Прем’єр-міністр Канади Марк Карні виступив в Оттаві з першою заявою після перемоги його Ліберальної партії на парламентських виборах. У своїй промові він торкнувся відносин Канади зі США, які погіршились після скандальних заяв президента Дональда Трампа про “51-й штат”, а також розв’язаної ним тарифної війни.
Про це повідомляє “Європейська правда” з посиланням на Reuters.
“Нашим старим відносинам зі Сполученими Штатами, засновані на неухильному поглибленні інтеграції, настав кінець. Система відкритої світової торгівлі, заснована на Сполучених Штатах, система, на яку Канада покладалася з часів Другої світової війни, система, яка, хоча й не ідеальна, допомагала забезпечити процвітання нашої країни протягом десятиліть, закінчилася”, зазначив Карні.
Він назвав поточну ситуацію “трагедією”, однак додав, що “такою є наша нова реальність”.
Карні сказав, що найближчі місяці будуть складними і потребуватимуть жертв.
Відзначимо, кілька місяців тому консерватори були беззаперечними лідерами опитувань, проте відставка Джастіна Трюдо як лідера лібералів, у поєднанні з новим викликом для країни – нападками на Канаду від президента США Дональда Трампа – змінили ситуацію.
| Партія | Лідер(и) | Місця | % голосів | Кількість голосів |
|---|---|---|---|---|
| Ліберальна партія | Марк Карні | 155 | 43,5% | 8 334 958 |
| Консервативна партія | П’єр Пуальєвр | 133 | 41,4% | 7 927 190 |
| Блок Квебекуа | Ів-Франсуа Бланше | 21 | 6,4% | 1 222 239 |
| НДП | Джагміт Сінґх | 7 | 6,3% | 1 199 855 |
| Зелена партія | Елізабет Мей та Жонатан Педно | 1 | 1,3% | 238 371 |
Також про перебіг і результати виборів можна прочитати
тут
https://enr.elections.ca/National.aspx?lang=e
і тут
https://www.bloomberg.com/graphics/2025-canada-election-results/
А також
https://www.washingtonpost.com/world/2025/04/28/canada-election-results-carney-win-liberals-trump/
Тим часом Трамп на початку дня виборів знову заявив, що Канада “має стати 51-м штатом”, що “кордон між країнами штучний” і канадці мають приєднатися до Сполучених Штатів.
Як повідомляє “Європейська правда”, допис про це він розмістив у своїй соцмережі Truth Social вранці за місцевим часом.
Трамп “побажав успіху” канадцям обрати “особу, в якої буде сила й мудрість знизити податки удвічі, безкоштовно збільшити військову могутність до найвищого рівня у світі, у чотири рази збільшити (…) компанії з нульовими тарифами чи податками”, та додав, що для цього Канаді потрібно стати 51-м штатом США.
“Не буде більше штучно проведеної лінії кордону… Подивіться, якими чудовими можуть бути ці простори. Вільний доступ без кордонів. Один позитив, жодного негативу. Так і мало бути!” – заявив Трамп, виділяючи окремі слова та фрази на свій вибір великими літерами, як він часто робить у дописах.
Після того Трамп знову повторив свої типові твердження про те, що США “більше не будуть субсидіювати Канаду на сотні мільйонів доларів”, і що “немає сенсу, якщо Канада не стане штатом”.
Дмитро Шеренговський у статті “Вибори на тлі погроз Трампа: як втручання США повністю змінило розклади у Канаді” для Європейської правди ще 27 березня, тобто за місяць до виборів писав:
“Новообраний прем’єр-міністр Канади Марк Карні 23 березня оголосив про розпуск парламенту та дострокові загальнонаціональні вибори.
Згідно із законодавством, виборчий період в Канаді повинен тривати не менше 37 днів, але не більше 51 дня. І день виборів призначений на 28 квітня є найшвидшою можливою датою, що свідчить про надзвичайність теперішньої ситуації в країні.
Сам по собі розпуск парламенту не став несподіванкою – Карні фактично виконав схвалену на початку року міжпартійну домовленість.
Проте, якщо ще на початку року для лібералів підтримка виборців була катастрофічно низькою і партія була зацікавлена в затягуванні часу свого правління, то вже сьогодні дочасні вибори – це шанс не лише закріпити статус-кво з новим мандатом довіри від канадців, але й здобути уряд більшості.
Причиною цих кардинальних змін став Дональд Трамп, його погрози канадському суверенітету та розпочата тарифна війна, що повернуло рейтинги лібералів.
Тема протидії політиці Трампа стане ключовою на нинішніх виборах.
І судячи з того, як погрози президента США фактично “врятували” лібералів, інші партії також спробують взяти бали за рахунок критики на адресу США.
Консенсусом серед всіх канадських партій є необхідність протистояти Трампу.
На щастя, так саме консенсусом є згадка про подальшу підтримку України в її війні проти РФ.
Карні готує велику реформу
Першим кроком Марка Карні на новій посаді стало координування зусиль із провінціями і територіям задля формування єдиного фронту для торговельної війни зі Сполученими Штатами
На зустрічі з керівниками регіонів він домігся принципової згоди усунути внутрішні міжпровінційні торговельні бар’єри до 1 липня та покращити логістику всередині Канади, якщо ліберали здобудуть перемогу.
Лише цей крок здатен, за попередніми оцінками, скоротити торгівельні витрати до 15% та забезпечити зростання економіки до 8%. Цей крок також стане однією з найзначніших економічних реформ, про яку говорили багато урядів, але так і не реалізували.
Одночасно він має і символічний сенс, показуючи, що Канада, попри внутрішні розбіжності, здатна говорити одним голосом.
Уряд Карні також розпочав перегляд переліку можливих дзеркальних тарифів на американські товари, аби забезпечити максимальний тиск на США при мінімальному ударі по канадських споживачах.
Одним із перших рішень стало тимчасове звільнення нафтогазової галузі від податків, щоб не дестабілізувати постачання до американських нафтопереробних заводів. Також прем’єр оголосив про створення спецфонду сумою в 2 млрд канадських доларів для компенсації експортних втрат автомобільної індустрії.
Як “тимчасовий” прем’єр, Карні утримався від масштабних нових урядових видатків та програм, за винятком допомоги секторам, постраждалим від запровадження США тарифів. Водночас він доручив Канадському інфраструктурному банку пріоритезувати проєкти, що використовують канадську сталь і будівельні матеріали, щоб компенсувати втрати від американських тарифів.
Незважаючи на обмеження “технічного уряду”, команда Карні чітко задекларувала курс на посилення оборони.
У передвиборчі дні Карні пообіцяв “безпрецедентне” збільшення інвестицій у збройні сили, включно з придбанням нових підводних човнів та криголамів для захисту Арктики.
Розпочато консультації з оборонними підрядниками та союзниками щодо прискорення закупівель, а також схвалено дослідження щодо модернізації систем раннього попередження NORAD на півночі країни.
Канада шукає союзників
Розуміючи, що для протидії Трампу потрібна міжнародна підтримка, Карні здійснив свою першу закордонну поїздку як прем’єр не до США (як діяли його попередники), а до Європи.
Цей візит відбувся лише за три дні після вступу Карні на посаду – за океаном він зустрівся з Кіром Стармером та Емманюелем Макроном для координації спільних зусиль, назвавши їх “надійними союзниками”.
Меседж був чіткий: Канада – не ізольована. Європейські партнери також насторожено ставляться до торгової політики Трампа і зацікавлені в захисті міжнародних правил.
Повідомляється, що Карні обговорював з ними спільну реакцію на запровадження США 25% мита на імпорт автомобілів, оскільки це зачіпає і європейських автовиробників.
Окрім того, прем’єр вже провів переговори із Клавдією Шейнбаум, президенткою Мексики, для підтвердження спільної позиції щодо захисту умов договорів про вільну торгівлю NAFTA-USMCA.
Примітно, що голова канадського уряду ще досі не говорив напряму з Трампом.
Ба більше, підкреслюється, що це є навмисним дипломатичним сигналом.
Карні заявив, що відкритий до розмови, але “на канадських умовах” – тобто не дозволить Трампу використати діалог для піару.
Суперечливий Трюдо: чого досяг експрем’єр Канади і чи була достатньою допомога Україні
Це навмисне дистанціювання точно змінитися після виборів, але сьогодні воно задало тон рішучості та твердості в своїй позиції, якої канадці очікували від уряду.
Багато хто з політичних оглядачів порівнює це зі стилем керівництва Карні під час фінансових криз у ролі голови центральних банків Канади та Англії – спокійно, на основі даних, але з готовністю до радикальних кроків, коли цього вимагає ситуація.
Якщо Джастін Трюдо був візіонером, який вів за собою, хоч іноді й зазнавав невдач у реалізації своїх ідей, то Карні сприймається як технократ, який може вирішувати практичні проблеми, але наразі не має харизми формувати нове бачення.
Втім, виборчі перегони можуть це зміни, вимагаючи показати ширшу палітру канадського розвитку, ніж вирішення нагальних проблем.
Лідери та невдахи
Оскільки вибори відбудуться вже досить швидко, то рейтинги партій можуть вважатися доволі показовими.
За даними найбільших агенцій на сайті СВС станом на 26 березня, ліберали мають 40% підтримки виборців і це найвищий показник за останні 4 роки (!). Це дає їм не лише всі шанси переобратися як керівна партія, але й 65% шансів на покращений результат і отримання уряду більшості.
Що цікаво, ще 6 січня, коли Трюдо оголошував відставку, їхня підтримка була найнижчою за останні роки – 20,1% і йшлося фактично про потенційну втрату другого місця на прийдешніх виборах. Ба більше, ще на початку березня, попри різке зростання підтримки, вони фактично відставали на 10 пунктів від консерваторів, а вже на кінець березня – випереджають на 3 пункти.
Такі кардинальні зміни відбулися за неповний місяць і це наразі найбільш яскрава ілюстрація публічної реакції іноземної країни на політику Трампа.
Інші партії значно відстають і відверто не мають шансів на друге місце.
Проте найбільшими невдахами стали “Нові демократи”.
Якщо станом на 6 січня, на тлі критики уряду Трюдо та пошуку альтернатив, виборці готові були дати їм 19,3% підтримки, що давало шанси поборотися за друге місце, то вже на кінець березня – 9,8% із тенденцією до зменшення.
Блок Квебек вже традиційно для останніх років тримається на рівні 6-8%, зі спадом до 6,4% на кінець березня. Зелені за опитуваннями набирають 3,2%, інші партії як от ультраправа популістська Народна Партія – бл. 2%.
Багато аналітиків вже сьогодні вважають, що Ліберальна партія Карні запропонувала найповнішу стратегію захисту Канади, поєднуючи короткострокові заходи (тарифи, підтримка галузей) із довгостроковим зміцненням стійкості (внутрішня економічна інтеграція, інвестиції в оборону).
Консерватори ж наполягають, що саме їхня програма є більш переконливою, бо вона розв’язує кореневі проблеми, які зробили Канаду вразливою до тиску США, наприклад, бюджетні дефіцити епохи Трюдо та недостатній розвиток ресурсного сектору.
Акцент лідера консерваторів П’єра Пуальєвра на енергетичну незалежність та “самозабезпечення” резонує у західних провінціях і серед бізнесу, який давно вимагає диверсифікації.
Ключовим залишається питання довіри виборців – Карні, хоча й новачок у політиці, але має сильний міжнародний авторитет в економіці. Пуальєвр – навпаки, досвідчений політик, але менш відомий у зовнішньополітичній площині.
Опитування Angus Reid у кінці березня показало, що зростання популярності Карні дійсно пов’язане із тим, що його вважають найкращим кандидатом для протидії Трампу.
Історично канадці схильні до підтримки ліберального порядку денного, і вдаються до консервативної альтернативи в ситуаціях, коли ліберали значно не підтвердили очікування. Бачення, що це саме той момент кризи, коли треба змінити уряд і намагаються нав’язати консерватори сьогодні.
Проте важливо, що всі основні партії пообіцяли зберігати єдиний фронт проти Трампа.
У канадців немає бажання підтримувати політиків, які готові йти на поступки США – у цьому питанні існує міжпартійний консенсус.
Головне питання це не те, чи варто чинити опір Трампу, а питання, як саме це робити.
Три сценарії для Канади
Наразі можна очікувати один із трьох сценаріїв розвитку подій:
Уряд більшості лібералів
Якщо Карні вдасться доєднатися до Європейської антитрампівської коаліції та запропонувати план протидії, тоді цілком ймовірна переконлива перемога лібералів, які зможуть скористатися хвилею суспільної єдності проти Трампа.
Щоби здобути більшість (170+ мандатів), лібералам потрібно завоювати передмістя великих міст в Онтаріо, які наразі контролюють консерватори, також здобути кілька менших міст на преріях, зокрема у Вінніпезі та Калгарі. І особливо – забрати частку рейтингів Блоку в Квебеку, особливо якщо виборці побояться, що розкол голосів посилить ефекти політики Трампа на провінцію.
Особиста привабливість Карні для центристських виборців, а також просідання підтримки “Нових демократів” загалом можуть забезпечити необхідний приріст мандатів для переконливої більшості, але цей результат не гарантований, а залежить від збереження темпу кампанії лібералів та уникнення скандалів або серйозних помилок.
Також ліберали критично потребують високої явки, особливо серед поміркованих і молодших виборців, яких мобілізують теми клімату та протидії Трампу.
Перемога лібералів, але без більшості
Теперішні опитування та проєкції розподілу місць стверджують, що цей сценарій найбільш ймовірний. У такому разі Карні може отримати, наприклад, 150–160 мандатів, консерватори – 130–140, а решта – у Блоку Квебек, “Нових демократів” та, можливо, “Зелених”.
Хоча “Нові демократи”, ймовірно, втратить частину місць, вона зможе зберегти близько 15-20 депутатів, які стануть критично важливими. Джагміт Сінгх уже співпрацював із лібералами і майже напевно надасть перевагу Карні перед Пуальєвром.
У такому разі можна очікувати на оновлену неформальну або навіть офіційну угоду між лібералами й НДП – Сінгх наполягатиме на нових поступках, наприклад, пришвидшення впровадження Farmacare або більші інвестиції у житлову сферу в обмін на підтримку уряду Карні.
Блок Квебек, ймовірно, утримає близько 30 місць і теж зможе впливати на окремі голосування. Його лідер Ів-Франсуа Бланше, як і раніше, підтримуватиме ініціативи, які відповідають інтересам Квебеку (компенсації для галузей, які постраждали від тарифів, або посилення захисту французької мови), і виступатиме проти всього, що він вважатиме порушенням провінційних повноважень.
Меншість під керівництвом Карні стане продовженням формату, який Канада має з 2019 року.
Втім, ймовірно, що Карні буде налаштований на більш конструктивну взаємодію з “Новими демократами” і Блоком Квебек, ніж це іноді робив Трюдо.
Цей сценарій вважається досить стабільним –
Фактично усі партії, крім консерваторів, зацікавлені в тому, щоб Карні залишився на посаді.
Несподіваний прорив консерваторів
Попри те, що наразі лідирують ліберали, не виключений, хоч вже і найменш ймовірний сценарій, за якого наприкінці кампанії відбудеться зсув на користь партії Пуальєвра і консерватори сформують уряд меншості.
Це може статися, якщо Карні провалиться на дебатах (його слабке місце – французька мова, що може зашкодити набрати місця у Квебеку), або якщо виборці вирішать все ж покарати Ліберальну партію, яка перебуває при владі вже десятиліття, за втому, помилки чи давні скандали (хоча наразі Трамп виглядає більшим злом).
Для цього Пуальєвру потрібно не лише втримати підтримку на Заході, але й наростити її в Онтаріо та Британській Колумбії.
Якщо консерватори вийдуть найбільшою партією, наприклад, отримають 145–155 місць проти 130–140 у лібералів – Пуальєвр отримає перше право на формування уряду. Парламент у такому разі буде “підвішеним”, жодна партія не матиме більшості.
У цьому сценарії Блок Квебеку може стати “золотою акцією”, хоча Бланше все ж поки більше налаштований на співпрацю з Карні. Єдиними факторами впливу на зміну позицію можуть бути питання скасування федерального вуглецевого податку, що обіцяють консерватори, та питання та питання більшої децентралізації владних повноважень на користь провінцій.
Однак уряд меншості консерваторів буде нестабільним за визначенням – ліберали та “Нові демократи” разом жорстко виступатимуть проти ключових політик Пуальєвра.
Джагміт Сінгх уже натякав, що “Нові демократи” не допустять Пуальєвра до прем’єрства, якщо з’явиться можливість сформувати альтернативну коаліцію.
Та попри сценарії існує одна важлива обставина, що впливатиме на вибори – це регіональна фрагментація.
Якщо тарифи Трампа вдарять по ресурсному сектору Заходу, то тамтешні виборці можуть ще більше мобілізуватися навколо консерваторів, навіть якщо Центральна Канада залишиться за лібералами.
Це може призвести до різкої східно-західної поляризації, коли, наприклад, ліберали виграють за кількістю голосів, але консерватори здобудуть більше мандатів (або навпаки), що може випробувати національну єдність, яка нещодавно відновилася.
Чого очікувати Україні?
Окрім торговельної напруги з США, ще одне важливе міжнародне питання залишається ключовим у цих виборах – підтримка України у війні.
З часу повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році Канада була серед найактивніших союзників України: вона надавала військову допомогу, фінансові кредити та прихистила понад 200 тисяч українських біженців.
Тут одразу можна повідомити, що не варто хвилюватися – усі головні федеральні партії зобов’язуються й надалі підтримувати Україну.
Хоча при цьому певні акценти в їхніх підходах все ж різняться.
Ліберали під керівництвом Джастіна Трюдо зробили підтримку України ключовою складовою міжнародної позиції Канади, і ця лінія збережена урядом Марка Карні. Попри внутрішні потрясіння (відставка Трюдо, відхід Христі Фріланд з політики), відданість Україні не змінилася.
Карні рішуче засудив російську агресію й подає підтримку України як частину захисту міжнародного правопорядку, заснованого на правилах, від якого залежить безпека “середніх держав” на кшталт Канади.
Більш того, він кілька разів натякав, що уряд готовий збільшити обсяги допомоги у разі потреби, особливо в координації з союзниками, та Канада буде готовою збільшувати оборонний бюджет за вимогами НАТО (це опосередковано допоможе і Україні).
Попри відхід Христі Фріланд (головної рушійної сили підтримки України, яка має українське походження), багато ліберальних кандидатів, включно з потенційною віцепрем’єркою Мелані Жолі також твердо підтримують Україну.
Історично консерватори також були надійними союзниками України. Ще уряд Стівена Гарпера у 2014 році після анексії Криму запустив місію військового навчання (Operation UNIFIER) і санкції проти РФ.
Сьогоднішня команда Пуальєвра теж містить яскравих прихильників України, наприклад, депутат Майкл Чонг (тіньовий міністр закордонних справ) послідовно виступає за “непохитну підтримку” України.
Консерватори не раз тиснули на лібералів, вимагаючи швидшої передачі озброєнь або повної заборони на імпорт російського газу. Водночас сам Пуальєвр доволі рідко згадує Україну публічно, якщо не відбувається чогось надзвичайного, можливо, щоби не розмивати свою внутрішню повістку.
У 2023 році консерватори навіть проголосували проти оновленої угоди про вільну торгівлю між Канадою та Україною, що викликало критику. Проте консерватори пояснили, що вони були проти згадки у тексті про ціноутворення на вуглецеві викиди, а не проти самої угоди чи України.
Якщо Пуальєвр стане прем’єром, допомога Україні, найімовірніше, збережеться. Навіть більше – можливі кроки, на які ліберали так і не зважилися. Зокрема, консерватори можуть погодити передачу Києву важкого наступального озброєння.
Вони також схильні сильніше тиснути на союзників у Європі, вимагаючи припинення залишкової торгівлі з РФ. Наприклад, у 2022 році вони крок, який був сприйнятий як поступка енергетичному шантажу Москви.
Слабке місце консерваторів – ризики щодо скорочення зовнішньої допомоги: якщо уряд Пуальєвра зосередиться на жорсткій бюджетній дисципліні, дехто побоюється, що це торкнеться і допомоги Україні.
Втім, враховуючи міжпартійний консенсус, суттєві скорочення саме по Україні малоймовірні.
Поки канадці зважують свій вибір на цих виборах, очевидним залишається одне: підтримка боротьби України проти російської агресії – це питання, що об’єднує партії по обидва боки політичного спектра.
Незалежно від того, хто переможе 28 квітня, Канада точно залишиться нашим надійним союзником
Однак результат голосування може вплинути на те, як саме Канада буде консолідувати міжнародну (особливо американську) підтримку для України в умовах, коли підтримка США під знаком питання”.
А минулої п’ятниці, 25 квітня, Дмитро Шеренговський написав ще одну статтю про канадські вибори – теж для “Європейської правди”.
У статті “Опір Трампу та підтримка України: про що дискутує Канада напередодні дострокових виборів” він пише:
У понеділок 28 квітня в Канаді відбудуться дострокові загальнонаціональні вибори
Ці вибори вже встигли жартівливо назвати найбільш нудними, однак насправді їх варто назвати найбільш приголомшливими.
Річ у тім, що через низку політичних перипетій, пов’язаних із фактором погроз Канаді з боку Дональда Трампа, рейтинг Ліберальної партії зазнав неймовірної трансформації.
Вибори на тлі погроз Трампа: як втручання США повністю змінило розклади у Канаді
Ще кілька місяців тому ліберали мали гарантовано піти в опозицію і навіть ризикували скотитися на третю сходинку. Проте ситуація змінилася докорінно – перемога лібералів стала очевидною від моменту, коли Марк Карні – прем’єр та новий лідер Ліберальної партії – оголосив дострокові вибори.
Втім, вибори 28 квітня мають все ж дати відповіді на деякі принципові питання.
Зокрема, якою буде стратегія реагування на відверто недружні дії президента США? Чи готова Канада змінювати свої зовнішньополітичні пріоритети, посилюючи співпрацю з ЄС?
А для України головним питанням є готовність Канади зберегти курс на підтримки Києва навіть всупереч нинішнім діям Вашингтона.
Головна інтрига
Оголосивши дострокові вибори, Марк Карні фактично виконав міжпартійну обіцянку щодо їх проведення, дану ще Джастіном Трюдо в час його відставки.
Проте справжня причина була доволі прозаїчною – прем’єр вирішив осідлати хвилю відновленої підтримки лібералів і продовжити партійне правління, отримавши при цьому уряд більшості. І в тому якраз і полягала найбільша інтрига цих виборів – чи зможе він цього досягнути.
Необхідно зауважити, що на час оголошення виборів опитування вже показували, що ліберали мають усі шанси досягти свого.
Тим більше, цим виборам передувала найкоротша кампанія, яку тільки дозволяє канадське законодавство – лише 37 днів, що не давало шансів конкурентам кардинально зміцнити свої рейтинги.
Втім, внутрішньополітична ситуація в провінціях все ж дозволяла припускати, що за час виборчих перегонів партія втратить частину своїх голосів і Карні отримає лише уряд меншості. Однак для цього потрібно була успішна гра опонентів, передусім консерваторів.
Єдиним шансом для опозиції розвернути перебіг кампанії стали теледебати 16 квітня.
Очікування були настільки високими, що навіть довелося їх розводити в часі з трансляцією хокейного матчу “Монреаль Канадієнс”, щоб забезпечити максимальну аудиторію.
Проте, попри медійний резонанс, вплив дебатів на електоральні рейтинги виявився обмеженим. Схоже, що головні зміни в політичному ландшафті відбулися раніше.
За даними найбільших соціологічних агенцій на сайті СВС станом на 24 квітня, ліберали мають 42,2% підтримки виборців – і це найвищий показник за останніх кілька років, що дає їм 74% шансів на уряд більшості.
Найбільші конкуренти – консерватори не спромоглися значно наростити свій потенціал за рахунок критики і мають 38,5% підтримки. І цей незначний розрив менш ніж у 5% зіграє свою роль, оскільки інші партії не змогли наростити.
“Нові демократи” заходять на електоральні дільниці з 8,8% рейтингу, що є найнижчим їхнім показником за останні п’ять років. В Блоку Квебеку – 6%, що на 1-2 пункти нижче за їхній типовий рейтинг останніх років.
Інші партії ризикують не отримати місць взагалі, окрім “Зелених”, які претендуватимуть на 1-2 місця в парламенті.
Акцент на економіці
Коли Джастін Трюдо оголошував про свою відставку на початку січня через низькі рейтинги лібералів, то в суспільстві зависло питання: проблема в партії чи безпосередньо в Трюдо?
Політика Трампа частково зняла це питання, об’єднавши канадців у протидії загрозам з боку сусіда, а заодно і підвищивши рейтинги партії влади.
Однак попередні виклики, які свого часу призвели до падіння, залишаються й далі невирішеними.
Після двох років стрімкого зростання цін, інфляція нещодавно повернулася до цільового рівня Банку Канади – лише 2% у річному вимірі в лютому 2025 року, проти пікових 8% у післяковідному 2022 року.
Втім, майже 45% канадців заявляють, що зростання цін суттєво впливає на їхню здатність покривати щоденні витрати – у порівнянні з 33%, хто відповідав подібно ще два роки тому. Ще одним викликом є вартість житла – 38% канадців заявляють, що не можуть дозволити собі орендну плату чи іпотеку.
Саме економічна тривога – від цін на продукти до вартості оренди житла – є одним із головних занепокоєнь канадців на цих виборчих перегонів. Рівень бідності та бездомності став гарячою темою в багатьох містах, і зростає громадський запит на запровадження податків на надмірне багатство та розширення соціальних програм для відновлення балансу.
На користь лібералам грає авторитет нинішнього прем’єра як визнаного в міжнародних колах економіста.
Карні планує надати цільове податкове полегшення для середнього класу – зокрема, знизити ставку податку на 1%, щоб “повернути гроші в кишені канадців”. Він також обіцяє подвоїти темпи будівництва житла та продовжити інвестиції в догляд за дітьми та інші заходи зі стримування вартості життя.
Нинішній прем’єр також просуває амбітний план пожвавлення внутрішнього ринку Канади, зокрема вже домовився з провінціями, що у разі переобрання, скасовуватиме міжпровінційні торговельні бар’єри для забезпечення вільного руху товарів, робочої сили та енергії по всій країні.
Такі пропозиції фактично знешкодили аргументи консерваторів, які традиційно ставлять економіку та доступність життя на перше місце у своїй програмі.
Із постійною мантрою про те, що “все зламано після 10 років ліберального правління”, вони пропонують негайне зниження витрат на паливо й продукти харчування шляхом скасування федерального вуглецевого податку.
Також консерватори пропонують широке зниження податку на доходи та запровадження тимчасового скасування ПДВ на опалення житла.
Захист від Трампа
Втім, цього разу не економіка найбільше привертає увагу канадських виборців. Як показали дебати 16 квітня, виборців турбує фактично одна тема – реакція Канади на агресивну політику Трампа.
Фактично, цьогорічна кампанія великою мірою перетворилася на референдум щодо того, хто здатен найкраще протистояти тиску з боку США.
Тему протистояння Трампу Карні зробив центральною для своєї кампанії.
Спершу, щойно вступивши на посаду, він зайняв дипломатичну позицію, заявивши, що може співпрацювати з Трампом і поважає його. Але після хвилі тарифів і образ риторика Карні різко змінилася. Зараз він наполягає на “безпрецедентному прискоренню інвестицій” у власну силу для протистояння зовнішнім загрозам.
Ліберали фактично продовжують нарощувати рейтинги на тлі конфлікту з Трампом.
Цей конфлікт трактується ними як боротьба за канадський суверенітет і спосіб життя. Партія підкреслює свій досвід у боротьбі з американським протекціонізмом – Христя Фріланд успішно вела переговори про оновлення NAFTA у 2018 році, а уряд Трюдо раніше впроваджував дзеркальні тарифи у відповідь на американські обмеження.
Якщо його оберуть, Карні, ймовірно, продовжить стратегію епохи Трюдо – тісну координацію з ЄС і Великою Британією задля колективної відповіді на американську політику
Лідер консерваторів П’єр Пуальєвр також засудив тарифи Трампа і погрози, але пропонує іншу логіку дій – зробити Канаду настільки сильною, щоб на неї взагалі не варто було нападати.
Його гасло “повернемо здоровий глузд” поширюється і на зовнішню політику: якщо Канада посилить себе економічно, зокрема, збільшивши присутність у Тихоокеанському регіоні, то вона буде краще готова протистояти Трампу.
Стратегія консерваторів полягає в різкому нарощуванні самодостатності, зокрема в енергетиці. Пуальєвр заявляє, що Канада має зменшити вразливість через збільшення внутрішнього виробництва – нафти, газу, деревини, добрив. За потреби – навіть перекрити експорт енергоносіїв у США й знайти альтернативних покупців.
Цікаво, що сам Трамп у коментарі Fox News сказав, що “волів би мати справу з лібералом, ніж із консерватором”, натякаючи на їхню більшу схильність до укладення угод.
Однак тепер для канадських консерваторів основною ціллю стало максимальне дистанціонування від США.
Головні “українські” питання
Тема України також активно звучала на виборчих перегонах, однак щодо нього в усіх партій існував компроміс. Усі зобов’язувалися й надалі підтримувати боротьбу України фінансами, озброєнням та гуманітарною допомогою.
І схоже, що нинішній “розворот” політики США щодо України ніяк не вплинув на Канаду.
Доволі показовим стало опитування Конгресом українських канадців усіх партійних лідерів про їхні зобов’язання щодо України, де майже на всі питання були одностайні відповіді.
Підтримка України у війні проти Росії. Усі основні партії – Ліберальна, Консервативна, Нова демократична та Блок Квебеку – висловили підтримку Україні у її боротьбі проти російської агресії.
При цьому ліберали та консерватори наголосили на необхідності надання військової та гуманітарної допомоги, а також на важливості санкцій проти Росії. Нова демократична партія акцентувала увагу на гуманітарній підтримці та допомозі українським біженцям.
Санкції проти Росії. Усі партії підтримали запровадження та посилення санкцій проти Росії. Щоправда, ліберали та консерватори виступили за розширення санкційного списку, включаючи російських олігархів та державні підприємства. Натомість Нова демократична партія підкреслила необхідність міжнародної координації санкцій.
Вступ України до НАТО. Тут також є певна відмінність у підходах.
Ліберальна та Консервативна партії висловлюють підтримку вступу України до НАТО.
На їхню думку, це лише зміцнить євроатлантичну безпеку. Більш обережною була Нова демократична партія – там наголошують на необхідності дипломатичних зусиль для досягнення миру. Блок Квебеку не висловив чіткої позиції з цього питання.
Підтримка української громади в Канаді. Партії висловили підтримку українській діаспорі в Канаді. Ліберали та Нова демократична партія акцентували на програмах інтеграції та підтримки новоприбулих українців. Консерватори підкреслили важливість збереження культурної спадщини та мови.
Тому незалежно від результатів голосування 28 квітня, ми будемо й далі отримувати цю підтримку.
Проте якщо Карні таки отримає уряд більшості, то можна сподіватися на рішучіші кроки з боку нового уряду, який матиме необхідну кількість голосів у парламенті для швидкого і самостійного прийняття рішень.
