього з рядів партії. На що Є.Гірник  повідомив, що не може проводити зміни у партії в умовах одностороннього фінансування з боку О.Івченка і утримується  поки що від будь яких дій, щоб запобігти можливому партійному розколу.

Не  зважаючи на практику багатьох областей, в тому числі і Львівської, та декларації Секретаріату Президента України, виборчий штаб НУ-НС в області очолив не голова ОДА Р.Ткач, а народний депутат М.Круць. На відміну від НУ-НС та БЮТ, де штаби очолили народні депутати, штаб  Партії Регіонів – очолив О.Чуднов -  колишній бізнесмен і теперішній начальних управління охорони навколишнього середовища ОДА.  Два народних депутати Партії Регіонів від області  В.Личук (керівник виборчого штабу в області на виборах 2006 року) та І.Зварич значно знизили свій рейтинг, отримавши відповідно 195 та 224 позицію у виборчому списку. Це по суті є проявом на місцевому рівні протистояння груп Клюєва та Колесникова  в керівництві Партії Регіонів.

Особливість виборчої кампанії в області блоку НУ-НС пов’язана із так званою «експансією» івано-франківців на Донеччину. Заступник голови Народного союзу «Наша Україна» та народний депутат З.Шкутяк (51 позиція в списку НУ-НС) був призначений керівником виборчого штабу в Донецькій області. Внаслідок цього  в Донецьку область під час виборчої кампанії було делеговано понад 3000 осіб, з них 630 залучено для роботи на виборчих дільницях.  На відміну від попередніх 2006 року виборів Партія Регіонів не делегувала своїх представників на Івано-Франківщину зі Східної України, а забезпечувала потребу в членах дільничних комісій та спостерігачах за рахунок жителів регіону. Громадяни за винагороду готові були представляти будь-яку силу, в тому числі і ПР. Вибори характеризувались більш толерантним ставленням до своїх головних опонентів. На зміну пасіонарності  підчас виборів Президента 2004 прийшов прагматизм та раціоналізм. Утверджується ставлення до виборчого процесу як до звичайного бізнесу і звідси  мета – заробити більше грошей. Як наслідок - залучення  непідготовлених і малодосвідчених людей. Партійні організації, не зважаючи на декларовану кількість активних партійців, не змогли забезпечити кадрами такі акцію, переважали безпартійні громадяни.

Передвиборча агітація та пропаганда під час виборчої кампанії в області характеризувалась такими особливостями:

1. характер та види діяльності визначались центральними штабами, На рівні області існували паралельні структури для взаємного контролю (наприклад у БЮТ);

2. основною  формою агітації у «помаранчевих» було проведення мітингів та масових акцій з участю чільних представників блоків та їх лідерів. Обласний штаб Партії Регіонів основну увагу приділяв поширенню агітаційних матеріалів та публікаціям у ЗМІ. Не було безпосереднього спілкування з виборцями лідерів виборчого списку, напевно за винятком В.Коновалюка, батько якого родом із м.Надвірна. В.Янукович, пам’ятаючи  про «яєчний теракт». не вийшов навіть поспілкуватись зі своїми прихильниками приїжджаючи  з робочою поїздкою в м.Калуш;

3. в місцевих засобах масової інформації поширювались будь-які матеріали на платній основі. Ідеологічне спрямування тої чи іншої газети не заважало друкувати матеріали конкурентів чи відкритих супротивників.  Винятком  були випадки посягання  на авторитет центральної влади.  Представники БЮТу поширили  інформацію про прецедент, коли ОДА заборонила публікацію в одній із місцевих газет відкритого листа ГО «Українська перспектива» Президентові В.Ющенку;

4. зовнішня реклама  широко використовувалась всіма політичними силами. Тільки реклама партій антикризової коаліції, як правило, зосереджувалась  на окраїнах міста, а в центральній частині – в основному БЮТ, НУ-НС, і чи не найбільше - ВО «Свобода». Причому  реклама останньої була персоналізована з О.Сичем -  депутатом обласної ради від блоку «Національний вибір». На виборах міського голови м.Івано-Франківська 2006 року  він набрав 16% голосів (2 результат) і займав  п’яту позицію у виборчому у списку ВО «Свобода».

На загал перебіг виборчої кампанії  характеризувався прогнозованістю результатів стосовно лідерів електоральних симпатій населення області. Інтрига полягала в тому, на скільки більше голосів здобуде БЮТ і чи зможе реалізувати  свій амбіційний план проходження до Верховної Ради ВО «Свобода», отримавши за декларацією О.Тягнибока 15% голосів населення Західної України. Результати голосування в Івано-Франківській області показали стабільну підтримку виборцями «помаранчевих» партій, тільки зараз голоси перейшли від Нашої України до БЮТу.

Табл.1
Порівняльна характеристика  результатів виборів до Верховної Ради 2006 та 2007 років
 

В абсолютних цифрах кількість голосів відданих  на підтримку  НУ-НС зменшилась на  71 122, а  на підтримку БЮТу  зросла на 154 775. Але якщо додати кількість голосів відданих на виборах 2006 року за Блок «Костенка-Плюща», партії якого ввійшли до НУ-НС (43 433 голоси) і голоси віддані за  блок ПРП-ПОРА, який по суті влився до БЮТу (26 459 голосів), то фактично в абсолютних значеннях відбувся перехід голосів в межах «помаранчевого» табору. Проявилось збільшення підтримки ПР на 8 тисяч голосів, зростання толерантності в ставленні неї на основі позиції «всі партії одинакові». В цей же час можна констатувати поразку крайнє правих сил. представлених ВО «Свобода». При одних із найбільших затрат на виборчу кампанію в області, постійну присутність в інформаційному просторі та на зовнішній рекламі – приріст у 2,2 % (16 526 голосів) може розглядатись як  повний провал. Причина, на нашу думку. криється в тому, що електорат виявився не схильним до сприйняття радикальних гасел. Крім того вербальний, а не діяльнісний радикалізм ВО «Свобода» досить скептично сприймався більшістю виборців. Значні сумніви були пов’язані із  джерелами такого потужного фінансування виборчої кампанії. Найбільш суттєвим підсумком дострокових виборів до Верховної Ради 30 вересня 2006 року є зниження  електоральної активності  з  71,9% до 66%. Тобто за один рік, що пройшов від виборів до Верховної Ради України 2006 року, рівень активності виборців впав майже на 6%. Посилення абсентеїзму серед виборців області є наслідком розчарування у здатності впливати на результати в зв’язку із голосуванням за закритими  виборчими списками, відсутністю політичної відповідальності партій та партійних блоків, що перемогли на виборах. У значної кількості громадян утверджується ставлення до виборів як до банального бізнесу. Якщо не можна вплинути на результати виборів та тих кого обрали, то треба постаратись отримати матеріальний зиск  із самої виборчої кампанії. Втрачається цінність  інституту виборів, як одного із визначальних у демократичного суспільстві. Якщо умовно виділити раціональний, емоційний та традиціоналістський тип мотивів голосування, то в Івано-Франківській області  електоральний вибір носив більше емоційний характер. Він визначався рівнем незадоволеності реальним станом речей, нереалізованими соціальними очікуваннями, прихильністю до національно-демократичних орієнтацій та вірою в тих чи інших лідерів, яким властиві  харизматичні чи псевдохаризматичні якості.


Джерело: Регіональний вимір політичного процесу в Україні у 2007 році: Матеріали міжрегіональної  науково-практичної конференції (Львів, 10 листопада 2007 року) / Укл. Романюк А.С., Скочиляс Л.С., Шиманова О.В. – Львів: Генеза, 2007. – 132 с.