Автор – Юлія Суска

У рамках аналізу риторики і перспектив ставлення до України з боку Камали Гарріс та Дональда Трампа, важливо зазначити, що Україна та її війна з Росією стали центральною і суперечливою темою президентської кампанії в США 2024 р. Кандидат від Республіканської партії Д. Трамп і кандидат від Демократичної партії К. Гарріс виступають за абсолютно різні підходи до участі у війні і відносин США з президентом Росії В. Путіним. У той час як Республіканська партія стає все більш ізоляціоністською з Д. Трампом біля керма партії, К. Гарріс рекламувала зусилля адміністрації Дж. Байдена щодо зміцнення глобальних альянсів. Що стосується питання про Україну, то сторони ще більше розійшлися в думках про те, яку підтримку США повинні надавати країні.

З моменту широкомасштабного вторгнення Росії адміністрація Дж. Байдена залишалася непохитною, хоча й обережною, у підтримці України. Хоча вона неодноразово підкреслювала важливість перемоги України, політика адміністрації в значній мірі залежала від подій на полі бою та стримувалася побоюваннями щодо можливого використання Росією зброї масового знищення в разі надмірного тиску.

К. Гарріс продовжує політику свого попередника, що включає військову, економічну та політичну підтримку України, а також збереження санкційного тиску на Росію. Вона підкреслює важливість підтримки демократії та територіальної цілісності України. Президент США Дж. Байден стверджує, що Україна повинна перемогти у цій війні, а Росія не повинна отримати перемогу. Д. Трамп, навпаки, стверджує, що війна не почалася б, якби він залишався на посаді в 2022 р., і запевняє, що міг би зупинити конфлікт всього за 24 години після обрання, до своєї інавгурації. Його риторика містить елементи ізоляціонізму та сумнів щодо доцільності тривалої підтримки України з боку США.

Незалежно від того, хто переможе на президентських виборах в США у листопаді 2024 р., можна з упевненістю стверджувати, що війна Росії проти України продовжуватиметься, ставлячи перед адміністрацією, що йде, і її наступником серйозні виклики. Ці розбіжності в поглядах та риториці двох кандидатів відображають важливі аспекти дослідження, оскільки вони визначають майбутнє українсько-американських відносин.

Політика Трампа щодо Росії та України під час його президентства

Політика Дональда Трампа щодо Росії та України під час його президентства була надзвичайно суперечливою та неоднозначною, що відображало складність сучасних міжнародних відносин та взаємодію внутрішньополітичних факторів США з глобальними викликами.

Д. Трамп неодноразово висловлював позитивні оцінки російського президента В. Путіна. Це викликало значне занепокоєння серед міжнародної спільноти та його політичних опонентів у США. Д. Трамп підкреслював свої «хороші» стосунки з В. Путіним, часто ставлячи під сумнів офіційні оцінки американських спецслужб щодо російського втручання у вибори 2016 року. Ця риторика створювала образ США як потенційного миротворця, здатного швидко врегулювати конфлікт завдяки особистим зв’язкам з лідерами Росії та України [9].

Попри позитивні висловлювання Д. Трампа щодо Путіна, адміністрація його президентства все ж наклала серйозні санкції на Росію. Ці санкції були обумовлені російським втручанням у американські вибори 2016 року, а також іншими агресивними діями, такими як отруєння екс-подвійного агента ГРУ С. Скрипаля та його доньки у Великобританії. Ці заходи свідчать про певний рівень жорсткості та непохитності американської політики щодо Росії, незважаючи на внутрішні прагнення до покращення відносин.

Адміністрація Д. Трампа прийняла рішення вийти з Договору про ядерні сили середньої дальності (INF) 1987 р. та Договору про відкрите небо (Open Skies Treaty) 2002 р. Ці кроки мали далекосяжні наслідки для міжнародної безпеки. Відхід США з цих угод призвів до виходу Росії з них також, що залишило Новий договір СНД єдиним регулятором ядерних арсеналів обох країн.

Це рішення посилило ядерну гонку озброєнь та знизило рівень довіри між двома найбільшими ядерними державами, що може сприяти підвищенню напруги в міжнародних відносинах.

Політика Д. Трампа щодо України була складною та суперечливою. З одного боку, його адміністрація скасувала заборону на постачання летальної оборонної зброї Україні, введену адміністрацією Б. Обами, та почала надсилати протитанкові ракети Javelin під час військових дій на Донбасі. Це було важливим кроком у підтримці обороноздатності України проти російської агресії.

З іншого боку, Д. Трамп висловив вимогу щодо отримання компрометуючої інформації про сім’ю Байденів від України в обмін на безпекову допомогу. Витік цієї телефонної розмови між Трампом та президентом України В. Зеленським став причиною його першого імпічменту в січні 2020 р. Цей інцидент підкреслив складність і суперечливість політики Д. Трампа щодо України, де риторика підтримки поєднувалася з особистими політичними інтересами [9].

Риторика Трампа щодо підтримки України під час військових дій з Росією контрастувала з його діями, що свідчили про політичні інтереси його адміністрації. Хоча з одного боку було здійснено кроки для підтримки України, з іншого боку були спроби використовувати Україну для досягнення особистих політичних цілей, що створювало атмосферу невизначеності та непередбачуваності.

Отже, політика Трампа підкреслює, наскільки внутрішньополітичні чинники можуть впливати на зовнішню стратегію держави. Його адміністрація намагалася балансувати між жорсткими санкціями та прагненням до покращення відносин з Росією, що призвело до подвійної політики, яка викликала сумніви щодо реальних намірів США у глобальній арені. Ця двоїстість у підходах створювала додаткові виклики для міжнародних партнерів та союзників США, оскільки ставала важко передбачити реальні наміри американської зовнішньої політики.

Що зробить друга адміністрація Трампа щодо Росії та України?

Друга адміністрація Д. Трампа, якщо він виграє президентські вибори 2024 р., обіцяє продовжити певні тенденції його попередньої політики щодо Росії та України, але з новими нюансами, які можуть мати далекосяжні наслідки. Д. Трамп неодноразово висловлював думку, що Росія не наважилася б вторгнутися в Україну, якби він був президентом, і запевняв, що змусить сторони припинити війну за 24 години після свого обрання.

Хоча перше твердження важко перевірити, друге піднімає важливі запитання. Д. Трамп не надав жодних деталей про те, як він планує завершити цю жорстоку війну або змусити обидві сторони сісти за стіл переговорів [9].

Важливо зазначити, що подібні заяви можуть бути частиною виборчої риторики, яка спрямована на залучення голосів виборців, що хочуть стабільності. Але без конкретних кроків і стратегій реалізації цієї мети, такі обіцянки залишаються на рівні популізму.

Під час президентських дебатів із К. Гарріс Д. Трамп відмовився уточнити, чи хоче, щоб Україна виграла війну з Росією, відповівши лише: «Я хочу, щоб війна закінчилася», закликаючи обидві країни до досягнення угоди. Це свідчить про його намагання уникнути прямого зобов’язання підтримувати українську сторону, що може бути ознакою політичного обачності в контексті зростаючої опозиції до фінансової допомоги Україні з боку республіканців [4].

«Я поговорю з одним, я поговорю з іншим, я зберу їх разом», – заявив Д. Трамп. Тут можна побачити, що Д. Трамп акцентує на своєму авторитеті та персональних зв’язках як ключі до вирішення конфлікту, уникаючи відкритої підтримки української перемоги або обговорення конкретних деталей угоди, яку він хоче укласти. Д. Трамп прагне позиціонувати себе як миротворця, але відсутність чіткої політичної позиції може викликати непевність серед союзників України.

Він згадав, що в липні мав «дуже хорошу» телефонну розмову з В. Зеленським. Після цього дзвінка він написав у соцмережах, що коли стане президентом, Україна та Росія «зможуть об’єднатися і досягти угоди, яка покладе край насильству та прокладе шлях до процвітання» [9].

Д. Трамп припустив, що скасування санкцій проти Росії може стати частиною цієї угоди. Така позиція Д. Трампа викликає стурбованість, оскільки багато аналітиків вважають, що санкції є важливим інструментом тиску на Москву для зупинки агресії. Такі дії можуть викликати серйозне занепокоєння у європейських союзників США, які спостерігають за агресивними діями Росії. Скасування санкцій в обмін на мир може бути сприйнято як здача національних інтересів України.

Д. Трамп розкритикував адміністрацію Дж. Байдена за виділення Україні мільярдних допомог. Коли це питання стало актуальним у Конгресі на початку року, зростала опозиція з боку консерваторів, і Д. Трамп наполягав на тому, щоб допомога Україні була на кредитній основі, тобто Київ мав би повернути ці кошти.

Ця позиція, якщо її підтримають його прибічники, може призвести до зменшення фінансової підтримки Україні, що негативно вплине на її здатність протистояти російській агресії. На червневому мітингу він припустив, що підтримка Україні припиниться, якщо він знову займе президентське крісло.

Під час зустрічі із В. Зеленським у вересні 2024 р. в Trump Tower, Д. Трамп сказав: «Ми обидва хочемо, щоб це закінчилося, і прагнемо до справедливої угоди. Це має припинитися, і президент Зеленський хоче, щоб це закінчилося, я впевнений, що президент Путін також цього бажає, і це хороша основа для діалогу». Він також наголосив, що «для танго потрібні двоє» [9].

Проте, незважаючи на ці висловлювання, немає жодних ознак того, що В. Путін готовий вести переговори з В. Зеленським, за умови повної капітуляції України. Таким чином, заяви Д. Трампа про готовність вести переговори можуть сприйматися як доброзичливі, але вони не враховують реалії конфлікту, де Росія навряд чи піде на серйозні поступки.

Віце-президент Д. Трампа, Джей Д. Венс, був більш відвертий у своїй позиції щодо України. Він закликав до негайного припинення допомоги та запропонував мирний план, який передбачає, що Україна повинна демілітаризувати всі території, які наразі контролюються Росією, і погодитися на постійний нейтралітет. Він не уточнив, хто контролюватиме ці території.

Його план схожий на плани В. Путіна, які також вимагають від України поступитися територією, окупованою Росією, і погодитися ніколи не вступати до НАТО. Ця позиція може бути сприйнята як підтвердження наративу Кремля, і її реалізація може завдати серйозної шкоди суверенітету України.

Д. Трамп стверджував, що Україні слід було зробити поступки президентові Росії В. Путіну ще за кілька місяців до початку нападу Росії в лютому 2022 р. Він заявив, що навіть «найгірший варіант» був би кращим за те, що ми маємо зараз. Д. Трамп описав Україну як країну, що лежить в руїнах за межами своєї столиці Києва, яка переживає нестачу солдатів і втрачає населення через смертельні втрати у війні та внаслідок міграції до сусідніх країн.

Він висловив сумніви щодо того, чи залишилися у України якісь козирі для переговорів про припинення війни. «Будь-яка угода – навіть найгірша – була б кращою, ніж те, що у нас зараз, – сказав Д. Трамп. – Якщо б вони уклали погану угоду, це було б набагато краще. Вони б трохи поступилися, і всі б жили, і всі будівлі були б відбудовані, і всі башти простояли б ще 2000 років». «Яку угоду ми можемо укласти? Все зруйновано, – додав він. – Люди мертві. Країна лежить у руїнах» [1].

Такі висловлювання Д. Трампа підкреслюють його критичний погляд на ситуацію в Україні і ставлять під сумнів ефективність нинішньої політики США щодо підтримки цієї країни.

Отже, у разі повторного обрання, друга адміністрація Д. Трампа може відзначитися новими підходами до відносин з Росією та Україні, які покладуться на індивідуальні переговори та спроби уникнути конфлікту. Проте відсутність конкретних планів і готовності підтримувати Україну в боротьбі за свою територіальну цілісність викликає побоювання щодо можливих наслідків такої політики. Якщо Д. Трамп продовжить слідувати своїй риториці, це може призвести до значних змін у зовнішній політиці США та вплинути на стабільність у регіоні.

Що зробила б адміністрація Гарріс щодо Росії та України?

Адміністрація К. Гарріс, якщо вона буде обрана на президентських виборах, ймовірно, продовжить основні принципи зовнішньої політики адміністрації Дж. Байдена стосовно Росії та України, акцентуючи на підтримці української незалежності та співпраці з союзниками по НАТО. К. Гарріс, яка асоціюється з політикою адміністрації Дж. Байдена, пообіцяла на з’їзді Демократичної партії в серпні, що «твердо стоятиме на боці України та наших союзників по НАТО» [6].

Це демонструє готовність адміністрації К. Гарріс підтримувати Київ у його боротьбі з російською агресією, використовуючи всі можливі ресурси для зміцнення обороноздатності України. Така позиція має велике значення в контексті поточної війни. Підтримка з боку США не лише допомагає Україні, але й посилає потужний сигнал Кремлю про те, що агресія не залишиться без відповіді.

Президент Дж. Байден направив віце-президента К. Гарріс на зустріч із В. Зеленським під час Мюнхенської конференції з безпеки за кілька днів до російського вторгнення, попередивши українського лідера про плани Кремля та поділившись американськими розвідувальними даними, які свідчили про неминучість агресії, оскільки російські війська стягувалися до кордону України. Рік потому К. Гарріс звинуватила Росію у скоєнні «злочинів проти людяності» і з тих пір неодноразово зустрічалася з українським президентом.

Адміністрація Дж. Байдена організувала кілька пакетів гуманітарної та військової допомоги для України, а також працювала з союзниками над запровадженням санкцій проти Росії за її агресію. Однак реакція адміністрації, особливо на початкових етапах війни, піддавалася критиці за повільність, і республіканська опозиція в Конгресі останнім часом ще більше сповільнила надання допомоги Україні [2].

Ця ситуація ставить під питання здатність К. Гарріс ефективно реагувати на зростаючі виклики, які постають перед Україною в умовах війни, а також їхній вплив на формування політики США щодо цієї критично важливої кризи.

К. Гарріс також очолила делегацію США на українському мирному саміті в Швейцарії в червні 2024 р. Бачимо, що її постійні контакти з українським лідером підкреслюють важливість стратегічного партнерства між США та Україною.

Крім того, її участь у мирному саміті в Швейцарії свідчить про готовність США грати активну роль у мирному врегулюванні конфлікту. Гарріс може використовувати дипломатичні канали для забезпечення безпеки та стабільності в регіоні, а також для координації дій з європейськими союзниками.

Під час президентських дебатів К. Гарріс наголосила на своїй ролі в адміністрації Дж. Байдена, стверджуючи, що якби Д. Трамп залишався президентом, «Путін сидів би зараз у Києві». Вона підкреслила, що європейські союзники вдячні за те, що Д. Трамп більше не на посаді, і що важливість НАТО, найбільшого військового альянсу в історії, була збережена, що дало можливість В. Зеленському та українцям боротися за свою незалежність. Вона також заявила Д. Трампу, що В. Путін є «диктатором, який з’їсть вас на обід» [9].

Білий дім не висловлювався чітко про визначення перемоги у війні, повторюючи, що українці самі вирішують, коли і як вести переговори. Хоча В. Зеленський шукав пояснень у Нью-Йорку та Вашингтоні в кінці вересня, результати його зусиль залишаються незрозумілими. У звіті Білого дому після зустрічі йшлося про те, що «президент Байден сповнений рішучості надати Україні необхідну підтримку для перемоги». Проте ніхто в Білому домі не визначив, що може означати перемога.

Вважаємо, що невизначеність у визначенні перемоги може викликати певні труднощі в майбутньому, оскільки Україні потрібна чітка мета для ведення війни. Чітке визначення успіху могло б зміцнити мораль і додати впевненості українським військовим.

В. Зеленський приїхав до США з «планом перемоги», але його деталі не були розголошені. Основна увага його плану зосереджена на необхідності отримання більшої кількості зброї великої дальності, її швидшому постачанні, дозволі на удари по російській території та гарантіях безпеки з боку США, схожих на ті, що надаються НАТО за статтею п’ять. Це зміцнить позицію України на переговорах з Росією, дозволяючи йти на певні територіальні поступки.

Однак В. Зеленський не отримав дозволу на подальші удари по російській території, а Білий дім не готовий обіцяти ті гарантії безпеки, яких прагне Україна, оскільки це може призвести до прямого конфлікту США з Росією у разі нової агресії. Таким чином, адміністрація К. Гарріс могла б продовжити політику Дж. Байдена, надаючи Україні достатню підтримку, щоб вона не програла, але без реальних можливостей для досягнення перемоги та вигнання Росії з української території [9].

Хоча підтримка України є важливою, недолік стратегічного планування може призвести до зниження ефективності цієї допомоги. Необхідно враховувати, що тривала війна може стати важким тягарем як для України, так і для міжнародної спільноти.

Отже, у разі обрання на посаду, адміністрація К. Гарріс, ймовірно, продовжить політику підтримки України, що відзначалася за часів Дж. Байдена. Основна увага буде приділена зміцненню партнерства з Києвом, наданню військової допомоги та продовженню дипломатичної діяльності. Однак відсутність чітких визначень перемоги та гарантій безпеки може стати серйозною перешкодою для досягнення успіху. В цілому, політика К. Гарріс може бути спрямована на підтримку України, але ризики можуть залишитися, якщо не будуть розроблені конкретні стратегії для забезпечення стабільності в регіоні.

Аналіз риторики щодо України на дебатах

Аналіз риторики з боку Д.Трампа і К. Гарріс виявляє суттєві розбіжності в їхніх підходах та стратегічних інтересах. Д. Трамп ухиляється від чіткої заяви про підтримку перемоги України у війні, підкреслюючи необхідність завершення конфлікту через досягнення угоди: «Я вважаю, що в інтересах США – закінчити цю війну і просто завершити її, домовитися про угоду», – сказав він [9].

Д. Трамп акцентує на своїх «хороших» стосунках з президентами В. Зеленським і В. Путіним, стверджуючи, що здатен швидко врегулювати конфлікт завдяки своїм зв’язкам. У його заявах є натяк на те, що під його керівництвом Путін не втратив би тисячі військових, що може свідчити про бажання зменшити американське зобов’язання перед Україною.

Натомість, К. Гарріс рішуче підтримує Україну, звинувачуючи Д. Трампа у відмові від інтересів нашої держави: «Причина, по якій Дональд Трамп каже, що ця війна закінчиться протягом 24 годин, полягає в тому, що він просто відмовиться від неї, а ми як американці не такі», – сказала вона. К. Гарріс підкреслює важливість дотримання суверенітету та територіальної цілісності, наголошуючи на тому, що повага до суверенітету є одним із основних принципів міжнародних норм [3].

К. Гарріс стверджує, що підтримка України є важливою не лише для її незалежності, а й для глобальної стабільності, тоді як Д. Трамп акцентує на необхідності швидкого завершення війни, що може призвести до компромісів, які не враховують інтереси України [8].

Д. Трамп зазначає, що виведення військ США з Афганістану стало чинником, що спровокував агресію В. Путіна, натомість К. Гарріс рішуче наголошує на досягненнях адміністрації Дж. Байдена у військовій допомозі Україні. Вона стверджує, що завдяки цій підтримці Україна залишається незалежною та вільною.

Водночас, вона підкреслює ризики, які несуть амбіції В. Путіна, акцентуючи, що його цілі виходять за межі України, включаючи можливі загрози для сусідніх країн: «Якби Дональд Трамп був президентом, Путін сидів би зараз у Києві, і розумів би, що б це означало, тому що порядок денний Путіна стосується не лише України», – сказала К. Гарріс. За її словами, відмова Д. Трампа від підтримки України може дати можливість Путіну продовжити свою агресію.

Суттєвою відмінністю є ставлення обох кандидатів до В. Путіна. Д. Трамп часто висловлює позитивні відгуки про російського президента, що викликає підозри щодо його справжньої позиції. Він стверджує, що В. Путін, ймовірно, «був би щасливіший» в інших умовах, підкреслюючи своє бажання налагодити відносини. Згадуючи про свої «любовні листи» з Кім Чен Ином, Д. Трамп демонструє своє захоплення автократами, що ще більше поглиблює розбіжності з К. Гарріс [8].

Риторика і позиції Д. Трампа та К. Гарріс відображають не тільки їхні погляди на українсько-російський конфлікт, а й ширші геополітичні стратегії США. К. Гарріс наголошує на необхідності продовження міжнародної підтримки України, підкреслюючи важливість збереження глобальної стабільності та протидії агресивним діям автократій. Д. Трамп, зі свого боку, прагне зменшити зобов’язання США, шукаючи шляхи до швидкого врегулювання конфлікту, що, на думку його критиків, може поставити під загрозу інтереси України і призвести до геополітичних наслідків, які посилять позиції Росії.

Таким чином, риторика і позиції Д. Трампа та К. Гарріс щодо України і взаємодії з Путіним демонструють не лише їхні політичні стратегії, а й ширші геополітичні погляди. К. Гарріс підтримує Україну та наголошує на важливості міжнародної підтримки, тоді як Д. Трамп намагається зменшити зобов’язання США, пропонуючи шляхи до швидкого врегулювання конфлікту, що може загрожувати інтересам України. Ці розбіжності, очевидно, можуть суттєво вплинути на майбутнє українсько-американських відносин та глобальну політику.

Сценарій перемоги К. Гарріс

В контексті нашого дослідження наведемо звіт Лабораторії планування політики Карнегі-Максвелла 16-19 серпня 2024 р. щодо можливих сценаріїв російсько-української війни після перемоги як К. Гарріс, так і Д. Трампа [5].

1. Після перемоги К. Гарріс, політика США продовжує слідувати курсу адміністрації Дж. Байдена, підтверджуючи підтримку України та продовжуючи постачання зброї. Проте нова адміністрація наголошує на важливості проведення виборів у Києві.

Внутрішні заворушення у США не мали значного впливу на політику щодо війни, але потреба заспокоїти союзників стала актуальною. Для цього К. Гарріс представляє США на екстреному саміті НАТО, що проходить перед її інавгурацією.

2. Після перемоги К. Гарріс, Москва активізує свій пропагандистський апарат та таємні мережі для розпалювання внутрішніх заворушень у США. Військова кампанія Росії переходить в оборонний режим для відновлення сил на зиму, з наміром поновити наступ навесні 2025 р.
3. Україна, підбадьорена виборами, усвідомлює, що її сили недостатні для повернення територій у короткостроковій перспективі. Збройні сили України переходять в оборонний режим, щоб підготуватися до нового широкомасштабного наступу в 2026 р., при цьому продовжуючи атаки на російські цілі.
4. Дипломатичні зусилля України щодо зміцнення міжнародної підтримки тривають, і європейські союзники, зокрема Великобританія та Польща, продовжують підтримувати Україну. Франція займає більш агресивну позицію, готуючи розміщення військових інструкторів в Україні. Китай прагне уникнути ескалації конфлікту, продовжуючи обмежену підтримку Росії.

Загалом, цей сценарій підкреслює складність динаміки війни в Україні, зокрема реакцію міжнародних гравців, внутрішні політичні чинники в США та стратегічні рішення, які впливають на розвиток подій у регіоні.

Сценарій перемоги Д. Трампа

Сценарій перемоги Д. Трампа в умовах війни між Росією та Україною постулює ряд можливих наслідків і дій, які суттєво вплинуть на міжнародну політику та безпеку в регіоні [5]. Розглянемо його детально, підкреслюючи основні етапи та вектор політики, а також потенційні результати.

1. Дж. Байден залишиться на посаді президента США до 20 січня 2025 року, що створює ситуацію, коли політична арена буде розділена між двома адміністраціями: Байдена (де-юре) і Трампа (де-факто). Це може призвести до конфлікту в зовнішній політиці США, оскільки Дж. Байден намагатиметься закріпити свою спадщину підтримки України, а Д. Трамп – змінити курс.
2. Передбачаючи, що Д. Трамп зупинить постачання зброї Україні, адміністрація Дж. Байдена може прискорити відправлення військової допомоги, включаючи нові системи озброєнь. Це стосується не лише прямої військової допомоги, а й економічної підтримки, що може включати конфісковані російські активи.
3. Команда Д. Трампа, приймаючи до уваги нові реалії, може виступити з ініціативою про негайне припинення вогню. Це змінить статус України з ключового союзника на розмінну монету у тристоронніх відносинах з Росією і Китаєм. Д. Трамп може використовувати постачання зброї Україні як важіль тиску на Москву, щоб досягти певних політичних поступок, наприклад, визнання впливу США на міжнародній арені.
4. З огляду на можливе скорочення постачання військової допомоги з боку США, Україна може змінити свою стратегію, зосередившись на довгостроковому опорі та співпраці з іншими європейськими країнами, такими як Великобританія та Франція. Київ може намагатися максимізувати своє становище, отримуючи додаткову допомогу від європейських союзників, враховуючи зміну політичного ландшафту.

Загалом, перемога Трампа може призвести до переосмислення ролі США у війні між Росією та Україною. З одного боку, це може відкрити нові можливості для діалогу з Москвою, але з іншого – суттєво зменшити військову підтримку України, що вплине на динаміку війни. Цей сценарій вимагає уважного моніторингу політичних і військових подій, оскільки невизначеність та потенційні ризики можуть мати серйозні наслідки для всіх учасників конфлікту, а також для глобальної безпеки.

Перспективи ставлення до України з боку Гарріс і Трампа

На даний момент незрозуміло, яким шляхом рухатиметься Білий дім під керівництвом Гарріс-Вальца чи Трампа-Венса. Візія віце-президента К. Гарріс ще не була чітко сформульована, але вважається, що вона суттєво відображає нинішню політику США. Що стосується Д. Трампа, його висловлювання свідчать про бажання швидкого врегулювання конфлікту, яке, ймовірно, буде на шкоду Україні. Однак його передвиборча риторика залишається досить неоднозначною щодо політики, яку він міг би реалізувати у разі обрання.

На перший погляд, здається, що політика майбутньої адміністрації К. Гарріс щодо Росії та України буде продовженням лінії адміністрації Дж. Байдена. У той же час Д. Трамп, ймовірно, змінив би значну частину цієї політики, обмеживши підтримку Києва з боку США та змусивши його вести переговори з Москвою щодо врегулювання, яке не відповідало б цілям України у цій війні.

Однак до виборів важко передбачити дії потенційного переможця. Вірогідно, будь-який з кандидатів вимагатиме перегляду політики США щодо Росії та України, ухвалюючи рішення на основі рекомендацій. К. Гарріс може виявитися більш схильною до надання Україні зброї, але можливі й зворотні тенденції.

Д. Трампу, напевно, буде складно організувати швидкі та ефективні переговори для припинення війни. Крім того, події в Росії та Україні вплинуть на рішення майбутнього президента, незалежно від того, хто опиниться у Білому домі, як і політика союзників США в НАТО та азіатських партнерів [9].

У разі перемоги К. Гарріс конфлікт, ймовірно, залишиться в стратегічному глухому куті, оскільки війна триватиме, не переходячи до ядерного рівня, а досягнення миру залишиться в далекій перспективі. Сценарій з перемогою Д. Трампа вказує на можливість тимчасового припинення вогню, але не таким чином, щоб це особливо відповідало інтересам України чи сприяло мирному врегулюванню.

За адміністрації К. Гарріс Україна розглядалася б більше як партнер і суб’єкт залучення, тоді як під час правління Д. Трампа її статус в очах США був би пішаком у геополітичній грі, що відображає принцип: сильні роблять те, що хочуть, а слабкі страждають від наслідків.

Проте, якщо Д. Трамп повернеться до влади, його адміністрація, ймовірно, спробує покращити відносини з Москвою, ставлячи пріоритет на протидію Китаю. Однак це може призвести до ускладнень у зв’язках з Росією, і Китай продовжуватиме підтримувати бажання Путіна щодо розширення територіальних цілей в Україні. Отже, єдиним важелем впливу Вашингтона на Москву залишиться загроза продовження підтримки Києва [5].

К. Гарріс зняла багато застережень, які раніше мали її колеги з Демократичної партії та багато спостерігачів щодо її роботи на посаді віце-президента. Багато демократів стверджують, що в політиці Дж. Байдена щодо України немає нічого принципово поганого. Його радники та прихильники пояснюють, що він залишився вірним своїй меті підтримувати Україну стільки, скільки потрібно, уникаючи прямого конфлікту з Росією [7].

Однак вірність цій стратегії не гарантує її успіху. Незважаючи на те, що Дж. Байдену вдалося очолити широку міжнародну коаліцію на підтримку України, тепер стають очевидними межі цього обережного підходу, адже Київ втрачає позиції на полі бою. Продовження такої політики означає, що насувається момент провалу, який може призвести до болісної мирної угоди з Росією.

Ще однією проблемою є те, що політика США щодо України дедалі більше підпадає під вплив табору колишнього президента Д. Трампа, який вже раніше блокував голосування в Конгресі щодо допомоги Україні. Команда Дж. Байдена намагається уникнути активного обговорення питання України під час виборів, але це дозволило Д. Трампу сформувати наратив навколо мирних переговорів.

З огляду на це, демократи повинні взяти під контроль політику США щодо України. Для успіху необхідно чітко продемонструвати, що війну можна завершити лише силою. К. Гарріс має продемонструвати готовність зняти застереження щодо використання далекобійної зброї проти російських військових цілей, а також дозволити розміщення в Україні інструкторів країн НАТО.

Досі нерішучість Дж. Байдена дозволяла Росії ескалувати конфлікт. К. Гарріс повинна дати зрозуміти, що вона не дозволить В. Путіну диктувати умови війни. Вона могла б запропонувати новий підхід, при якому країни НАТО, що бажають активніше допомагати Україні, могли б це робити, наприклад, підтримуючи союзників, які збивають російські ракети як акт самооборони.

Цей новий план також може залучити європейських союзників до більш активної участі, демонструючи, що США готові підтримати їхні зусилля. Зараз критично важливо зміцнити позиції України перед можливими мирними переговорами. К. Гарріс має можливість сформувати реалістичну стратегію, яка демонструє, що Україна та її союзники можуть забезпечити необхідні сили для захисту країни, а США залишаться важливим, хоч і незначним партнером [7].

Дехто в Демократичній партії може не погодитися з таким підходом, вважаючи, що краще уникати обговорення України. Однак цей шлях не приносить позитивних результатів у опитуваннях і дає можливість Д. Трампу контролювати наратив, що лише посилює позиції Путіна на полі бою. В наближенні до мирних переговорів, К. Гарріс може зміцнити позиції України та продемонструвати, що європейські союзники готові брати на себе основну частину зусиль. Це буде вигідно не лише для України, але й для шансів К. Гарріс на перемогу у виборах.

При перемозі Д. Трампа політичні пріоритети можуть стати суперечливими, що ускладнить для Києва зміцнення своєї позиції під час переходу. Адміністрація Дж. Байдена, що йде у відставку, має діяти швидко, щоб максимізувати підтримку України перед інавгурацією Трампа. Хоча можливість припинення вогню може зрости, обидві сторони можуть використати його для переозброєння, а не для реального врегулювання конфлікту.

За Д. Трампа Україна може стати важливою частиною відносин США з Росією в контексті конкуренції з Китаєм, але надії на відрив Росії від Китаю є необґрунтованими. Вихід США з війни може призвести до вакууму, заповненого Китаєм, що загострить напругу в регіоні. Окрім того, передчасне припинення постачань зброї Україні може підривати довіру до США та негативно вплинути на геополітичну ситуацію.

Загалом, у нинішній ситуації необхідно чітко сформулювати, що саме означає перемога для США, їхніх союзників та України. Це важливо, оскільки уявлення про «тотальну перемогу», яке часто пов’язується з безумовною капітуляцією або повною військовою перемогою над Росією, є нереалістичним у контексті сучасної геополітичної реальності. Розв’язка цього конфлікту потребує багатогранного підходу, де перемога може бути досягнута не лише через військові успіхи, але й за допомогою політичних, економічних і дипломатичних заходів [9].

Сильне американське лідерство є ключовим елементом успішної координації дій у межах західної коаліції на підтримку України. Без активної та послідовної підтримки США, європейські союзники можуть не дотримуватися своїх обіцянок щодо постачання зброї, фінансової допомоги та дипломатичної підтримки України. Історично склалося так, що США є основним рушієм у забезпеченні безпеки в Європі, і їхня роль у війні Росії проти України залишається вирішальною.

Отже, майбутня політика США щодо Росії та України під керівництвом К. Гарріс або Д. Трампа буде залежати від внутрішніх і зовнішніх факторів, що змінюються. К. Гарріс, ймовірно, продовжить лінію підтримки України, тоді як Д. Трамп може повернутися до політики, яка може не відповідати інтересам Києва. В умовах невизначеності важливо слідкувати за розвитком подій у регіоні та адаптувати стратегії відповідно до змінюваних умов.

Висновки

У рамках дослідження риторики та перспектив ставлення до України з боку К. Гарріс та Д. Трампа, було виявлено суттєві розбіжності в підходах цих двох кандидатів, що відображають ширші політичні та геополітичні тенденції у США. Аналізуючи політику обох кандидатів, можна зробити кілька ключових висновків, які мають значний вплив на майбутнє українсько-американських відносин та загальну стабільність у регіоні.

Політика Д. Трампа щодо Росії та України була неоднозначною та суперечливою. З одного боку, Д. Трамп висловлював бажання покращити відносини з Росією, прагнучи укласти нові угоди про контроль над озброєннями. З іншого боку, його адміністрація наклала санкції на Росію через втручання у вибори 2016 р. та інші агресивні дії. Ця двоїстість у підходах створювала непередбачуваність у міжнародній політиці США, що може послабити довіру союзників та партнерів. Особливо критичним моментом стало втручання Росії у вибори 2016 року та імпічмент Д. Трампа через його зв’язки з Україною. Його риторика, що включала похвали В. Путіну та сумніви у компетентності спецслужб США, викликала занепокоєння серед міжнародної спільноти щодо справжніх намірів Д. Трампа щодо Росії та України.

К. Гарріс, як кандидат від Демократичної партії, демонструє послідовну та рішучу підтримку України. Її позиція відображає політику адміністрації Дж. Байдена, яка акцентує на важливості підтримки суверенітету та територіальної цілісності України.

К. Гарріс наголошує на необхідності зміцнення глобальних альянсів та співпраці з союзниками по НАТО, що забезпечує Україні необхідну військову та економічну підтримку. Вона також підкреслює роль міжнародної коаліції у стримуванні російської агресії, що відповідає сучасним принципам колективної безпеки. К. Гарріс виступає за продовження санкційного тиску на Росію та активне використання дипломатичних каналів для досягнення миру.

Незалежно від того, хто стане президентом США після виборів 2024 р., війна в Україні ймовірно продовжиться. Це обумовлено глибокими геополітичними протиріччями та структурними викликами, які важко подолати швидкими дипломатичними рішеннями.

У разі перемоги Д. Трампа політичні пріоритети можуть стати суперечливими через розділений уряд. Це створює складні умови для Києва, яке намагається зміцнити свою військову та дипломатичну позицію перед зміною адміністрації. Відсутність конкретних стратегій для підтримки України та прагнення до компромісів можуть послабити позиції Києва та підривати міжнародну підтримку.

Адміністрація К. Гарріс, вірогідно, продовжить послідовну політику підтримки України, що відзначалася адміністрацією Дж. Байдена. Її рішуча підтримка суверенітету та територіальної цілісності України, а також активна дипломатична діяльність сприятимуть зміцненню міжнародної коаліції та обороноздатності Києва. Проте відсутність чіткого визначення перемоги та гарантій безпеки може стати перешкодою для досягнення довгострокових цілей.

Отже, політика США щодо Росії та України залишається складною та багатогранною, незалежно від того, хто обійме президентську посаду. Адміністрація К. Гарріс може забезпечити стабільність та зміцнення міжнародних альянсів, але потребує чітких стратегій та визначень успіху. У той же час, адміністрація Д. Трампа, прагнучи до дипломатичних рішень та покращення відносин з Росією, може створити додаткові виклики для України та регіональної стабільності.

В умовах невизначеності важливо слідкувати за розвитком подій у регіоні та адаптувати стратегії відповідно до змінюваних умов, щоб забезпечити підтримку України та зберегти міжнародні альянси. Умови війни, геополітичні інтереси та внутрішня політика США суттєво впливають на можливі траєкторії розвитку конфлікту, що підкреслює необхідність уважного моніторингу та адаптації стратегій у відповідь на змінювані обставини.

Список використаних джерел

1. Cooper Trump says Ukraine is ‘demolished’ and dismisses its defense against Russia’s invasion. URL: https://apnews.com/article/donald-trump-ukraine-putin-zelenskyy-0f4d539aa73a943474d779716e5fe42a
2. Hubbard К. How Donald Trump and Kamala Harris differ on the Russia-Ukraine war. URL: https://www.cbsnews.com/news/harris-trump-russia-ukraine-2024/
3. Ivashkiv O. Harris expresses support for Ukraine, while Trump evades answer twice – US debates. URL: https://www.pravda.com.ua/eng/news/2024/09/11/7474450/
4. Kamala Harris vs. Donald Trump: Where do US presidential candidates stand on Ukraine? URL: https://rubryka.com/en/article/harris-and-trump-on-ukraine/
5. Michaels J. If Harris, If Trump: Ukraine War Trajectories after November 5, 2024. A Report of the Carnegie-Maxwell Policy Planning Lab Wargame 16-19 August 2024. URL: https://www.maxwell.syr.edu/docs/default-source/research/moynihan/if-harris-if-trump-ukraine-war-trajectories-after-november-5-2024.pdf?sfvrsn=3540e145_6
6. Murray А. Foreign policy: Where do Harris and Trump stand? URL: https://northdakotamonitor.com/2024/10/11/foreign-policy-where-do-harris-and-trump-stand/
7. Pothier F. A Harris presidency could be a reset for Ukraine. URL: https://www.politico.eu/article/kamala-harris-us-presidency-reset-war-ukraine/
8. Racer О. Trump refuses to say he wants Ukrainian victory, Harris accuses him of surrender in presidential debate. URL: https://kyivindependent.com/trump-refuses-to-say-he-wants-ukrainian-victory-harris-accuses-him-in-debate/
9. Stent How would Trump and Harris handle the Russia-Ukraine war? URL: https://www.brookings.edu/articles/how-would-trump-and-harris-handle-the-russia-ukraine-war/