На початку березня рівень довіри до президента Володимира Зеленського підвищився до 62%, що на 9 відсоткових пунктів більше, ніж у середині лютого. Водночас частка тих, хто не довіряє главі держави, становить 32%, а загальний баланс довіри перевищує недовіру на 30 пунктів.
За даними соціологів, серед тих, хто висловлює довіру президенту, 28% повністю підтримують його, ще 34% – радше довіряють. Таким чином, показники фактично повернулися до рівня, зафіксованого наприкінці січня, після тимчасового просідання у лютому.
Дослідники зазначають, що попереднє зниження довіри було пов’язане не з соціально-демографічними відмінностями, а насамперед із позиціями щодо можливих компромісів у війні. Найбільше падіння підтримки спостерігалося серед тих, хто допускав ідею виведення українських військ із Донеччини в обмін на безпекові гарантії. У цих групах рівень довіри знизився значно відчутніше, ніж серед тих, хто категорично відкидає такі поступки, де показники залишилися відносно стабільними.
Водночас на відновлення довіри могли вплинути й внутрішньополітичні фактори. Зокрема, звинувачення на адресу Андрія Єрмака, його подальше звільнення та призначення на посаду глави Офісу президента Кирила Буданова могли спрацювати як сигнал перезавантаження влади. У такій логіці частина суспільства могла сприйняти кадрові зміни як реакцію президента на критику і спробу посилити управлінську та безпекову складову.
Можна висунути кілька гіпотез щодо впливу цих подій на рейтинг. По-перше, ефект «очищення» – дистанціювання від фігури, яка стала об’єктом критики, традиційно знижує негативні асоціації з владою. По-друге, фактор Буданова як представника силового блоку міг мобілізувати електорат, орієнтований на жорсткішу лінію у війні. По-третє, сам факт швидких кадрових рішень підсилює сприйняття президента як політично гнучкого та здатного реагувати на суспільний запит.
Опитування проводили з 1 до 8 березня методом телефонних інтерв’ю на основі випадкової вибірки мобільних номерів. У ньому взяли участь 1003 респонденти віком від 18 років із територій, підконтрольних уряду України. Соціологи наголошують, що попри обмеження воєнного часу, результати залишаються достатньо репрезентативними для оцінки суспільних настроїв.
У ширшому контексті ці дані свідчать про часткову стабілізацію громадської підтримки влади після короткострокових коливань. Водночас вони демонструють високу чутливість суспільної думки як до теми можливих компромісів у війні, так і до кадрових рішень у владній команді, які можуть виступати тригерами як падіння, так і відновлення довіри.
На початку березня рівень довіри до президента Володимира Зеленського підвищився до 62%, що на 9 відсоткових пунктів більше, ніж у середині лютого. Водночас частка тих, хто не довіряє главі держави, становить 32%, а загальний баланс довіри перевищує недовіру на 30 пунктів.
За даними соціологів, серед тих, хто висловлює довіру президенту, 28% повністю підтримують його, ще 34% – радше довіряють. Таким чином, показники фактично повернулися до рівня, зафіксованого наприкінці січня, після тимчасового просідання у лютому.
Дослідники зазначають, що попереднє зниження довіри було пов’язане не з соціально-демографічними відмінностями, а насамперед із позиціями щодо можливих компромісів у війні. Найбільше падіння підтримки спостерігалося серед тих, хто допускав ідею виведення українських військ із Донеччини в обмін на безпекові гарантії. У цих групах рівень довіри знизився значно відчутніше, ніж серед тих, хто категорично відкидає такі поступки, де показники залишилися відносно стабільними.
Водночас на відновлення довіри могли вплинути й внутрішньополітичні фактори. Зокрема, звинувачення на адресу Андрія Єрмака, його подальше звільнення та призначення на посаду глави Офісу президента Кирила Буданова могли спрацювати як сигнал перезавантаження влади. У такій логіці частина суспільства могла сприйняти кадрові зміни як реакцію президента на критику і спробу посилити управлінську та безпекову складову.
Можна висунути кілька гіпотез щодо впливу цих подій на рейтинг. По-перше, ефект «очищення» – дистанціювання від фігури, яка стала об’єктом критики, традиційно знижує негативні асоціації з владою. По-друге, фактор Буданова як представника силового блоку міг мобілізувати електорат, орієнтований на жорсткішу лінію у війні. По-третє, сам факт швидких кадрових рішень підсилює сприйняття президента як політично гнучкого та здатного реагувати на суспільний запит.
Опитування проводили з 1 до 8 березня методом телефонних інтерв’ю на основі випадкової вибірки мобільних номерів. У ньому взяли участь 1003 респонденти віком від 18 років із територій, підконтрольних уряду України. Соціологи наголошують, що попри обмеження воєнного часу, результати залишаються достатньо репрезентативними для оцінки суспільних настроїв.
У ширшому контексті ці дані свідчать про часткову стабілізацію громадської підтримки влади після короткострокових коливань. Водночас вони демонструють високу чутливість суспільної думки як до теми можливих компромісів у війні, так і до кадрових рішень у владній команді, які можуть виступати тригерами як падіння, так і відновлення довіри.
Підготовлено за допомогою ChatGPT на основі новини Української правди:
https://www.pravda.com.ua/news/2026/03/18/8026033/
